Один з фанатів «Жальгіріса», спеціально для 1927.kiev.ua, розповів про свої враження від турніру і концерту, а також про те, яку допомогу надають литовські волонтери Україні.
- Ваші враження від турніру та концерту, які присвячені святкуванню 35-річчя фан-руху «Динамо» Київ?
- По-перше, я хотів би сказати, що ми дуже раді, що нас запросили на це свято. Атмосфера на турнірі була просто відмінною. Було приємно, коли різні динамівські команди нас підтримували, робили спільні фото на пам'ять. З групи ми не вийшли, але такої мети ніхто і не ставив. Мета була приїхати на турнір і відмінно провести час - так воно і вийшло, під цим підпишеться кожен, хто приїхав. Ну а ті, хто не поїхав - нехай заздрять. Окреме спасибі нашому гідові і менеджеру команди - Т-і, який, як і завжди, дуже допоміг з організацією нашого візиту, а також активно підтримував нас у всіх матчах. Взагалі, ця людина зробила дуже, дуже багато для того, щоб фанати «Динамо» і «Жальгіріса» спілкувалися і донині. Було приємно знову зустріти людей, з якими давно спілкуєшся і познайомитись з новими. Список цей дуже довгий, тому я перераховувати не буду (посміхається). Якщо нас знову запросять – ми приїдемо знову.
- Запрошення прийняли одразу?
- Так. Коли нас запросили, кілька дзвінків - і вирішили, що їдемо. Почали багатьох підтягувати, аби зібрати команду. У декого не вийшло, деякі «відпали», коли були квитки «на руках». Сподіваюсь, наступного разу нас приїде ще більше.
Що стосується концерту, то мені дуже сподобалось, як виступала група «Д.Ультрас». Соліст дуже спокійний, стояв собі, співав, зал підспівував. Мені дуже сподобалися пісні, в яких використовувалися динамівські заряди. Я сподіваюся, що цей відмінний проект проіснує ще довго. Ну, а якби вони зіграли у нас, у Вільнюсі, то це було б взагалі супер. Підбір груп дуже хороший, як завжди, особливо порадувала «Сокира Перуна», з солістом якої наші хлопці активно фотографувалися. І, звичайно, спеціальний гість. Хлопці з «Bronson» завоювали зал своєю харизмою, їм теж ставимо 10 з 10, як і всьому святу.
- Фанати«Жальгіріса» проводять подібні заходи?
- Так, звичайно. Ми влаштовуємо кожного літа і взимку турніри, які вже стали міжнародними. До нас приїжджають латвійці, їм там недалеко, «Динамо» Київ, цієї зими приїжджали і тбіліські «динамівці», часто приїжджають «Карпати», іноді – «Дніпро». Буває по 15-17 різних литовських команд, які представляють Вищу, Першу, Другу лігу. Взимку – у залі, а влітку – на відкритому стадіоні.
- Як наразі виглядає фан-сцена Литви і які є складнощі?
- Наразі, в Литві у всіх сферах життя настала певна апатія. І усі рухи, наразі, йдуть «вниз». Це пов’язано із тим, що у нас немає «війни», немає конкуренції перформансів - хто краще співає, «хореографію» краще ставить. До цього року фанатський рух був на підйомі - і клуб добре почав грати. У 2009 році «Жальгіріс» оголосив себе банкрутом, і фанати створили нову юридичну особу. Спочатку ми грали у другому дивізіоні, у Першій лізі займали провідне місце і, зрештою, вийшли до Вищої Ліги. На фанатський сектор людей ходить все більше, але все одно у нас більш популярний баскетбол. Простий приклад. На домашній матч приходить 60-70 чоловік. А у Швецію, на гру з «Мальме», поїхало 56 фанатів «Жальгіріса». Тобто, у нас майже всі, хто ходить на сектор, їздять і на виїзні матчі, немає «зайвих» людей. Чому наразі пішов спад – я не знаю, можливо, це пов’язано з якоюсь фазою місяця (посміхається).
- Як ви ставитесь до ситуації в Україні?
- Ми з перших днів почали допомагати. Футбольні фанати, група «Театр», інші праворадикальні люди Вільнюса першими прийшли до посольства України, здається, в день вбивства Сергія Нігояна (22 січня – Авт.). Перші наші посилки були фінансовими, допомагали, як могли. Завжди, коли ми виходили до Українського посольства, до нас виходили офіційні представники, дякували за підтримку.Певні люди з WBC (Одна з трибун Ультрас «Динамо» - Авт.) нас попросили про допомогу у 2014 році. На литовському фейсбуці ми відкрили сторінку про Майдан, щоб донести людям інформацію, адже у лютому 2014 році наша преса не повністю інформувала Литву про події в Києві. Згодом наші журналісти знімали на Майдані, почались трансляції. Пам’ятаю штурми, тоді моя мати плакала, пам’ятаю, як усі церкви почали бити у дзвіниці. Всі дивились, усі хвилювались. Наша волонтерська організація «Yellow-Blue» за тиждень відправила дві фури допомоги - це перша допомога. Потім відправили 19 тонн допомоги літаком. Бачив, що у людей багато грамот з подяками від різних бригад, батальйонів – допомога є, адже усі пам’ятають події, які відбувались у нас 24 роки тому. Ворог спільний. Раніше підтримували Грузію, зараз – Україну. Після початку подій в Україні стало зрозуміло, хто ким є, хто гарна людина, а хто - погана. Якщо людина до цих подій була, начебто, адекватною, а потім стала на сторону Росії… На жаль, з такими великими втратами, жертвами, але це показало в нашому суспільстві, хто нормальна людина, а хто – «ватник».
- Фанати «Жальгіріса» та «Динамо» дружать ще з радянських часів. Це дружба назавжди?
- Я думаю, що так.
Розмовляв Олександр Ушаков