Вступ, 1991 рік - ФФУ проголошує Незалежність від московського футбольного керівництва та оголошує про започаткування нового турніру - чемпіонату України
13-го грудня Рада ФФУ ухвалила рішення про зміну статусу ФФУ на незалежний. «Віднині Федерація Футболу України - самостійна суспільна організація, що не входить до складу жодної іншої Федерації будь-якої країни». Також було прийняте рішення про організацію нового турніру - чемпіонату України, перший розіграш якого буде проведено навесні 1992-го року за скороченою схемою з метою підлаштуватися під європейську схему «осінь-весна». В розіграші братимуть участь кращі українські команди останнього чемпіонату СРСР.
1992 рік - Перший матч та перший гол в історії збірної незалежної України
Фінансові та адміністративні труднощі, що призвели до переносу матчу з Києва до Ужгорода, відмови легіонерів приїхати до збірної, насичений клубний календар, затримка з призначенням головного тренера, збори збірної СНД, що відбувалися в ті ж дні, міць суперника, що серйозно готувався до відбіркового турніру на ЧС-1994 - все це завадило новоствореній збірній підготуватися як слід до матчу. Саме тому збірної вистачило лише на рівний перший тайм, а в другому угорці доволі легко забили три м'ячі. Однак перший крок ніколи не буває легким, і без подолання труднощів успіх неможливий. До того ж, новачки та ужгородські вболівальники (які палко підтримували команду) отримали подарунок у вигляді першого голу в історії збірної. Влучним штрафним ударом на 90-ій хвилині відзначився Іван Гецько.
1993 рік - Перша перемога збірної України
Лише шостий матч збірної приніс першу перемогу. За цей час команду очолювали три тренерські штаби. 18-го травня збірна під керівництвом Олега Базилевича вирушила до Вільнюса, на товариську зустріч з місцевою збірною. «Жовто-блакитні» вп'яте пропустили першими (матч проти США закінчився нульовою нічиєю), однак цього разу голи Віктора Леоненка та Дмитра Михайленка принесли першу перемогу в історії.
1994 рік - Третє місце збірної з віковим обмеженням U-17 на чемпіонаті Європи
На це досягнення ніхто не звернув увагу тоді, не звертають і нині. Іноді згадують з сумного приводу - смерті чергової персони, причетної до цього успіху. Збірна покійного головного тренера Володимира Киянченка, покійних гравців Сергія Перхуна, Омара Мішкова та Сергія Омеляновича та, на щастя, живих Геннадія Зубова, Олега Ящука, Дениса Колчина, Валентина Слюсара, Олега Остапенка здобула це досягнення ще до того, як національна збірна відіграла перший офіційний матч.
Ірландські господарі турніру створили чудові умови. Тож талановита збірна мала нагоду виправдати сподівання і впоралася з завданням, впевнено вийшовши з групи з Туреччиною (майбутнім чемпіоном), Бельгією та Ісландією, перегравши Англію в серії пенальті (Омелянович на останніх хвилинах перевів гру у овертайм) і поступившись данцям таким же чином (пропущений гол на останніх хвилинах та програш в серії пенальті). В матчі за третє місце була здобута перемога над австрійцями.
1995 рік - Перший тренер з далекого зарубіжжя у Вищій лізі
Бернд Штанге був відомий в колишній НДР тим, що працював на «Штазі», тому мав погану репутацію і після об'єднання Німеччини не міг знайти собі пристойну посаду. В той час власник «Дніпра», олігарх Ігор Бакай, залучив нових спонсорів до клубу і бажав скласти реальну конкуренцію київському «Динамо», тому вирішив запросити іноземного тренера. Штанге знайшов в Дніпропетровську непогану, але занедбану базу та загалом вкрай занедбане господарство і почав наводити німецький порядок навіть у дрібницях. Він запросив перших легіонерів з далекого зарубіжжя, він відносно налагодив клубну структуру, запровадив німецьку дисципліну. Гравці пізніше зізнавалися, що навчилися у нього корисним речам. Так, його результати не були екстраординарними - третє місце в лізі та фінал Кубку, програний в серії пенальті «Шахтарю». Однак він почав повертати український футбол на професійний рівень і відкрив шлях кільком дніпропетровським футболістам до Європи, влаштувавши в німецьких клубах Віктора Скрипника, Юрія Максимова та Андрія Полуніна.
1996 рік - Перемога збірної України над Португалією у відборі на ЧС-98
У відборі на Євро-96 збірна України програвала навіть скромній збірній Литви. Тому збірні Німеччини та Португалії були впевнені, що розіграють між собою перше-друге місця в групі. Не додавала оптимізму й вкрай невпевнена перемога над збірною Північної Ірландії та зануреність головного тренера Йожефа Сабо у клубні проблеми київського «Динамо». Тож приїзд до Києва «європейських бразильців» очікувався з побоюванням. Збірна Португалії складалася з гравців «Барселони» (Луїш Фігу, Вітор Байя, Фернандо Коуту), «Реалу» (Секретаріу), майбутнього переможця Ліги чемпіонів дортмундської «Боруссії» (Пауло Соуза), «Фіорентини» (Руї Кошта) та інших славетних клубів. Очолював її переможець київського «Динамо» (у півфіналі) та Кубку Чемпіонів 1987-го року Артур Жоржи.
Португальці атакували протягом 90 хвилин, змарнували безліч моментів, однак переграли Олега Суслова лише одного разу, на 83-ій хвилині, зрівнявши рахунок у матчі. Однак господарі знайшли собі сили організувати контратаку, і Юрій Максимов елегантно закинув м'яч у дев'ятку. Так був усунений з шляху на ЧС-1998 чвертьфіналіст Євро-96 та півфіналіст Євро-2000.
1997 рік - Перемога київського «Динамо» над «Барселоною» в Лізі чемпіонів з загальним рахунком 7-0
На початку 90-х «Динамо» та «Барселона» зустрічалися практично щороку, і щоразу каталонці святкували загальну перемогу, іноді - завдяки прихильності арбітрів. Восени 97-го року кияни взяли впевнений реванш за всі поразки, принизивши Рівалдо, Фігу, Луїса Енріке, Вітора Байю, Фернанду Коуту, Феррера, Дюгаррі та інших. Гол Реброва вже на шостій хвилині, яким би пишався і Марко Ван Бастен, голи Максимова та Калитвинцева з вилученням воротаря, обіцянки зухвалих футболістів та тренерів суперника «зняти скальп» чи «розтрощити» український клуб на «Камп Ноу» - і бенефіс Андрія Шевченка та Ко в лігві пораненого звіра. Цей матч вивів Андрія на світовий рівень, сповістив про нове пришестя Валерія Лобановського. Обидва матчі ще довго згадували у всьому світі, зокрема два роки тому після аналогічної загальної перемоги «Баварії» над каталонським клубом.
1998 рік - Перемога над збірною Росії у відбірковому матчі до Євро-2000
Сьогодні протистояння України та Росії не має жодного відношення до футболу. В 1998-ому році матч між цими збірними... також мав перш за все політичне значення. Збірні вперше зустрілися в офіційних матчах з часів розпаду СРСР, російську збірну очолював уродженець Києва Анатолій Бишовець, а в складі грали уродженці України Віктор Онопко, Андрій Канчельскіс, Сергій Семак, в той час, як за збірну України грав екс-росіянин Юрій Калитвинцев. Таке дербі хоча й не мало давніх традицій, однак за напругою, агресію та політичною складовою не поступалося найзапеклішим світовим протистоянням. Програвати в цьому матчі було просто заборонено обом командам.
«Жовто-блакитні» забили два швидкі голи і надалі перебували під пресингом суперника, який зняв заробленим пенальті та червоною карткою для воротаря Сергій Ребров. І якщо хтось до того часу ще не зрозумів, яке значення мала та перемога - він усвідомив це, побачивши та почувши реакцію київських вболівальників.
1999 рік - Вихід київського «Динамо» до півфіналу Ліги чемпіонів з перемогою у чвертьфіналі над мадридським «Реалом»
І знову гранд іспанського футболу, і знову тренер, що відверто зневажав суперника (в 1997-ому це був Луї ван Гаал, в 1999-ому - Джон Тошак). Кияни впевнено відстояли нічию на «Сантьяго Бернабеу», а в Києві, на поганому полі, на холодному повітрі, яке перетворили на гаряче шаленіючі вболівальники, переграли «Реал» Рауля, Міятовіча, Шукера, Йєрро, Зеєдорфа, Роберто Карлоса з рахунком 2-0. Американські гірки емоцій від незабитого пенальті Шевченка до його ж добивання за мить, геніальний пас черпаком Сергія Реброва і невідпорний удар того ж Шевченка - український футбол переживав свої найкращі часи.
2000 рік - Юнацька збірна України завойовує «срібло» чемпіонату Європи серед збірних з віковим обмеженням U-19
У 2000-ому році вперше збірна України грала у фіналі великого турніру, і «назавжди першими» стали підопічні Анатолія Крощенка. Тренер зі структури київського «Динамо» очолив збірну, в якій практично не було представників цього клубу, і вперше вивів збірну України з віковим обмеженням U-19 на Євро. У фінальній частині команда Віталія Руденка, Богдана Шершуна, Олексія Бєліка, Віталія Лисицького, Руслана Валєєва та Андрія Березовчука була відвертим аутсайдером в «групі смерті», однак здобула сім очок в матчах проти Німеччини, Хорватії та Нідерландів, посіла перше місце в групі і напряму вийшла до фіналу, де поступилася французам лише через єдиний гол на 81-ій хвилині. Віталій Руденко став «українським Касільясом», Олексій Бєлік - новою надією українського футболу.
2001 - Перша участь збірної України у чемпіонаті світу
«Бронзова» збірна 1994-го року не отримала можливість грати на чемпіонаті світу, оскільки той Євро-94 не був відбором на Мундіаль. Тому першою українською збірною, що брала участь у чемпіонаті світу, стала команда з віковим обмеженням U-20 під орудою того ж самого Анатолія Крощенка. Фахівець зберіг минулорічний склад, додавши до нього Олексія Гая, Сергія Даниловського та Тараса Кабанова і знову не викликавши на турнір найуспішнішого (про це ми дізнаємося в майбутньому) гравця 1981-го року народження Руслана Ротаня.
Олексій Бєлік підтвердив свій статус таланту, забивши двічі у ворота збірної Чилі (серед них удар через себе ножицями) і відзначившись приблизно таким же голом у ворота збірної Парагваю у другому раунді змагань. Однак цього виявилося недостатньо, і в підсумку збірна зупинилася саме на цій стадії 1/8-ої фіналу.
2002 - Олег Лужний виграє «Золотий дубль» в Англії
Капітан київського «Динамо» подався до Англії доволі пізно (в 31-річному віці), можливо, тому йому не вдалося стати постійним гравцем стартового складу. Однак він завжди був готовим замінити будь-якого гравця оборони і сумлінною працею та дисциплінованістю виборював ігрові хвилини. Фахівці та вболівальники не завжди були задоволені грою немолодого гравця, проте віддавали належне його зусиллям та бійцівським якостям. У звітному сезоні він боровся з камерунцем Лореном за місце на правому фланзі захисту і відіграв трохи менш ніж половину матчів в лізі (18). Також на його рахунку три матчі Кубку. Таким чином Лужний є повноцінним володарем «Золотого дублю» в Англії. Він став першим і останнім українським гравцем з таким досягненням в АПЛ.
2003 - Андрій Шевченко виграє Лігу чемпіонів
До 2003-го року Андрій Шевченко вже встиг завоювати чимало індивідуальних нагород (зокрема, стати кращим бомбардиром Серії А) і остаточно позиціонувати себе одним з кращих гравців світу. Проте в «Мілані» він залишався без командних титулів. Початок сезону 2002/03 форвард пропустив через травму і надалі не спромігся повернути собі відповідну форму, не завжди виходячи з перших хвилин.
Сезон з п'ятьма голами в лізі і чотирма - в Лізі чемпіонів - був його найгіршим під час першої каденції в «Мілані». Та навесні, в найвирішальніші дні, він повернув собі найкращу форму і нарешті привів команду до титулу, забивши та асистувавши в неймовірно драматичному чвертьфінальному матчі проти «Аяксу» (3-2), забивши єдиний гол у ворота «Інтера» у півфіналі і реалізувавши вирішальний пенальті у фінальній серії проти «Ювентуса». Пам'ятаєте вираз його обличчя перед виконанням цього удару?