І все ж розмова почалася з справ насущних.
– Ми провели дуже хороший матч, володіли ініціативою, створювали моменти, але, на жаль, не змогли перемогти. «Металіст» є дуже хорошою командою, проти них непросто грати. Знаю, що в харків’ян зараз існують певні проблеми, тому я хотів би побажати їм вирішити їх і продовжувати тішити своїх вболівальників. В Харкові зібрані якісні виконавці і команда повинна займати позицію у верхній частині турнірної таблиці.
– У тебе був один з найкращих моментів для взяття воріт...
– Так, дуже прикро, що я не влучив у ціль з близької відстані. Мені шкода... Я працюватиму наполегливо і намагатимусь виправитися.
– В чемпіонаті знову виникла пауза у зв’язку з матчами збірних. Знаю, що ти отримав виклик до лав головної команди Грузії.
– Так, 9 листопада вилітаю в розташування збірної. Через два дні проведемо перший матч з естонцями, а 16 листопада змагатимемося зі збірною Албанії. Після цього повернуся до Львова, де готуватимуся до матчу зі «Сталлю».
– У грі з Естонією ти матимеш шанс зіграти проти Сергія Зеньова...
– Чекаю на цю зустріч. Сергій – дуже хороший футболіст і я його дуже поважаю. Думаю, наша гра з естонцями буде дуже цікавою.
– Поїздка до табору збірної це ще одна можливість для тебе побачитися з сім’єю...
– Так, у нас нещодавно народилася дівчинка. Дружина приділяє їй багато уваги. Після матчів збірної плануємо разом прилетіти до Львова. Намагаємося уникати тривалих перельотів – дитинці поки важко переносити такі навантаження.
– Як у тебе справи з вивченням української мови?
– Я все розумію, але українською спілкуватися важко. Мені пощастило з партнерами і тренерами, з якими у мене чудове взаєморозуміння. Ігор Йовічевіч вміє знайти підхід до кожного гравця, тому не виникає жодних проблем.
– Грузинська кухня є дуже відомою у світі. Які страви полюбляєш?
– Вона дуже смачна, але дуже жирна. Якщо у когось є проблеми із зайвою вагою, то у відпустці дуже важко себе контролювати. Наша кухня відома, перш за все, завдяки сациві, хачапурі і шашликам.
– Кажуть, що грузини – дуже гостинні...
– Так, це правда. Якщо до мене приїжджають гості, то я намагаюся показати їм красу власного дому, зробити так, щоб вони на все життя запам’ятали цю поїздку. А ще в Грузії дуже люблять Україну.
Коли ти приїжджаєш на Батьківщину, тебе запитують про нашу країну?
– Дуже часто питають про війну в Україні і про команду, за яку я виступаю. Завжди відповідаю, що в Україні живуть дуже хороші люди.
– Маєш улюблені місця у Львові, де часто проводиш вільний час?
– Мені подобається місто загалом, особливо його центральна частина. А взагалі, якщо ви хочете відчути Україну, то варто приїхати до Львова. Мені дуже подобається, що тут всі розмовляють українською. Місцеві мешканці дуже люблять свою країну. Я бачу це і щасливий від цього.
– Свого часу Грузія пережила війну. Тепер це нещастя відбувається в Україні. Ти, мабуть, добре розумієш всі ці проблеми...
– Це справжня біда. Дуже хочу, щоб всі жили мирно. Я дуже переживаю за Україну, бо знаю, як було важко моїй Батьківщині. На жаль, прості люди нічого не вирішують. Дуже хочу, щоб народи України і Грузії жили мирно і щасливо. Сподіваюся, що скоро все нормалізується.
– Тебе можна назвати дуже імпульсивною людиною. Грузинський темперамент дається взнаки?
– Я такий від природи, у мене багато емоцій. Хочу завжди перемагати, хочу, щоб команда завжди перебувала на лідерських позиціях. Мені пощастило, що я потрапив у таку команду. Всі футболісти і тренерський штаб «Карпат» – це справжня сім’я. Ми щоденно працюємо і я переконаний, що скоро це принесе нам певні результати. Принаймні, ми всі цього дуже хочемо.
– Кубковий матч в Кіровограді видався дуже непростим – багато емоцій, нервів і нереалізований удар у серії післяматчевих пенальті...
– Було непросто пережити той момент. Це лотерея... Але, якщо тепер знову буде серія пенальті, то я неодмінно підійду до позначки. Я довго оговтувався від того матчу, але зробив правильні висновки і вже забув про поразку від «Зірки». Дуже шкода, що ми вилетіли з боротьби за Кубок України, але зараз ми повністю сконцентровані на іграх чемпіонату.
– Ти вже не перший рік граєш за «Карпати». Чи можеш сказати, що повністю освоївся у Львові?
– Так, у місті Лева я вже живу чотири роки. Для мене Україна і Львів – це мій другий дім. Дуже поважаю людей, які тут живуть. А ще дуже люблю Львів і «Карпати».
– Вперше ти приїхав до Львова на матч Ліги Європи, коли «Карпати» приймали «Зестафоні». Пам’ятаєш той момент?
– Так, пригадую гол Ігоря Худоб’яка головою. Пам’ятаю і виїзний гол Дениса Кожанова. «Карпати» тоді вражали, були дуже сильною командою. Тепер у нас також дуже сильна команда. Сподіваюся, що ми досягнемо того результату, над яким працюємо. І футболісти, і тренерський штаб, і вболівальники мають спільну мету, над якою ми щоденно працюємо.
– Які у тебе відносини з львівськими вболівальниками?
– Нам пощастило, що ми маємо таку підтримку. Львівські фанати – справжні леви! (сміється) Де б ми не грали, завжди відчуваємо їхню підтримку. Повірте, я дуже щасливий, що вони у нас є. Дуже легко грати, коли тебе підтримують. Я бачу, що у Львові є чимало людей, які щиро люблять «Карпати».