Луна давно минулих днів. Злети та падіння сплітської кар'єри Артема Мілевського

Динамо Київ 4 Вересня, 15:59
Від «Міле, поведи нас» до «Міле віскі».

Але якщо в каштановім розмаї

На розі вулиць, де тебе зустрів,

Почуєш ти - як я тебе кохаю -

Знай, то луна давно минулих днів...

Кар'єру Артема Мілевського у сплітському «Хайдуку» можна підсумувати багатьма відомими виразами чи цитатами. «Sic transit gloria mundi», «Вище підіймаєшся - нижче падати», «Від любові до ненависті один крок»... Хоча ненавистю поточне ставлення вболівальників «Хайдука» до свого нещодавнього кумира аж ніяк не можна вважати. Скоріше доброзичливим глузуванням. В будь-якому разі трансформація популярного фанатського гасла з «Артеме, поведи нас» до «Артеме, поведи нас у ніч/на пляж» тощо якнайкраще свідчить про шлях, пройдений екс-нападником збірної України протягом 13-ти місяців в Спліті.





«Хайдук» - неординарний клуб з неординарного міста. Портові міста та їх населення у всьому світі відзначаються кольоровістю, різноманітністю, вільною та веселою вдачею. Тому для вболівальників «Хайдука» демонстрація веселого жагучого футболу чи не важливіша за результат. Віртуози м'яча, що вміли розважати вболівальників та неординарно мислити, швидко ставали місцевими улюбленцями, і їм пробачали і зайві кілограми, і неспортивний спосіб життя, і скандали. Саме тому Мілан Рапаїч та Блаз Слішкович

,

попри схильність до скандалів та нічних розваг, стали легендами клубу.

Зважаючи на це, Мілевський просто не міг знайти кращої команди для повернення у великий футбол. І дійсно, навіть повільність, нестабільність та незадовільна фізична форма не завадили йому вже наприкінці 2014-го року стати улюбленцем вболівальників.

Роман між українцем та «Хайдуком» сягнув піку в грудні минулого року, після його геніальної гри в шаленому 5-3 проти «Істри». Преса та вболівальники вираховували кількість років, що минули з того часу, як вони бачили гравця такого рівня в команді. Шалена економічна та адміністративна криза, що спіткала клуб (головний тренер Ігор Тудор пішов у відставку через продаж лідерів та відсутність придбань) лише зміцнила позиції Артема в команді. «Грошей та трансферів нема, зате є старий-добрий Артем». «Артеме, поведи нас!», вигуки фанів «Міле, Міле»... Юна зірочка команди Андрія Баліч навіть віддав йому футболку з десятим номером в знак поваги, і це рішення підтримали всі.

І ось настав 2015-ий рік. Рік, в якому всі події, що відбулися з клубом та гравцем, як добрі, так і погані, склалися не на користь Мілевського. Продаж кількох лідерів в останні дні лютого трохи стабілізував економічну ситуацію, сам Артем травмувався на зборах і не міг грати повні матчі, чотири головних тренери, що змінилися взимку та навесні, не мали змогу піклуватися про недостатньо готового гравця і кидали у бій вже готових. Той же Баліч та інша молодь несподівано заграли так, що влітку вже отримали пропозиції від «Інтера» та «Ювентуса». Артем залишався найпопулярнішим гравцем клубу, на традиційному великому ярмарку в місті його мало не розірвали на автографи та селфі. Однак вже тоді з'являлися повідомлення про його рейди нічними клубами та іншими подібними «закладами», про його неспортивне життя, недостатню працю на тренуваннях.



Чергова травма передчасно закінчила його сезон і в підсумку зруйнувала сплітську кар'єру. Він пропустив майже все літнє міжсезоння, та й надалі новий головний тренер Дамір Буріч був вкрай незадоволеним ставленням гравця до відновлювального процесу. На питання преси тренер роздратовано відповідав, що не може чекати на повернення гравця, що не здатний набути необхідної форми та ще й чомусь часто застуджується і пропускає тренування. Не залишалося сумнівів у тому, що гравець та тренер не знаходять спільної мови. Серед причин згадувалися й дружні стосунки Артема з колишнім тренером Тудором й «відновлювальний процес» на яхтах та у барах з останнім та іншими друзями, й загалом поганий приклад для молоді. Навіть відміну тренером десятого номеру можна трактувати як ще одну операцію у оголошеній Мілевському війні.

Нові вибори у Раду Директорів клубу, що супроводжувалися доволі огидними сутичками між муніципалітетом Спліта (головним власником клубу) та іншими зацікавленими особами, призвели до відносної стабільності. Чергові вдалі трансфери «на вихід» покращили економічне становище, і потреба в «рятівниках» на кшталт Мілевського зникла. А вдалий початок сезону новачків в лінії атаки знищив останні шанси українця.



Мілевський та «Хайдук» розлучилися найкращим чином. Гравець подякував клубу за допомогу в «найгірший час в моєму житті», розповів про враження, що неможливо забути і відмовився від 100 тисяч євро, що за контрактом йому був винен клуб. Представники «Хайдука» подякували йому за працю і побажали найкращого, не афішуючи справжні причини розлуки. Що ж залишиться в пам'яті причетних до команди людей - покаже час. В будь-якому разі сумно, що улюбленець вболівальників та надія клубу протягом дев'яти місяців став просто «Міле віскі».

P.S Епіграф - рядки пісні «Як я тебе кохав» у виконанні Назарія Яремчука. Музика Ігоря Поклада, слова Юрія Рибчинського.

Леон Вургафт