«Динамо» (Київ). Легіонерів у заявці – 11. Загальна трансферна вартість команди – 123.25 млн. євро; загальна трансферна вартість легіонерів – 64.95 млн євро; легіонерів у березні 2013-го – 11; загальна трансферна вартість легіонерів 2013-го року – 60 млн євро
Ніко Кранчар (Хорватія). Контракт Ніко Кранчара з київським «Динамо» дійсний до липня 2016-го року, тож ще майже рік київський клуб зобов'язаний виплачувати футболісту, який не приносить команді користі, кошти. До «Динамо» Кранчар перейшов з «Тоттенхема», але прижитися в київській команді, який би тренер її не очолював, хорват не зумів. Орендні відрядження до КПР теж не реанімували кар'єри колись цінного хорвата, що свідчить саме про проблему з кондиціями футболіста, а не про неправильне використання ресурсу тренерським штабом «Динамо».
Лукаш Теодорчик (Польща). Лукаш Теордорчик був придбаний «Динамо» як альтернатива лінивому Дьємерсі Мбокані. Опинившись в умовах, коли основним форвардом киян виступав Артем Кравець, поляк самовіддано працював на тренуваннях, звертаючи на себе увагу тренерського штабу. За досить короткий час Теодорчик вийшов на той рівень, коли його розглядали рівноцінним з Кравцем претендентом на місце в основі. Але згодом поляка «зламала» травма, змусивши Теодорчика починати процес становлення з самого початку. Втім, тренерський штаб не безпідставно розраховує, що після одужання поляка атакувальна лінія «Динамо» отримає ще одну гідну бойову одиницю.
Мігель Велозу (Португалія). «Динамо» прекрасно знало, за кого боролося з «Міланом» та деякими іншими європейськими клубами влітку 2012-го року. Гравець збірної Португалії прийшов до України в якості зірки, приніс «Динамо» чимало користі, але останнім часом збився зі шляху. Збився, втративши мотивацію віддаватися на повну в матчах чемпіонату України. Відповідно, подібна манера гри на внутрішній арені збиває з пантелику Велозу і в єврокубкових поєдинках. Все частіше футбол Мігеля зводиться до легенької прогулянки по полю з намаганням диригувати командою тонкими розрізними передачами…
Домагой Віда (Хорватія). Перехід Домагоя Віди з загребського до київського «Динамо» влітку 2013-го року за 4 мільйони євро сприймався вболівальниками київського клубу досить скептично. Хорват дійсно в складі загребців виглядав непереконливо, але за час перебування в Україні настільки підвищив свій рівень, що тепер кожного трансферного вікна ширяться чутки щодо зацікавленості в послугах Віди того чи іншого клубу з європейським іменем. Але у Віди контракт з «Динамо» до середини 2018-го року, тож навряд чи кияни планують прощатися з захисником достроково.
Даніло Сілва (Бразилія). Даніло Сілва є досить давнім напрацюванням селекційної служби «Динамо». В структурі київського гранда бразилець числиться з 2010-го року. В ті часи скаути «Динамо» часто хибили з запрошенням легіонерів, але з Сілвою влучили в «десятку». Бразилець надійно закриває правий фланг оборони, а за потреби грає і в центрі. Крім того, в чемпіонаті України Сілва часто діє в стилі сучасного латераля, активно підтримуючи позиційні атаки киян.
Віторіно Антунеш (Португалія). Після втрати Бенуа Тремулінаса та травми Євгена Макаренка, «Динамо» терміново потребувало лівого захисника. Проблему селекційна служба вирішила за рахунок Віторіно Антунеша. Наразі однозначно оцінювати гру португальця складно, адже футбол у виконанні Віторіно не відзначається стабільністю. Відверто слабкі (а іноді і провальні) матчі чергуються з яскравими, що не дозволяє говорити про Антунеса як про безальтернативного єдиного претендента на місце лівого оборонця.
Александар Драгович (Австрія). Не просто так Александар Драгович в часи виступів за швейцарський «Базель» числився в списку найталановитіших молодих гравців Європи. Після переходу до «Динамо» австрієць, в принципі, не розчарував громадськість, хоча й не зачарував вболівальників феноменальною грою. Нині Драговича можна охарактеризувати як добротного, надійного захисника київського «Динамо».
Радослав Петровіч (Сербія). Запрошення Радослава Петровіча – типовий трансфер для кризових умов. «Динамівці» зекономили кошти (прийшов Петровіч як вільний агент), але й підвищили конкуренцію в середній лінії. І хай Петровіч поки що програє конкуренцію колегам за місце в основі в найважливіших матчах, зате спокійно здатен «розвантажувати» партнерів в рядових поєдинках чемпіонату та Кубку України.
Юнес Беланда (Франція). В таланті і кваліфікації Юнеса Беланди, який «вийшов» з сенсаційного чемпіонського складу «Монпельє», сумніватися не варто. Можна сумніватися в його бажанні грати за «Динамо». Юнес, отримуючи свої шанси, як і Мігель Велозу, бажав би грати на «чистих» м'ячах. Але така манера точно не до душі Сергієві Реброву, тому все частіше в основі «Динамо» з'являється молодий Віталій Буяльський. Можливо, не безпідставними є чутки щодо конфлікту між Ребровим та Беландою…
Джуніор Мораєс. В особі Мораєса «Динамо» безкоштовно отримало в своє розпорядження сформованого, адаптованого і не розпещеного грою нападника. Сила Мораєса не тільки в нестандартності, майстерності та фізичній витривалості, але і в бажанні. Неозброєним оком помітно, що бразилець бажає грати за «Динамо» і віддаватися на полі заради добробуту команди. А це в питанні становлення легіонера – одна з найважливіших складових.
Дерліс Гонсалез (Парагвай). Втрата Джермейна Ленса, а також невизначеність щодо майбутнього Андрія Ярмоленка, змусили «Динамо» вийти на трансферний ринок в пошуках вінгера, здатного ефективно допомагати команді підкорювати Лігу чемпіонів. Вибір «динамівців» впав на молодого, але вже адаптованого до європейського футболу Гонсалеза. В перших матчах у футболці чемпіона України Дерліс відверто губився, але останні поєдинки (зокрема, проти «Маккабі» та «Ворскли») дають підстави вірити, що Джермейна Ленса вдасться замінити безболісно.
«Дніпро» (Дніпропетровськ). Легіонерів у заявці – 12. Загальна трансферна вартість команди – 62.3 млн євро; загальна трансферна вартість легіонерів – 25.4 млн євро; легіонерів у березні 2013-го – 11; загальна трансферна вартість легіонерів 2013-го року – 39.05 млн євро
Ян Лаштувка (Чехія). Ян Лаштувка приїхав працювати до України в далекому 2003-му році. Тоді чеського голкіпера запросив до свого складу донецький «Шахтар». Відслуживши «гірникам», Лаштувка пішов в оренду спочатку до «Фулхема», потім – до «Бохума», а ще пізніше – до «Вест Хема». А коли на континенті охочих отримати Лаштувку не залишилося, голкіпер відправився до «Дніпра». Там він був основним до тих пір, поки в команді не з'явився Денис Бойко. Коли ж розкрився вихованець «Динамо», Лаштувка став глибоким запасним, в статусі якого перебуває й нині.
Іван Томечак (Хорватія). Іван Томечак – один з тих новачків, які поповнили команду в часи кризи та перебудови. Після втрати деяких провідних гравців Мирон Маркевич вимагав від керівництва підсилення, в підсумку отримавши його в тому числі і в особі Томечака. Хорват досить швидко влився в колектив і нав'язав серйозну конкуренцію Артему Федецькому.
Дуглас (Бразилія). Після, не побоїмося цього слова, видатної гри в Лізі Європи 2014/15, Дуглас став мішенню відразу кількох заможних європейських клубів. Але кращого варіанту для росту, аніж «Дніпро», бразильський центральний захисник поки що не знайшов, чим потішив вимогливих дніпропетровських вболівальників. Добросовісне і сумлінне виконання Дугласом контрактних зобов'язань вбиває всі сумніви: такі легіонери нашому чемпіонату потрібні.
Папа Гуйе (Сенегал). Мирон Маркевич добре знайомий з можливостями Гуйе з часів спільної роботи в «Металісті». Коли харківську команду поглинула криза, габаритний сенегалець охоче прийняв пропозицію приєднатися до складу принципового суперника під керівництво добре знайомого тренера. На тріумфальну Лігу Європи 2014/15 африканця заявити не встигли, зате Гуйе серйозно допоміг «Дніпру» на внутрішній арені. А вже в поточному сезоні Папа разом Дугласом має змогу цементувати центр оборони «Дніпра» у всіх турнірах.
Александру Влад (Румунія). Трансфер для замилювання очей Хуанде Рамосу – так можна охарактеризувати це придбання «Дніпра», здійснене влітку 2013-го року. На румуна як на серйозну бойову одиницю не розраховував Рамос, не розраховує і Маркевич. «Дніпро» з радістю продав би легіонера, якби, звісно, знайшлися покупці.
Лео Матос (Бразилія). Лео Матос був в кроці від того, аби позбутися перспектив заграти в «Дніпрі». Мирон Маркевич не розраховував на цього гравця, але від безвиході не просто не відсіяв бразильця, а почав довіряти йому місце на лівому фланзі захисту. В підсумку, Лео Матос заграв настільки успішно, що зараз основний склад «Дніпра» без бразильця уявити важко. По-новому Матос може розкритися на своїй улюбленій позиції півзахисника після того, як до «Дніпра» приєднався «природний» лівий оборонець Андерсон Піко.
Андресон Піко (Бразилія). Кількох матчів бразильцю вистачило для того, аби стати улюбленцем дніпропетровської публіки. Нестандартна як для футболіста структура тіла Андерсона додає грі оборонця якоїсь родзинки. Особливо вдячні дніпропетровські фанати Андерсону за маневр в матчі проти «Лаціо», після якого Євген Селезньов ударом головою уберіг «Дніпро» від поразки.
Даніло (Бразилія). Бразильський бельгієць Даніло після розформування донецького «Металурга» підписав з «Дніпром» річний контракт. Мирон Маркевич напевно таки розраховував отримати в центр поля більш якісне підсилення, але в часи кризи перебірливість довелося відкласти в довгий ящик. Даніло в перших матчах за «Дніпро» зарекомендував себе як старанний, доволі різносторонній гравець, хоча повністю переконати Маркевича у своїй профпридатності поки що не зумів.
Мішель Бабатунде (Нігерія). У «Волині» Мішель Бабатунде був одним з найяскравіших виконавців. Потенціал цього футболіста досить високий, та для успішної гри за «Дніпро» цього замало. Бабатунде поки що не розуміє тих футбольних принципів, які сповідує Мирон Маркевич. Тому грає африканець в основному в турнірі дублерів.
Джон Хайро Руїс (Коста-Рика). Спочатку йшла мова про оренду дніпропетровцями гравця збірної Коста-Рики, але в підсумку сторони зійшлися на підписанні повноцінного контракту. Тренерський штаб Маркевича в кваліфікації Руїса не сумнівався ні миті, але наразі в тих поєдинках, в яких півзахисник отримував шанс, нічим особливим Руїс себе не проявив.
Бруно Гама (Португалія). Креативний, швидкий, винахідливий, але доволі нестабільний гравець. Слабкою стороною Гами є його невміння відпрацьовувати у захисті. Але португалець на відсутність ігрового часу скаржитися підстав не має. Якщо Гама не виходить в старті, тоді виходить з лави для запасних з завданням надати атакам «Дніпра» додаткового імпульсу. Виходить з перемінним успіхом.
Матеус (Бразилія). Трансфер Матеуса – з опери «дешево і сердито». Важко було б взимку 2011-го року за один мільйон євро (стільки, кажуть, «Дніпро» заплатив за трансфер Матеуса португальській «Бразі») знайти більш корисного гравця. Матеус – професіонал з великої букви, на якого тренерський штаб може покластися у важку хвилину. Для самого ж бразильця переїзд до України виявився поворотним моментом не тільки в кар'єрі, але й в особистому житті, адже саме в Україні Матеус знайшов свою половинку.
«Шахтар» (Донецьк). Легіонерів у заявці – 12. Загальна трансферна вартість команди – 140.1 млн євро; загальна трансферна вартість легіонерів – 99.3 млн євро; легіонерів у березні 2013-го – 14; загальна трансферна вартість легіонерів 2013-го року – 106.8 млн євро
Даріо Срна (Хорватія). Трансферна вартість капітана «Шахтаря» за останні два з половиною роки знизилася вдвічі – з дванадцяти до шести мільйонів євро. Навряд чи рівень гри хорвата знизився наполовину, але те, що Срна дійсно здав позиції, заперечувати безглуздо. Втім, не це є проблемою «гірників» (зниження якості гри вікового футболіста – природний процес); проблемою є відсутність гідної заміни Срні. Ні Кобін, ні Дентіньо, ні вихідці з академії не викликають у Мірчі Луческу довіри.
Ісмаілі (Бразилія). А от з лівим краєм оборони «Шахтаря» все гаразд. Бразилець Ісмаілі є номінально третім претендентом на місце в основі після Шевчука та Азеведо. Все цілком логічно: за рівнем гри Ісмаілі поступається своїм конкурентам.
Марсіо Азеведо (Бразилія). Грою за «Металіст» Азеведо звернув на себе увагу скаутів «Шахтаря» і досить швидко пішов на підвищення. Починалося все для бразильського захисника у «Шахтарі» добре, але важка травма ледь не перекреслила всіх перспектив гравця. На донецьку команду з проханням про трансфер нібито виходив дніпропетровський «Дніпро», однак через проблеми зі здоров'ям у Марсіо дніпропетровці відмовилися від ідеї придбання цього футболіста. А між тим Азеведо вилікувався і в новому сезоні став основним виконавцем віце-чемпіона України. Повністю витіснити з основи Шевчука Азеведо поки що не може, але все йде до того, що український ветеран задовольнятиметься хіба що матчами на внутрішній арені.
Фред (Бразилія). Безболісно замінити Фернандіньо Фреду, звісно ж, не вдалося. Але Мірча Луческу вірить, що з часом молодий бразилець вийде на той рівень, коли за нього пропонуватимуть як мінімум не менші кошти, ніж колись запропонували за Фернандіньо. Щоправда, як наставника «гірників», так і самого футболіста вибиває з колії історія з позитивною допінг-пробою півзахисника «Шахтаря» та збірної Бразилії. В разі доведення вини Фреда півзахиснику грозить тривала дискваліфікація.
Дентіньо (Бразилія). Колись у ролі Дентіньо перебували і Марлос, і Алекс Тейшейра. В «Шахтарі» існує чіткий поділ на основних і запасних, тому Дентіньо змушений чекати часу, коли на когось з провідних бразильців команди покладе око якийсь європейський гранд і запросить до свого складу. Тоді молодий Дентіньо з тіні вийде на передові позиції, аби постаратися безболісно замінити колегу і вже собі працювати над підвищенням.
Веллінгтон Нем (Бразилія). За два роки перебування в «Шахтарі» Нем зіграв за основну команду менше двадцяти поєдинків. Мірча Луческу вірить в потенціал цього футболіста, але травми та проблеми з адаптацією не дозволяють бразильцю розкритися в донецькій команді. Зважаючи на ймовірність завершення співпраці Луческу з «Шахтарем» вже по закінченні поточного сезону, для Веллінгтона, цілком можливо, теперішній сезон є останнім шансом закріпитися в донецькій команді.
Алекс Тейшейра (Бразилія). Після відходу Луїса Адріано та Дугласа Кости саме до Алекса Тейшейри відійшли лідерські функції в лінії атаки «Шахтаря». Бразилець в Україні в цьому сезоні забиває дійсно багато, а от в матчах міжнародного рівня не все складається так, як би того хотілося футболісту та його наставнику. Втім, Алекс Тейшейра вже має ім'я, авторитет і статус, будучи готовим продовжити тенденцію дороговартісних продажів донецької команди.
Тайсон (Бразилія). Тайсону вдається демонструвати футбол, який приносить естетичне задоволення глядачам. Незважаючи на наявність перспективного, розпіареного і дороговартісного конкурента, Тайсон спокійно проходить до основного складу «Шахтаря». До кучерявого бразильця в Україні звикли настільки, що вже навіть завели мову про натуралізацію Тайсона для залучення його до лав національної збірної України.
Марлос (Бразилія). Після відходу Дугласа Кости Марлос з запасного різко перетворився на основного виконавця донецької команди. Поки що бразилець не має такого авторитету, як мають, до прикладу, Тейшейра або Тайсон, але ця обставина тільки стимулює Марлоса працювати та розвиватися. Умови для того, аби проявляти свій талант і привертати увагу великих європейських клубів, сприятливі.
Бернард (Бразилія). Бернард обіцяє працювати і радувати вболівальників «Шахтаря» продуктивною грою, але поки що ім'я цього бразильця асоціюється з розчаруванням. Бернард прийшов до команди в статусі зірки і був покликаний миттєво та безболісно замінити Вілліана. Втім, за два роки гравець збірної Бразилії так і не заявив про себе на повний голос. Час, звісно, ще є, але навіть в Мірчі Луческу терпіння не безмежне.
Едуардо (Хорватія). Повернення Едуардо стало досить сильним ходом донецького «Шахтаря» на трансферному ринку. Безкоштовно в кризових умовах «гірники» отримали перевіреного, адаптованого, добросовісного нападника. Кондиції Едуардо не дозволяють йому претендувати на місце в основному складі навіть за відсутності реально сильних конкурентів, але Луческу, схоже, свідомо запрошував Едуардо саме на роль запасного нападника. З завданням розвантажувати Гладкого хорват з бразильським корінням справляється ідеально.
Факундо Феррейра (Аргентина). Форвард з хорошими задатками – ось все, що можна сказати про Факундо Феррейру. Ні в «Шахтарі», ні в «Ньюкаслі», куди нападник відправлявся в оренду, аргентинець себе не проявив. Сім мільйонів євро, перераховані «Велесу» влітку 2013-го року, «гірникам», якщо Факундо не візьметься за голову, навряд чи вдасться коли-небуть відбити.