Володіння м'ячем та вельми швидка гра технічного суперника, при цьому практично без входу у штрафний майданчик і небезпечних моментів, розрив флангів «Динамо» фланговими захисниками опонента (обидва асисти у звітному матчі - на їх рахунку, якщо не вважати Рибку автором асисту до другого голу), голи на останніх хвилинах, остаточний результат і навіть прізвища та стиль гри авторів голів (Абубакар - Бабакар). Дві суттєві відмінності - повна відсутність ударів з далеких дистанцій від гравців «Порту» і присутність бажання боротьби та самовіддачі від гравців «Динамо». Плюс Гармаш.
У дебюті матчу «Порту» виглядав цікавіше, володіючи м'ячем набагато професійніше, ніж суперник. Обидві команди намагалися застосовувати глибокий пресинг, однак у той час, як пресинг гостей призводив до очікуваного результату і зводив гру в атаці «Динамо» до закидів вперед в надії на боротьбу Мораеса і швидкість Гонсалеса, з-під пресингу «Динамо» португальці відмінно виходили награними швидкими перепасовками з вірним рухом. Вже в ці хвилини стала очевидною невдала гра двох з трьох футболістів центру поля. Так, Денис Гармаш грав за двох, але компенсувати фактичну відсутність і Рибалки, і Велозу він був не в змозі. Велозу взагалі займався незрозуміло чим, намагаючись лише підключатися у штрафний майданчик без м'яча і відмовляючись брати участь у володінні м'ячем в центрі поля і у тиску на суперника. Схоже, він остаточно повірив у те, що грає чисту «десятку» і володіє властивостями «десятки». А Сергій постійно запізнювався, як в атаці, так і в обороні, в результаті чого найчастіше був легко обіграний або «привозив» небезпечні штрафні. Він не встигав зміщуватися на одну лінію із захисниками (як він діє зазвичай) і допомагати їм починати атаки. У зв'язку з чим і доводилося діяти лише лонгболлами. Відсоток точних передач обох гравців у першому таймі склав катастрофічні для гравців центру поля 63-64, а до кінця матчу виповз на просто погані 69-70. При тому, що гравці центру поля «Порту» кружляли навколо 90-та.
Перевага «Порту» особливо яскраво відчувалася на початку першого тайму, його кінці і в першій половині другого тайму. Однак португальці страждали «хворобою флорентійців», та й самого «Динамо» - поганим підключенням гравців у штрафний майданчик. Лідер півзахисту «Порту» Яссін Браімі накручував по двох-трьох гравців без проблем, зміщення його і Еррери в центр перетворювали атаку «драконів» на значно мобільнішу, ніж атаку «Динамо» з «приклеєними» до бокових ліній Гусєвим і Гонсалесом. Однак все це відбувалося в 30-ти метрах від воріт (а бити по воротах здалеку португальці чомусь і не збиралися), в результаті чого небезпечні моменти створювалися лише після стандартних положень. Не дивно, що гол на 20-ій хвилині став лише третім ударом по воротах від будь-якої з команд. І став він саме результатом мобільності і зміни місць, першою такою від «Динамо» у матчі. Мораес змістився глибоко назад, Гармаш опинився на правому фланзі, Велозу нарешті спрацював в штрафному, відтягнувши на себе захисника, а лівий хавбек Гусєв прибіг на лінію воротарського.
До речі, про Гармаша на правому фланзі. Вже з перших хвилин стало помітно, що Гармаш часто зміщується туди, допомагаючи у відборі. Спочатку здавалося, що Ребров зобов'язав його допомагати там, не вірячи в оборонні чесноти Гонсалеса проти найкращого лівого захисника групового турніру ЧС-2014 Лаюна (парагваєць взагалі поки виглядає чужим, але про це і про потребу часу на адаптацію я і попереджав у статті про новачка «Динамо»). І знав чому. Адже саме Лаюн на 23-ій хвилині обіграв Дерліса, як дитину, і спокійно навісив на Абубакара, а форвард не схибив. Та все ж подальші події довели, що Гармаш допомагає не проти Лаюна, а проти Браімі. І в цьому епізоді Денис усвідомлено залишився в центрі, разом з алжирцем, тому й не допоміг. І до речі, тільки-но Гармашу вдалося «прихопити» Браімі, комбінаційна гра «Порту» кудись зникла, володіння м'ячем стало далеко не таким ефективним, кияни почали відчувати себе вільніше і в середині тайму виглядали краще за суперника. А от коли Денис став підключатися глибше до атаки, намагаючись спрацювати за Велозу і в цьому компоненті - Браімі знову отримав волю, а «Порту» - м'яч.
Другий тайм
Головний тренер «Порту» вніс тактичні корективи і змістив Браімі на правий фланг своєї атаки. Тут ми й зрозуміли завдання Гармаша - Денис змістився за ним. Однак це не допомагало, алжирець накручував трьох гравців і нагнітав напругу біля воріт Рибки. Тоді динамівці виглядали безпорадними і нездатними зачепитися за м'яч. Зіграли свою негативну роль і тактичні корективи Реброва. Тренер, безсумнівно, з добрими намірами наказав припинити закидання вперед і починати атаки дуже швидкими короткими пасами «на першому поверсі». Однак господарі погано виходили в атаку таким чином, м'яч легко втрачався і напруга знову зростала. Кияни так захопилися цими спробами швидких контратак, що забули про те, що в такі моменти перш за все слід зняти напругу спокійними розміреними пасами в центрі поля.
У першій половині тайму матч найбільше нагадував київську зустріч з «Фіорентиною». Сприяло захисту воріт Рибки незмінно погане підключення «драконів» у штрафний (крім рідкісних появ Андре Андре), через що небезпечних моментів було обмаль (вищезгаданий португалець відверто пробачив в одному з епізодів, закопирсавшись з м'ячем). Крім цього, допоміг... Хулен Лопетегі, що вірно зняв з гри непомітного Ерреру, але разом з тим повернув активного Браімі на лівий фланг, де він відверто загубився, а згодом й сам залишив поле.
З часу цієї заміни і до кінця матчу «Динамо» виглядало краще, і гол, пропущений через помилку Рибки, виглядав дуже неприємною та недоречною подією. Цьому сприяли й заміни Реброва, завдяки чому «Динамо» отримало ту ж перевагу, що й «Порту» в першому таймі. Знявши з гри «приклеєних» до флангів Гусєва і Гонсалеса, Ребров випустив невінгерів Буяльського і Юнеса Беланду, що звужували гру в центр і допомагали володіти ініціативою.
А що ж Гармаш? Звісно, дубль Абубакара - серйозний аргумент, але все ж, на мою думку, кращим на полі був саме Денис. Більше того, навряд чи я серйозно помилюся, якщо скажу, що це найкращий єврокубковий матч в його кар'єрі. Президент «Динамо» Ігор Суркіс сказав, що бачив у центрі поля лише його - я готовий підписатися під цими словами. Він встигав скрізь, працював і за «зниклих» Велозу і Рибалку, і організовував атаки. Він виграв чимало двобоїв, він був кращим на полі за торканнями м'яча (разом з Максі Перейра) з високим відсотком точних передач (86). Він організував гол Гусєва, він організував чудовий момент Мораеса в першому таймі, він змусив Касільяса здійснити сейв в першому таймі, небезпечно пробив по воротах у другому, він стільки ж разів успішно оминув суперника індивідуально, як і всі інші гравці «Динамо» разом і т.д. і т.п. Блискучий матч Дениса. Як тут не згадати про його травми, невдоволеність ігровим часом, «Бешикташ», прихід Петровіча, що свідчив про невіру в справжнє повернення українця... На добрі слова заслуговує й Мораес, що постійно рухався, працював, завдавав удари і фолив за потреби у фолах. І за завданими ударами, і за виконаними фолами він був лідером серед присутніх на полі «Олімпійського».
Загалом матч довів, що «Динамо» - команда нижча за класом, ніж «Порту» (але не кардинально), що здатна зменшити відставання завдяки самовіддачі та організації і виглядати гідно навіть коли три гравці абсолютно випадають з гри і за відсутності хворого Ярмоленка. Очікувати від «Динамо» великих звершень в групі з «Челсі» і «Порту» було б надто наївно, але очікувати на боротьбу та бажання наблизитися до більш багатих і організованих клубів - цілком доречно. У цьому матчі боротьби і бажання у «Динамо» було вдосталь, навіть якщо якість гри не вражала. Нічия - закономірний результат.
Леон Вургаф
т