- Олеже, перед матчем у Луцьку знав, що на твоєму рахунку 99 голів?
- Так, мені говорили.
- А ти в курсі, скільки всього футболістів в Україні забили у своїй кар'єрі 100 і більше м'ячів?
- По-моєму, 12. Хоча я не впевнений.
- Тепер ти входиш в «Клуб Тимерлана Гусейнова». Не знайомий, випадково, з цим нападаючим, який був першим, кому підкорилася гольова сотня?
- Ні, не знайомий. Ми, правда, разом в Сумах грали, от тільки в різних командах. Я починав, а він, напевно, закінчував.
- Нічого страшного, що ювілейний м'яч з пенальті?
- Не бачу в цьому жодної проблеми, хоча коли підходив до точки, згадав про те, що, як правило, такі знакові голи даються складно. В історії було чимало прикладів, коли і 11-метрові не забивали, і так далі ... Так що невелике хвилювання було, але я налаштувався, прогнав всі погані думки геть і пробив.
- Тепер у тебе на носі ще два ювілеї - 100 матчів за збірну і 100 матчів у єврокубках. Знаєш про це?
- Знаю. У складі національної команди країни я провів 97 поєдинків, а в міжнародних клубних турнірах - 94. Буду намагатися подолати і ці рубежі.
- Перемога в Луцьку відняла багато сил? Ви встигли як слід відновитися після зустрічі з «Порту»?
- Гра була непроста, після Ліги чемпіонів завжди важко перемикатися на чемпіонат, але завдяки ротації, яку провів тренер, ми виглядали непогано. Перемогли заслужено, взяли три очки, всі задоволені.
- Уболівальники «Динамо» досі сперечаються, чи гарного результату домоглася команда в першому поєдинку Ліги чемпіонів.
- На мій погляд, прийнятного. Якби нам перед грою запропонували нічию, ми б на неї не погодилися, але з урахуванням того, що по ходу матчу нам довелося відіграватися, все не так вже й погано.
- У виїзній зустрічі з «Маккабі» нічия вас теж влаштує?
- Ні. Там вже потрібна буде перемога. Нам необхідно набирати очки, щоб претендувати на вихід у плей-офф Ліги чемпіонів.
- У вас зараз такий щільний графік, що і ювілей відсвяткувати ніколи!
- Та я й не планував його святкувати. Всі заходи переносимо на відпустку, зараз вистачає інших турбот, які набагато важливіші ...
Евгений Гресь, газета «КОМАНДА»