- Андрію, розпочнемо розмову зі спогаду про матч зі збірною Іспанії, в якому було створено багато моментів, однак жоден так і не вдалося реалізувати. Минуло достатньо часу, аби спокійно переосмислити ті події. Чого забракло нашим футболістом, щоби перетворити гольові шанси на голи?
- Гадаю, що причина саме у команді Іспанії, що є однією з провідних збірних світу, з гравцями високого класу у своєму складі. Було складно. І хоч ми створили чимало моментів, заради справедливості слід сказати, що і в іспанців вони були. Тож не можна сказати, що ми їх повністю переграли, а вони здобули перемогу завдяки везінню. Все трапилося, як завжди буває у футболі: іспанці використали свій момент, забивши один м’яч, а ми цього зробити не змогли. Це свідчить про те, що клас суперника дещо вищий, що й визначило результат матчу.
- Тобто виходить, що об’єктивно наш клас виконання не дозволяє на даний момент сподіватися на перемогу над такими збірними, як Іспанія…
- Іспанія за рівнем виконання стоїть вище за нашу збірну. Звісно, в окремій грі ми могли б їх переграти і це видавалося досяжним у нашому останньому матчі в Києві. Але вийшло так, що в певних моментах блискуче зіграв їхній голкіпер, в інших – ми неправильно розпорядилися своїми моментами. Отримали м’яч у власні ворота у першому таймі, а з іспанцями важко вести протистояння, коли вони мають перевагу в рахунку. Як правило, у таких випадках ця збірна доводить гру до логічного завершення на свою користь.
- Поговоримо про попередню зустріч України зі Словенією у «плей-офф». У 99-му тобі було десять років, Ти пам‘ятаєш ту гру?
- Звісно, я дивився матч, переживав, бо дуже хотів, щоби українці перемогли. А вже тепер розмовляв про цю гру з Олександром Шовковським та Сергієм Станіславовичем Ребровим. Вони досі пам’ятають ті матчі й помітно, що у них залишилися переживання про поразку. Це був сильний удар по футбольному честолюбству. Всі думали, що Україна обіграє словенців і спокійно вийде на фінал Євро-2000. Але футбол тим і цікавий, що тут є сенсації та несподіванки. Гравцям, багато з яких уже стали тренерами, не вдалося пройти цей бар‘єр. Сподіваємося, ми зможемо це зробити.
- Ребров і Шовковський давали тобі певні настанови перед іграми зі Словенією? Можливо, побажали взяти реванш за ту давню поразку?
- Я із Сашком жартував. Мовляв, може, до збірної повернешся - словенці будуть в шоці, що ти досі граєш, показуючи такий високий рівень виконання. Він посміявся, сказавши, що вже точно не буде повертатися. Каже, що нам довіряє справу реваншу. Але від 99-го пройшло вже багато часу, футбол не стоїть на місці. Це вже зовсім інше покоління гравців. Тому на першому плані все ж не реваншистські настрої, а бажання потрапити на чемпіонат Європи. Незалежно від суперника, ми маємо вирішити це завдання. На мою думку, з тими гравцями, що є у нас, ми заслуговуємо грати на Євро.
- Хоч це вже зовсім інша збірна, але на її чолі знову «злий геній» для «синьо-жовтих» - Сречко Катанець, а у Словенії знову найнижчий рейтинг серед усіх учасників «плей-офф». Однак це не повинно вводити в оману…
- За той час, що у нас є, ми добре підготуємося самі й чітко вивчимо сильні й слабкі сторони суперника. Наше завдання знайти ці слабкі місця й використати їх у грі. Я розмовляв з експертами, котрі охарактеризували збірну Словенії як дисципліновану команду без яскравих зірок, але з налагодженою командною взаємодією. Тому ми не радіємо жеребкуванню, розуміючи, що з цією командою буде доволі складно.
- У двоматчевих протистояннях перша домашня гра вважається мінусом, адже важливо і забити якомога більше, і не пропустити…
- Треба розуміти, що це протистояння складається не з однієї гри, а з двох. Впевнений, буде закрита гра з обох сторін. Звісно, нам треба атакувати, тому що ми граємо вдома. Слід зробити гандикап, але не можна бігти в атаку беззастережно, бо в такому разі нас можуть упіймати на контратаці. А всі знають, що таке гол, пропущений на своєму полі. Треба грати збалансовано, шукаючи свої моменти. Взагалі, найважливіше – створювати шанси. Якщо їх буде стільки, скільки було у матчі з іспанцями, необхідно реалізовувати їх з «холодною головою».
- Додає надії той факт, що з усіх попередніх «плей-оффів», ми ще не грали у Львові…
- Треба перервати цю невдалу серію. Колись це обов’язково трапиться і, сподіваюся, це станеться найближчим часом. У Львові завжди потужно підтримують. Не маю сумнівів, що стадіон знову буде заповнений вщерть, а ми віддамо всі сили, щоби потішити всіх уболівальників - не лише тих, які будуть на стадіоні, а й тих, що дивитимуться матч на телебаченні, адже їх удвадцятеро більше. Ми гратимемо для всієї нашої країни, щоби потішити земляків таким турніром, як Євро.
- Психологічно не тисне той факт, що Україна поки у «плей-офф» не перемагала?
- Ні, абсолютно. Як на мене, це просто збіг обставин. Ці матчі грали різні покоління гравців. Якби я сам програв 5 «плей-оффів», тоді, можливо, виник би комплекс. Я ж брав участь лише в одному, тому впевнений, що ми зламаємо цю прикру традицію, і у нас розпочнеться нова ера. Найголовніше - треба виграти у першому матчі: гарний заділ дозволить спокійно їхати у гості. Звісно, це не означає, що в такому разі справу буде вирішено. Протистояння складається із двох матчів. А у нас вже був негативний досвід, який не слід повторювати.
Впевнений у перемозі збі р ра