Не бійтеся, пройдемо! Аналіз матчу Україна - Словенія

Збірна України 15 Листопада, 13:49
Чемпіонат Європи - 2016 року. Плей-офф до фінального турніру. Збірна України - збірна Словенії 2:0

Роман Сиволап

Збірна України зробила впевнений крок до того, щоб подолати прокляття плей-офф. Українські засоби масової інформації та експерти явно переоцінили можливості посередньої збірної Словенії. Можливо, таким чином вони хотіли вберегти футболістів від недооцінки суперників. Хоча, швидше за все, далася взнаки давня наша хвороба: недооцінка своїх можливостей та переоцінка можливостей суперника. Думаю, що саме через це ми пропустили пару фінальних турнірів чемпіонатів світу та Європи. Психологія обережності практично завжди перешкоджала українцям демонструвати кращі якості в вирішальних матчах. Вчора у Львові, нарешті, наші хлопці виглядали впевненими в своїх силах.

Психологія та тактика. Країна опорних півзахисників починає грати у футбол. Думаю, що ви не будете сперечатися з тим фактом, що величезний відбиток на розвиток тренерської думки в Україні наклав Валерій Васильович Лобановський. У всіх офіційних турнірах збірну України очолювали так звані учні Лобановського - колишні гравці «Динамо», які не один рік працювали під керівництвом видатного тренера. Формально Йожеф Сабо не підходить під таку характеристику, але він був тренером у ті часи, коли збірна України та «Динамо» були практично ідентичними командами та відрізнялися лише формою.

Лише Олегу Блохіну вдалося вивести збірну Україну у фінальний турнір чемпіонату світу 2006 року. При цьому та команда, мабуть, була найпримітивнішною в тактичному плані, але Блохіну вдалося зарядити її своїм оптимізмом, що й дозволило увійти до вісімки найкращих команд світу. Іншим нашим тренерам такого оптимізму не вистачало.

Михайло Іванович Фоменко виявився, мабуть, найбільш послідовним учнем Лобановського. Головною рисою його тренерської концепції є забезпечення компактності розташування гравців на полі. Необхідно зазначити, що при Фоменкові збірна України зробила крок вперед у тактичному плані. Але, окрім компактності, для перемог необхідні ще багато інших якостей. На мій погляд, ідеальним матчем для Фоменка є знаменита перша гра на Суперкубок з «Баварією» 1975 року, в якій він сам брав участь. Тоді кияни через травми залишилися без цілої групи футболістів, які вносили різнобарвність у гру команди: Мунтяна, Веремєєва, Онищенка. Але Лобановському з Базилевичем вдалося з тими футболістами, що вийшли на поле, організувати настільки щільну компактну гру, що знамениті німці практично нічого не створили біля воріт «Динамо». Говорячи утрирувано, середню та атакуючу лінію киян тоді склали п'ять опорників та Олег Блохін. За Фоменка збірна України стала походити на те «Динамо». Але справа в тому, що в сучасної збірної України немає форварда рівня Олега Блохіна, та й футбол за сорок років зробив кілька кроків вперед.

Не знаю, чи наважився би Михайло Іванович на зміну своєї концепції з двома опорними півзахисниками, будь здоровий Руслан Ротань та не дискваліфікований Тарас Степаненко. Вибору в Фоменка не залишилося, як використовувати «іспанську» схему теперішнього «Динамо» 4-1-4-1 з Сергієм Рибалкою в ролі опорного півзахисника.

Проти словенців схема спрацювала на відмінно. Сергій Рибалка забезпечив збірній швидкий перехід з оборони в атаку. Рівень суперника дозволив опорному півзахиснику «Динамо» навіть більш гостро, ніж у клубі, грати на атаку. Окрім звичних підборів та відборів, Рибалка відзначився трьома ударами по воротах та кількома спробами довгими пасами вивести партнерів на ударну позицію.

Цікаво, чи змінить тактичну схему Фоменко в Мариборі, враховуючи повернення Тараса Степаненка та втому Сергія Рибалки?

Креативний капітан. Призначення Євгена Коноплянки капітаном збірної стало символічним. Такий хід тренерського штабу вселив впевненість у серця футболістів та вболівальників, що команда вийде на поле не тільки битися, а й грати у футбол. Не даремно в назву статті я взяв слова життєрадісного вінгера «Севільї». Євгену Коноплянці вдалося зарядити команду своєю легкістю та впевненістю.

Але не тільки своїм юнацьким оптимізмом Коноплянка допоміг збірній. Гра Євгена після переходу до «Севільї» змінилася. Після матчів з «Реалом» та Словенію стає зрозумілим, чого вимагає тренер «Севільї» Унаї Емері від української зірки. Зі словенцями Коноплянка зробив два відбори, два перехоплення, шістнадцять кросів у штрафний майданчик суперника, тричі виводив партнерів на ударну позицію. Словом, гра Євгена стала більш інтенсивною та гармонійною і в атаці, і в обороні. Перехід у Примеру явно пішов на користь вінгеру збірної України.

До речі, Андрій Ярмоленко, звісно, молодець, що забив такий важливий м'яч, але його статистика захисних дій бажає кращого: нуль відборів, перехоплень та підборів. Можливо, варто Андрію щось змінити в своєму житті, щоб підняти вище планку своєї майстерності.

Не час впадати в ейфорію. Зараз необхідно розібрати помилки, які були допущені, та не припуститися їх в другому матчі. На мій погляд, головними проблемами українців у Львові стали недисциплінованість Євгена Хачеріді і Дениса Гармаша та моментами невдале виконання пресингу.

Думаю, що з «гарячими» київськими хлопцями спільними зусиллями колектив збірної справиться. Обговоримо суто ігрові моменти.

Враховуючи напругу матчу, українці пресингували з якоюсь насторогою. Від таких дій іноді пропадала вся ефективність пресингу. Розглянемо епізод на початку другого тайму.

Якби захисник збірної Словенії був більш холоднокровним та майстерним і зробив би замість безадресного виносу точний пас на правий фланг атаки, то три гравці збірної України були б «відрізані».



До чого може привести імітація пресингу, ми бачили в першому таймі, коли словенці в три паси «розрізали» захист збірної України.

Таких епізодів допускати не потрібно. Сподіватися на те, що Новакович буде постійно не приймати м'яч, дуже ризиковано.

Колючий Сречко та його команда. Тренеру словенців Сречко Катанецу вдавалося двічі долати більш майстерні збірні в стикових матчах до фінальної частини Євро-2000 та чемпіонату світу 2002 року. Як тоді, так і зараз футболісти збірної Словенії не відзначалися ні високою майстерністю, ні джентльменською поведінкою на полі.

На вівтар перемоги словенці готові покласти все. Але українцям вчора вдалося побудувати потужний мур, який не змогли зруйнувати традиційні балканські провокації. Головне, щоб цей мур не перетворився в Мариборі в дірявий паркан, через який трохи коряві словенці будуть проникати до воріт нашої команди.

Можливості футболістів збірної Словенії обмежені. Шанси на порятунок їм можуть подарувати лише нехлюйські дії українців.

Ключові моменти зустрічі.

22-га хвилина. Гол Ярмоленка. Українські футболісти привчили нас до «валідольних» матчів. Але цього разу приводів для хвилювань було не багато. М'яч, забитий Андрієм Ярмоленком, заспокоїв команду та додав впевненості.

Звісно, що дії гравців збірної Словенії, які оборонялися проти Ярмоленка, не витримують критики. Окрім того, що словенці дали вінгеру «Динамо» спокійно прийняти м'яч у карному майданчику, вони ще дозволили наблизитися до воріт та пробити. Але варто відзначити самого Андрія, який холоднокровно одним рухом прибрав трьох оборонців збірної Словенії та правою ногою «поклав» м'яч у нижній кут воріт Хандановича. Допоміг Ярмоленку і Євген Селезньов, який відволікав увагу воротаря збірної Словенії.

Саме такої гри чекали від Ярмоленка мільйони прихильників футболу в Україні.

27-ма хвилина. Неточний удар Йосипа Ілічіча. Через чотири хвилини українські футболісти ледве не отримали гол у відповідь.

Одна з небагатьох осмислених атак збірної Словенії ледь не завершилася взяттям воріт Андрія Пятова. В цьому епізоді позиційної помилки припустилися кілька гравців нашої збірної. Сергій Рибалка, Ярослав Ракицький та Артем Федецький лише спостерігали, як Новакович та Ілічіч комбінують у карному майданчику збірної України.

54-та хвилина. Гол Євгена Селезньова. До того практично непомітний форвард «Дніпра» підтвердив правильність вибору Михайла Фоменка, який довірив Євгену місце в стартовому складі.

Класична атака українців з «забіганням» крайнього захисника. Не часто гравці збірної України тішать нас такими комбінаційними голами.

Щодо «положення поза грою», то стоп-кадр показує, що Селезньов знаходився далі від воріт, ніж м'яч. Шведська бригада арбітрів в цьому епізоді спрацювала на відмінно.





58-ма хвилина. Удар Гармаша. Через три хвилини українці провели ще одну комбінаційну атаку, але Денису Гармашу переграти Хандановича не вдалося.

69-та хвилина. Удар Селезньова. Через десять хвилин Євгену Селезньову вдалося пробити повз воротаря збірної Словенії, але на шляху м'яча трапилася штанга.

Реалізуй наші хлопці ці моменти - і вояж до Марибору перетворився б на просту формальність.

Висновки. Збірна України здобула впевнену перемогу, не продемонструвавши при цьому чогось особливого. Наші футболісти зіграли у футбол свого рівня, який виявився недосяжним для суперників.

Матч зі словенцями показав, що збірна України здатна грати в сучасний футбол. Обставини так склалися, що сама доля змусила зробити зміни в грі команди через втрату двох основних півзахисників - Руслана Ротаня та Тараса Степаненка. Тренерський штаб збірної зумів скористатися напрацюваннями своїх клубних колег з «Динамо» та «Севільї», застосувавши схему 4-1-4-1 та скориставшись відмінною формою Євгена Коноплянки. Але в цієї команди є ще резерв для прогресу. Чи зуміє тренерський штаб продовжити рухатися в напрямку розвитку гри команди, чи знову законсервується, як два роки назад після дійсно класної першої гри проти збірної Франції?

Знайдеться багато прихильників футболу, які скажуть, що Михайло Фоменко не з тих тренерів, які здатні змінюватися. Тому збірній необхідний тренер, що зуміє зробити з командою значний крок у плані організації гри. Думаю, що перед матчем-відповіддю такі розмірковування не на часі. На цю тему краще буде подискутувати після виходу збірної у фінал Євро.

Думаю, що словам нового капітана збірної Євгена Коноплянки можна вірити: «Не бійтеся, пройдемо!».