«Пішов на тренерські курси»
- Віталію, ви цього року повернулись у Харків, та не у «Металіст», а у першоліговий «Геліос». Не було можливості повернутись у «Металіст»?
- Можливо, мене б і запросили, але на момент комплектації команди для нового сезону я був травмований. Коли відновився, тренувальний процес завершився і стартувала Прем'єр-ліга. Я спілкувався з керівництвом «Металіста», вони поруч живуть зі мною у Харкові. Але відповів їм, що поки не вилікую травму, нічого не відповім. Звичайно, повернутися в рідний клуб хотілося.
- У квітні ви пішли на тренерські курси. Вже подумки себе готували, що пора закінчувати, і стали освоювати нову професію?
- Я не знав, як у мене складеться з відновленням після травми. У мене довго зросталась кістка. Подумки я себе готував, що може й доведеться завершувати. А щоб не витрачати час даремно, пішов вчитися. І для себе багато нового дізнався, і на футбол став дивитися по-іншому.
- Хто покликав у «Геліос»?
- Агент. Він запропонував потренуватися з «Геліосом», сказав, що якщо буду живий-здоровий, то контракт підпишуть. Скажімо так, Бордіяна знали, але ніхто ж не знав, в якому він стані. У підсумку - потренувався кілька днів і переконав тренерський штаб, що можу ще приносити користь.
- У «Геліос» пішли не щоб заробити, а пограти для задоволення?
- Ви самі знаєте, які зарплати водяться у Першій лізі. У мене була одна мета: набрати форму і отримувати ігрову практику, щоб вийти на колишній рівень. Я підписав угоду до кінця першого кола, після чого можу покинути «Геліос» без фінансових зобов'язань. Але наперед не загадую. Вдасться вийти на більш сильний клуб - добре, ні - продовжу грати у «Геліосі».
- Перед «Геліосом» стоїть завдання потрапити у Прем'єр-лігу?
- Президент ставить плани поетапно. Цього року він хоче потрапити до трійки. Але президент «Геліоса» людина амбітна і, мені здається, в душі він хоче грати у Прем'єр-лізі. Так що, думаю, буде така мета поставлена найближчим часом, можливо, на друге коло.
- Фінансово «Геліос» подужає вишку?
- Зрозуміло, що це інший рівень у багатьох питаннях. Потрібно і фінансово зміцнюватися, і склад посилювати, а це великі додаткові витрати. Думаю, президент до цього готовий. Тут більше залежить від наших результатів у Першій лізі. Своїми результатами ми можемо підштовхнути його на такий крок!
«Волга» не повинна була вилітати»
- Перед «Геліосом» у вас був період у «Волзі». Залишились задоволені?
- Все йшло непогано до того моменту, коли перестали платити зарплату і коли я отримав травму, через яку пропустив все друге коло. Останні півроку випали. Тоді ж і тренерський штаб на чолі з Юрієм Калитвинцевим пішов. Але в цілому в «Волзі» мені сподобалося. Футболісти були хорошого рівня, і команда не повинна була вилітати. Але з фінансуванням стались великі проблеми, тому неприємна доля спіткала «Волгу».
- «Волга» залишилась винна?
- Ні, розрахувалася. Все до копійки на рахунок надійшло. Слава Богу, контракти футболістів у Росії захищені.
- У чому відмінність російської першості від української?
- Зараз рівень українського чемпіонату сильно впав. Але ще рік тому рівень двох ліг нічим не відрізнявся. У Росії перші вісімка команд більш збалансована. Середній клас - вищий. В Україні завжди було 3-4 хороших колективи, але без середнього класу. Решта за рівнем помітно нижче. У першості Росії чемпіонат рівніший. Плюс фінансування колективів, звичайно, в Росії вище, тому й середній рівень легіонерів вищий.
- У «Волзі» грали Каряка, Алдонін, Колодін, а також Буликін і Сичов, які на двох не забили жодного голу в сезоні. Виявляється, досвід не завжди йде на благо?
- Безперечно, всі перераховані футболісти високого рівня. Їх якраз взяли в той період, коли команда непогано грала. Але раптово пішли великі затримки, і начебто грають ті ж футболісти, але щось надломилося і не могли нікого обіграти.
«Справжній «Металіст» починається з «Евертона»
- «Металісту» ви віддали вісім років. Згадаєте свій перший день у «Металісті»?
- Я пам'ятаю день підписання контракту. Тоді півкоманди розбіглося, більша частина - у харківський «Арсенал». У «Металісті» залишилося чоловік сім. Підписав я контракт 3 січня. Поїхав на базу. Тренувалися в основному молоді хлопці. Днів десять працювали на штучному полі і на снігу. Ось так проходили перші дні. Навіть тренерський штаб не був призначеним, командою керував Іванов. Пізніше призначили Заварова.
- З якого моменту, на ваш погляд, починається справжній «Металіст»?
- Напевно, з моменту зустрічей з «Евертоном». Всі зрозуміли, що ми можемо грати, рости і обігравати команди, які за рівнем вище нас.
- Це ж тоді вас похвалив (читай - благословив) після гри Філ Невілл, який зайшов у роздягальню «Металіста» зі словами настанови?
- Напевно, я в душі був в той момент (сміється). Але це відомий випадок. Хлопці розповідали. І було дуже приємно. Напевно, сам Невілл не очікував, що «Металіст» удев'ятьох вистоїть і вивезе з Англії нічию. До того ж, відігралися у меншості. «Евертон» іменами вражав. Та в принципі, «Евертон» завжди в Англії котирувався високо - п'ята-шоста команда по силі. У тому матчі «Металіст» проявив волю і характер, що, мабуть, і вразило капітана «Евертона».
- З того складу Едмар та Папа Гуйе сьогодні грають у «Дніпрі». Вас це дивує?
- Не хотів би я їх бачити у «Дніпрі», але раз так життя розпорядилося, я не можу їх осуджувати. Це їхній вибір. Вони вважали, що не соромно перейти у «Дніпро».
- Що для вас означає «Дніпро»?
- Це суперник і ворог номер один «Металіста».
- Коли «Дніпро» грав із «Севільєю», кого ви підтримували?
- Зрозуміло, що «Дніпро». Навіть не обговорюється. За будь-яку українську команду в єврокубках я вболіваю - неважливо, «Дніпро» це, «Зоря» чи «Динамо».
- За напруженням саме матчі з «Дніпром», а не з «Динамо» і «Шахтарем», були найгарячішими?
- На початковій стадії - так! Ми з «Дніпром» боролися за третє місце. Але з кожним роком ми росли, і зустрічі з «Динамо» і «Шахтарем» стали в один ряд із «Дніпром». Ми реально розуміли, що могли вскочити на друге місце. Був період, коли ми йшли і на першому місці, але все одно опустилися на третє.
- Найбільш пам'ятний матч із «Дніпром»?
- У нас завжди були цікаві ігри. Завжди було весело, і є що згадати. Звичайно, приємніше говорити про перемоги. Ми два роки поспіль обігравали «Дніпро» 3:2 у Харкові. Особливо інтригуючою вийшла зустріч, коли ми після першого тайму вели 3:0 після дублю Жажі і голу Рикуна, а у другій половині «Дніпро» швидко відіграв два м'ячі, але нам вдалося в підсумку втримати перевагу. Другий раз перемагали вже 3:1, але теж мало не догралися до 3:3. І, звичайно, кожен раз не обходилося без вилучень в цих зустрічах.
- У Лізі Європи «Металіст» почав наводити шерех з сезону 2008/09. Які три єврокубкові матчі ви згадаєте?
- Звичайно, це «Бешикташ» 4:1 з божевільними м'ячами з центру поля. Дуже захоплюючі ігри були зі «Сампдорією», причому всі чотири. Ще перемога над «Галатасараєм» у Стамбулі при шалених вболівальниках, коли Едмар забив єдиний м'яч.
«Поразка від «Динамо» в Кубку УЄФА - найбільш неочікувана»
- Поразка від «Динамо» у 1/8 фіналу – найбільш болюча?
- Найбільш неочікувана. Судячи з матчу-відповіді, ніщо не віщувало того, що ми не пройдемо далі. Але забили безглуздий гол у свої ворота і, хоча перемогли 3:2, але в чвертьфінал Кубка УЄФА не пройшли. Після того, напевно, два тижні в пригніченому стані перебували, не могли відійти від поразки. Вважали, що незаслужено не пройшли далі.
- Чи могли на поразку в Києві вплинути нефутбольні обставини? З першого разу прилетіти до Києва не вийшло...
- Тоді нас ще добряче скупали в Добромилі. З незрозумілих причин зустріч з ФК «Львів» грали у Добромилі, коли матч повинні були скасувати. У день матчу пішов сніг, поле не було готове. Це було плавання на відкритій воді. У мене є фотографії з того матчу, де гравці по коліно в багнюці. Ми витратили нереально багато сил. Після тієї зустрічі я захворів і з температурою зліг, через що не грав у першому матчі, плюс ще деякі хлопці підхопили застуду. Через три дні була гра в Києві. Ну плюс і ця ситуація з літаком, коли він злетів, і виявилося, що один пропелер не працює. Довелося чекати на другий літак. Перетрусило команду за ці дні сильно. У футболі дрібниць не буває. Звичайно, все це вплинуло на наш стан.
- Сергій Валяєв вирішив машиною зі Львова добиратися на гру (не захотів знову сідати в літак). Крім нього, хто-небудь ще на гру добирався машиною?
- Ні.
- Після ігор почалися словесні перепалки: Алієв відповів, що рано ще «Металісту» на таких стадіях в єврокубках грати, а Бадр Ель-Каддурі спровокував громадськість тим, що сказав, що не знає такого гравця, як Северин Ганцарчик...
- Я би подивився на Алієва, якби матч завершився 3:1. Не від великого розуму говорять такі речі. Ну а з приводу слів Ель-Каддурі, чесне слово, вже нічого такого не пам'ятаю.
«Розійшовся з «Металістом» по-людськи»
- Ви застали у «Металісті» Олександра Кучера. Що він тоді являв собою?
- Зрозуміло, що на той момент я не міг уявити, що Саша стане одним із незамінних гравців збірної на довгі роки. Але вже тоді він чудово чіплявся за м'яч при відборі, фізичні кондиції у нього завжди були на належному рівні - він спокійно міг два матчі поспіль відбігати. Я дуже радий за Сашу!
- Коли «Металіст» купував Крістіана Вільягру, не могли подумати, що він стане топ-захисником в Україні і, мабуть, найсильнішим правим беком, який коли-небудь у «Металісті» грав?
- Це, мабуть, більше питання до тренера. Але я згадую, що в «Металісті» була настільки дружелюбна атмосфера, що кожного легіонера, який приходив до нас, ми тепло зустрічали і у всьому допомагали. Можливо, з цієї причини всі латиноамериканці розкривалися і ставали провідними футболістами. Подивіться на Марлоса і Тайсона. Після «Металіста» вони перейшли на більш високий рівень і стали ключовими гравцями «Шахтаря». Якби не травми, то і Азеведо грав би в основі.
- Коли ви остаточно зрозуміли, що Маркевич на вас не розраховує?
- Моє становище ускладнила травма. На вісім місяців я опинився поза футболом. Команда вже була на ходу і, зрозуміло, тренер не стане проводити ротацію. Я розумів, що мені буде складно повернутися в основу і став думати про відхід, щоб мати ігрову практику. Якби залишився тоді в «Металісті», може бути, вже закінчився би футболіст Бордіян. Я вирішив піти іншим шляхом.
- Розійшлись з «Металістом» полюбовно?
- Звичайно. У мене залишалося півтора роки контракту, але мене відпустили з миром. Я підійшов до Краснікова і Волика, і вони пішли мені назустріч - сказали, заради Бога, без будь-яких компенсацій можеш йти, а якщо хочеш - залишайся! Все було порядно і чесно.
- Вважаєте, «Металіст» житиме чи його спіткає сумна доля київського «Арсеналу», донецького «Металурга»?
- Навіть не хочеться думати про погане. Сподіваюся, клуб буде живий. Ось під моїм вікном займаються діти в Академії, я їх бачу кожен день і мрію, щоб вони мали рідну команду. Але зараз важко щось говорити.
- У вас дуже велика сім'я – троє синів (Артем, Микита, Ян) і донька (Мілена). Старший, Артем, у футбол не пішов?
- Ні. Він поїхав вчитись закордон. Середній, Микита, і молодший, Ян, займаються в Академії «Металіста». Чи стануть вони футболістами - покаже час! Це буде вже залежати від них самих.
- Про що мріє Віталій Бордіян сьогодні?
- Про мир. Щоб всі були живі і здорові, і щоб було більше взаєморозуміння між людьми. І побільше доброти.
Валерій Пригорницький