- Оресте, вітаємо тебе з першим голом у Прем’єр-лізі! Що відчуває гравець, який забив свій перший гол у професійній кар’єрі на дорослому рівні?
- Дуже дякую за привітання! Звичайно, емоції мене переповнюють, це дуже велика подія в кар'єрі молодого гравця.
Я довго йшов до цього, дуже хотів забити перший гол у Прем’єр-лізі, відкрити рахунок своїм м'ячам на такому рівні. Але дуже шкода, що команда не виграла.
- Твій гол вийшов дуже ефектним і став однією з прикрас туру. Опиши його зі своєї точки зору. Це награна комбінація? Адже в одній з наступних атак ти ледь не забив такий самий м’яч.
- Я дуже радий, що вийшов красивий гол. Як я приймав рішення в тому епізоді, якщо відверто, навіть не скажу, тому що в такий момент в тебе є лише долі секунди. Я дуже швидко оцінив ситуацію і прийняв рішення, що треба бити по воротах. Дуже добре, що вийшов такий ефектний гол.
В’ячеслав Вікторович завжди вимагає від мене, та й від усіх гравців, вриватися у вільну зону. Скажу відверто, на тренуваннях ми з В’ячеславом Лухтановим награємо ці передачі, не тільки на мене, а і на всю групу атаки, тому можна сказати, що це награна комбінація.
- В’ячеслав Грозний одразу після взяття воріт схвально підняв великий палець догори. А що сказав тренер після гри? Чи похвалив за гол і за гру в цілому?
- Звичайно, Вікторович похвалив, привітав мене з дебютним голом і побажав в подальшому забивати все більше і більше м'ячів.
- Хто перший привітав тебе після гри? Від кого привітання було особливо приємно почути?
- Не враховуючи привітання команди і тренерів, то, звичайно, першими мене привітали батьки і брат, а далі вже всі близькі, друзі.
- Ти комусь присвятив цей гол?
- Не можу сказати, що я саме комусь конкретно присвятив цей гол. Я дуже радий, що забив, і передусім подякував Господу Богу за це і попросив, аби в моїй кар'єрі було все більше і більше голів. А якщо все ж обирати, кому я присвячую цей гол, то, звичайно, перш за все - моїм батькам і братові, тому що вони найбільше переживають за мене і за всю нашу команду в кожній грі.
- Який гол у твоїй кар’єрі, враховуючи забиті на юнацькому рівні, є для тебе найбільш пам’ятним?
- Важко виокремити один, я завжди радію кожному голу, коли забиваю. І я дуже вдячний Господу Богу за допомогу. Звісно, я хочу забивати все частіше і приносити користь команді.
- Чи ставиш перед собою на цей сезон якусь мету щодо кількості забитих м’ячів?
- Завжди хочеться забивати все більше і більше, тому не хочу загадувати, а просто буду виходити на поле, виконувати свою роботу і приносити користь команді.
- Те, що за «Говерлу» виступає відразу 11 динамівців, допомогло легше адаптуватися до нового турніру – Прем'єр-ліги? З ким в тебе найкраще взаєморозуміння на полі?
- Звичайно, набагато легше грати з партнерами, яких давно знаєш, і які тебе відчувають і знають, коли і куди потрібно віддавати передачі. Можу сказати, що ми всі разом зіграли вже не одну гру, тому нам вже набагато легше, і з кожною грою ми відчуваємо один одного все краще і краще.
Важко сказати, з ким саме найкраще взаєморозуміння, важко виділити когось одного, тому що всіх хлопців знаю дуже добре, і всі ми добре розуміємо один одного.
Оскільки зараз я забив після передачі Лухтанова, тому можна сказати, що з ним в мене найкраще взаєморозуміння. Дай Бог, щоб я забив ще з десяток голів після його передач. Тоді я буду дуже щасливим, та й, думаю, вся команда теж, і тренерський штаб!
- Чи комфортно загалом тобі працюється в «Говерлі», чи легко знаходити спільну мову з В'ячеславом Грозним?
- З Вікторовичем у мене дуже хороше взаєморозуміння. Він – дуже хороша людина і дуже хороший тренер, який дає дуже багато всього, що потрібно молодим гравцям, аби вирости в хороших або навіть видатних футболістів.
- Чи подобається тобі Ужгород? Чи комфортно тобі жити та працювати у цьому місті?
- Ужгород – маленьке, комфортне місто, мені тут дуже подобається. Тут приємно грати при домашніх трибунах, нас добре підтримують в кожній грі. Спасибі за це ужгородським уболівальникам!