«Сток Сіті», «Тоттенхем», «Евертон», «Барселона», «Арсенал» - нині вже очевидно, що з кожним днем список клубів буде розширюватися, і в один ланцюжок непоєднуване зчепить прізвище Ярмоленко. Важко сказати, хто ці люди – аґенти, менеджери, піарники, але їхня робота має попит. Трохи поніжившись під ласкавим літнім сонечком після вже майже неочікуваного з огляду на кількість неймовірних варіантів трансферу Євгена Коноплянки в «Севілью», ці особи знову працевлаштовані. Чи то пак їхній передовий досвід взятий на озброєння.
Нічого нового зараз справді не відбувається. Якщо вже й самі «Mundo Deportivo» чи «Sport.es» написали… Авторитет цих видань в очах пересічного українського вболівальника ледь не захмарний, їм довіряють куди більше, ніж вітчизняним ЗМІ. Дарма, що якогось невідомого їм Ґіоане на позицію центрального нападника в орієнтовних складах можуть поставити. Однаково професіонали. У них – зв’язки. Самі видумали новину, а невдовзі, записавши коментар з представником «Барселони», самі її й спростували. Головне, що прізвище на слуху й що навколо нього створюється ажіотаж.
На щастя, не всі українські ЗМІ обмежуються виключно передруком кимось старанно роздутих балачок. Мова ж не лише про коментарі Ігоря Михайловича Суркіса, котрий, роздувши у пориві динамівської величі щоки, розповідає, що «Сток Сіті» - це клуб не рівня футболіста Ярмоленка. Деякі наші колеги, хизуючись тими самими зв’язками із футбольною закулісою, полюбляють козирнути «інсайдами» неймовірно сенсаційного характеру: «Динамо» отримало офіційну пропозицію по Ярмоленку», «Евертон» близький до виходу з переговорів по Ярмоленку», «Динамо» хоче продовжити контракт з Ярмоленком». Стисло, лаконічно, без подробиць. Мабуть, щоб ореол таємничості зберегти. Мовляв, я знаю більше, а ви здогадуйтесь.
Наразі самому Ярмоленкові треба віддати належне. Він розуміє, що наступного літа таки піде з «Динамо» і не приховує, що бажає це зробити. Але при цьому розпочав новий сезон так, немов не проводив літніх зборів разом із рештою команди і вже вийшов на начебто запланований для інших футболістів до старту Ліги чемпіонів пік.
В аспекті ставлення до справи нинішній динамівський лідер дуже схожий на іншого Андрія. Того, який впродовж майже усього сезону-1998/1999 знав, що перейде в «Мілан», але продовжував викладатися в матчах за «Динамо» сповна не лише на євроарені, а й у внутрішніх чемпіонаті і Кубку. Може, тому Шевченко й заграв за «россонері» відразу, майже без адаптаційного періоду?
Бо були ж інші прецеденти. Скажімо, Сергій Ребров, ставши в травні 2000-го гравцем «Тоттенхема», заключних шість матчів «Динамо» в чемпіонаті пропустив, а вийшов лише на фінал Кубка проти «Кривбасу», де теж виглядав блідою тінню самого себе. Як відомо, в Прем’єр-лізі кар’єра нинішнього наставника киян не склалася. Може, чемпіонат не той, може, далася взнаки рання зміна тренера «шпор». Проте не можна виключати й інших причин.
До слова, Євгенові Коноплянці постійний ажіотаж навколо його переходу теж заважав. Це було помітно й зі сторони, зовнішнє враження підтвердив і Мирон Маркевич. Ярмоленкові наразі відмежувати себе від чуток вдається і це робить йому честь.
Втім, скільки б Андрій у своїх коментарях не повторював, що нікуди з «Динамо» він зараз уже не піде, можна не сумніватися, що завтра якесь із авторитетних ЗМІ спалахне «сенсацією» на кшталт «Ярмоленко в кроці від переходу в «Манчестер Сіті». Та найбільший абсурд ситуації полягає в тому, що решта видань, аби не губити рейтингів, розуміючи всю утопічність звісток такого характеру, змушені будуть цю новину з першоджерела передрукувати. Дехто при цьому ще й набере Андріїв номер телефону, і якщо той візьме слухавку, то запитає, чи справді телефонував йому Венґер. Ярмоленко відповість, що це абсурд (що дуже несподівано) – й готова новина.
Виходить ланцюгова реакція. Й стихійно запущеною вона виглядає лише на перший погляд. Насправді ж за усім цим процесом стоять вмілі ляльководи, яким байдуже, як спланована ними істерія відіб’ється на якості гри того, торгам навколо кого усе це дійство присвячене.
Іван Вербицький