– Андрію, з яким настроєм повернувся в український футбол? І як все це відбувалось?
– Перш за все, варто подякувати Віталію Кварцяному, який запросив мене до «Волині» у той момент, коли я залишився без команди. Після непростого сезону, де було багато нюансів, про які не хочу говорити, це для мене було дуже важливо. Запрошення до Луцька – це справді важливо та відповідально, тому зроблю усе від себе залежне, щоб виправдати довіру головного тренера та клубу.
– А досвід, набутий за кордоном, більшою мірою, позитивний чи негативний?
– Знаєте, були різні моменти. Не все так однозначно. Як я вже сказав, не про все зараз є бажання згадувати. Можливо, у майбутньому я про все розповім, але зараз хочеться зосередитися на футболі та приносити максимум користі як гравець Прем’єр-ліги.
– Як змінився чемпіонат України за час відсутності?
– Турнір змінився дуже сильно у порівнянні з тими часами, коли я виступав за «Арсенал», «Динамо», трохи за «Металіст». Проводити паралелі з тим, що було 2-3 роки тому, складно. Це проходить одночасно як у футболі, так і загалом у країні. Але сподіваюсь, що все почне налагоджуватись і повертатись до вже знайомого рівня команд і конкуренції між ними.
– Коли футболіста заявляють у розпал змагань, завжди виникає питання стосовно його фізичної готовності, зіграності з партнерами…
– Взаєморозуміння присутнє, адже з багатьма одноклубниками я був знайомий раніше. Функціональна готовність, звичайно ж, закладається під ас навчально-тренувальних зборів. В якихось моментах мені насправді складно, але роблю усе залежне від себе, щоб в останніх турах нинішнього року довести, що не випадаю із загальної картини.
– Оскільки раніше ви з Віталієм Кварцяним не були знайомі, що нового почув у плані вимог?
– Віталій Володимирович пропагує футбол, орієнтовний на атаку. Від цього йдуть всі інші аспекти у тренуваннях, підготовкці до ігор. Мені такий підхід імпонує.
– Дві перші зустрічі у новому колективі завершились поразками. Як партнери, тренери до цього ставляться, пояснюють такі моменти?
– Головне не те, що вже відбулось. Значно важливіше, що буде далі. Ми розібрались у помилках, проаналізували матчі попередніх турів. Тому, будемо сподіватись, що результати цієї роботи стануть помітні під час поєдинку з «Говерлою». Плануємо показати більш агресивний футбол. У команді зібрані досить досвідчені футболісти – кожен з них знає, над чим потрібно працювати.
– Які завдання ставились на повторний кубковий поєдинок проти «Миколаєва», враховуючи, що загальний успіх був закладений у даному протистоянні ще місяць тому?
– Це не був прохідний матч. По-перше, клуби Першої ліги завжди мотивовані на такі зустрічі. По-друге, у психологічному плані нам було потрібно підвестись, показати хороший результативний футбол, з чим, вважаю, ми впорались.
– Кілька слів хотілося б почути про наступного суперника…
– Одразу мушу сказати, що я дуже добре знайомий з тренерським штабом «Говерли». В’ячеслав Грозний – дуже досвідчений спеціаліст. Свого часу багато чим я йому був зобов’язаний. Він перший почав мене підпускати до основного складу команди Прем’єр-ліги. Залишились від того періоду співпраці лише позитивні відгуки та емоції. Зараз в Ужгороді переважно молоді динамівці, які хочуть довести, що вони не лише доросли до такого рівня, але і здатні на ньому досягати певних результатів. Від зустрічі я чекаю впертої боротьби, де у кожної сторони будуть свої козирі.
– Дійсно, досвід у 2-х команд неоднаковий. Чи можна говорити, що футболісти, які зараз зібрані у «Волині», зобов’язані перемагати теперішній склад «Говерли»?
– У футбол грають не прізвища, а люди. У кожного є певна готовність на конкретний день зустрічі. Тому заздалегідь все передбачити не можна. Якщо хочемо вигравати, «Волинь» мусить виходити на гру максимально сконцентрованою і зберігати бойовий настрій з першої до останньої хвилини.