Є результат - це головне. Виїзний гол + збережена цнота власних воріт дозволяють «Шахтареві» із високо піднятою головою повертатися додому у Львів чи Київ. Цей здобуток значно крутіший від підсумку вояжу у Стамбул, коли турецькі «нулі» змушували «гірників» обов'язково перемагати на власному полі. Зараз же, наступного тижня, можна на «Львів-Арені» і внічию зіграти - від цього путівка у груповий турнір не постраждає.
Ні-ні, розслаблятися у жодному випадку не можна! «Рапід» довів, що може доволі небезпечно відповідати. Попри те, у грі з «Шахтарем» ми побачили досить посередню команду, скромну у своїх можливостях. Практично кожен футболіст українського клубу був технічнішим від свого опонента. Виняток - хіба що Луїс Шауб, який у першому таймі здійснив по правому фланзі парочку дуже ефектних слаломів. Свій шанс «Рапід» міг знайти під час стандартів і силової боротьби, однак подачі штрафних і кутових у віденців не йшли, на наше щастя, абсолютно.
Брутальний футбол. На двох суперники отримали вісім жовтих карток. Та це лише частково відзеркалює те, що відбувалося на полі. А на полі лилася кров - у прямому розумінні цього слова. Розбиті голови Кучера, Степаненка і Граховаца рясно скропили мокрий газон гарячим багрянцем. Тарас не зміг продовжити гру - покинув поле на ношах, і виглядало це, відверто кажучи, дуже моторошно. Було також безліч моментів, у яких суперники не цуралися грубих прийомів, підкатів, поштовхів, стусанів. Особливо активно працював ліктями форвард «Рапіда» Беріч. Але наприкінці матчу він перевершив самого себе - в ігровому епізоді схопив П'ятова обома руками за голову.
Рефері відпрацював на п'ятірочку. За голландцем Бйорном Куйперсом спостерігалося всяке - зокрема, й досить суперечливе суддівство. Проте на «Ернст Хаппель» рефері відпрацював дуже добре, приймаючи послідовні рішення. Всі картки - по ділу. Дехто може йому закинути непоставлене пенальті імені Тейшейри, якого підозріло вклали на газон карного майданчика у таймі №1. Але при всій повазі до бразильського лідера атаки «гірників», він у тому моменті падав не без власної ініціативи.
«Шахтар» - команда героїв. За підсумками матчу хочеться скинути капелюха перед усією командою, яка навіть в останні хвилини, після виснажливої боротьби, не притискалася до власних воріт, щоб зберегти комфортний рахунок. Надзвичайно пристойний матч провів Ярослав Ракицький. Кілька його ударів у першому таймі полоскотали нерви господарям, а зручна подача на Марлоса легким помахом ноги бразильського «чарівника» перетворилася на асист.
Власне, Марлосу теж активно плюсуємо - за надважливий гол і віртуозне його виконання. Андрій П'ятов! Якби не його дивовижний сейв наприкінці першого тайму, коли пробивав Кайнц від газону у протихід голкіперу, історія могла б піти зовсім іншим руслом. Звично невтомно баржував правим флангом Срна - не шкодував себе абсолютно. Ну а що вже казати про Кучера, який залишився у грі попри розбиту голову, періодично відлучаючись на перев'язку. Браво, «Шахтар»!
Що там про турецьку торсиду розповідали? Вона блякне на фоні біло-зеленого живого моря «Ернста Хаппеля». Модульне шоу перед початком матчу, величезна кількість стягів і полотен найрізноманітніших масштабів, вокальна підтримка з першої до останньої хвилини. Віденські вболівальники - дуже круті. Вочевидь, до Львова, зважаючи на географічну близькість, їх приїде дуже і дуже немало. Як це було в Амстердамі, де «Рапід» здобув виїзну перемогу над «Аяксом» і пробився у раунд плей-офф. Команда Зорана Барішича, як зауважують експерти, значно комфортніше почувається на виїзді. Тож святкувати вихід у груповий турнір ще надто рано, панове. Свою думку, до речі, можете висловити у голосуванні під текстом.
Карстен Янкер зовсім не змінився. Минуло вже 16 років з того часу, як таранний форвард «Баварії» забив «Динамо» у тому епічному київському півфінальному матчі ЛЧ, де ми втратили перемогу 3:1, а разом з нею - і путівку у вирішальний поєдинок на «Камп Ноу». Проте й зараз Янкер, асистент головного тренера, все такий же гігант із поглядом вбивці, на якому немає жодної зморшки. Перемога над «Рапідом» у двоматчевому протистоянні стане непоганим реваншем українського футболу за старі рани, які декого болять і досі.
Олег Бабій