7 травня 2002 року в Запоріжжі під час матчу «Динамо» з «Металургом» у Валерія Лобановського стався важкий інсульт. Його одразу ж доставили в лікарню, причому від тренерської лави до машини швидкої допомоги наставник дійшов сам. Він відмовився лягати на носилки, і, можливо, це погіршило його стан. У ніч на 11 травня у Валерія Васильовича трапився повторний інсульт, а 13 травня, в день народження «Динамо», тренера не стало.
«Зі Сходу Лобановський вже приїхав з підірваним здоров'ям. Коли ми вперше зустрілися тоді взимку, я його не впізнав. І перед тим, як взяти команду, він сів на дієту і скинув 30 кілограмів, - розповідає «Вестям» Йожеф Сабо.- І було видно, що він здає. Тоді в Запоріжжі я був на матчі, сидів вгорі на трибуні. Пройшла свинцева хмара, пронеслася разом з божевільним вітром, але без дощу. І в цей час йому і стало погано. Лікарі тоді ще говорили, що, випий він перед цим 50 грам коньяку, все було б гаразд. Коли ми їхали у швидкій, він попросив набрати дружину, я зателефонував, сказав, що зараз буде говорити Валера. Він узяв трубку і каже: «Зі мною все нормально, ми зараз поїдемо в лікарню, мені зроблять пару уколів, і сьогодні ми прилетимо додому»... Рано він пішов, дуже рано».
Великого тренера поховали в Києві на Байковому кладовищі з усіма почестями, йому посмертно присвоїли звання Героя України. Попрощатися з легендою прийшли більше 150 000 чоловік. А біля керма «Динамо» став Олексій Михайличенко.