Андрій Воронков став футболістом у школі київського «Динамо». Кілька років білоруський форвард намагався пробитися в першу команду, зробити цього не зумів, зате непогано нашумів в орендах. Протягом трьох сезонів Воронков показував хорошу результативність в «Оболоні» і «Кривбасі».
У якийсь момент щось пішло не так, показники Воронкова знизилися, він повернувся в Білорусь і зараз виступає в «Славії» - далеко не найамбіційнішому клубі вищого дивізіону.
«Футбол 24» поставив Воронкову чотири запитання про матч його рідної збірної проти команди, де виступає чимало його приятелів.
- Ви довгий час грали в Україні і знаєте не з чуток про рівень української збірної. Які у вас передчуття стосовно сьогоднішнього матчу?
- Я думаю, дуже багато буде залежати від того, хто заб'є перший гол. Гарантовано - дуже важка гра для обох команд. Мені здається, матч закінчиться з рахунком 1:1. У збірної України склад індивідуально сильніший, ніж у Білорусі. З іншого боку, у нас є ціла група гравців, які знаходяться у відмінній ігровій формі. Та й у дисципліні і самовіддачі наших я не сумніваюся.
- В Україні всі традиційно бояться Олександра Глєба, а хто, на ваш погляд, є головним лідером атаки збірної Білорусі, крім нього?
- Правильно, що бояться. Глєб - ключовий гравець збірної і головна ланка атакуючих дій команди. Крім цього, раджу серйозно наглядати за Калачовим і Корніленко.
- Наприкінці минулого року українська збірна насилу обіграла вашу команду в Мінську. З тих пір у білорусів змінився головний тренер. Як гадаєте, нинішня збірна Білорусі значно сильніша від тієї, що була під керівництвом Кондратьєва?
- З тих пір багато часу пройшло, багато чого змінилося... На мій погляд, збірна стала грати більш розкуто, впевнено. Змінилася тактична схема гри. Преса тепер менше тисне на гравців і головного тренера, що покращило атмосферу навколо команди.
- Свого часу ви перетиналися з багатьма гравцями теперішньої збірної України в системі «Динамо». Чи підтримуєте ви з кимось із них контакт, чи спілкуєтеся періодично?
- Знайомий з багатьма гравцями збірної України, але контакт не підтримую. У мене з усіма були більше приятельські стосунки, ніж дружні. Коли буваю в Києві, то намагаюся заїхати на базу, поспілкуватися зі старими знайомими. Мене завжди тепло зустрічають - це дуже приємно.