Найгірший сценарій - бліцкриг
На 11-ій хвилині сталося те, чого ми найбільше боялися. Словенці ключ до успіху бачили у швидкому забитому м'ячі - і вони домоглися свого. Провал захисту, Пятов, який з останніх сил парирував сферу хоча б кудись (вийшло, на жаль, на суперника), добивання - і виймайте! Два роки тому ми пропустили від французів перший м'яч на 22-ій і програли з загальним рахунком 3:0. А тут - вдвічі швидша капітуляція. Словенія - не «Ле Бльо», звісно, але це підштовхнуло «синьо-жовтих» до самого краєчку прірви.
Безхарактерний перший тайм
Наш суперник брав шаленим натиском, пресингом, потрійною енергією, фолами, провокаціями - у таких іграх будь-які методи годяться. Як не старався турецький рефері Чакир погасити пристрасті, починаючи з перших хвилин, йому це не вдалося. Гравці збірної України хоча й мали досвід суботньої заруби на «Арені Львів», виявилися неготовими до такого футболу. У першому таймі дозволяли себе «возити», нагадуючи, даруйте, «м'які іграшки» (подякуймо Мирону Богдановичу за влучний термін).
Невдалі кадрові рішення
Помітно випадав з гри у центрі поля Сергій Сидорчук, не встигаючи відпрацьовувати ані в атаці, ані в захисті. Фоменко це зрозумів порівняно швидко, але й Денис Гармаш, який вийшов замість свого одноклубника у другому таймі, гру суттєво не підсилив, запам'ятавшись, насамперед, кількома промахами. Не в тих кондиціях після львівського матчу перебував і Євген Селезньов. Чи не краще було в такому поєдинку, де акцент робився на контратаки, випустити прудконогішого Артема Кравця з перших хвилин? Але добре те, що добре закінчується. Кравець таки встиг долучитися до переможної для нас нічиєї.
Вчасно схаменулися
У другому таймі збірна України таки почала грати у футбол - настільки, наскільки це дозволяли умови реального бою у прямому розумінні слова. Біля воріт Хандановіча стали з'являтися моменти, добре приклався з-за меж штрафного майданчика Євген Коноплянка, суперника вдалося відтіснити від своїх воріт. До 70-ї з копійками хвилини Цесар і Ко практично не турбували Пятова.
Словенська торсида зіграла за нас
На 75-ій хвилині Пятов добряче врятував команду від колосальних неприємностей після удару впритул від капітана Словенії. Господарі якраз підготували і починали реалізовувати вирішальний, масований штурм наших воріт. Їм, наче повітря, потрібен був другий гол, щоб перевести гру у більш пізні раунди. Але несподівано у володіння Пятова посипалися фаєри із трибун, де розташовувалася словенська торсида. Кількахвилинна пауза була надзвичайно доречною для нашої команди. Вона дозволила перевести подих, а у команди Катанеца збила темп.
Обійшлося без травм
Наші суперники почали працювати ліктями вже з перших хвилин. Чакир послідовно реагував на прояви брудної гри, але скільки ще моментів прихованих стусанів пройшло повз його і нашу з вами увагу - можна тільки здогадуватися. Наприкінці матчу половина української вболівальницької армії зойкнула, а інша половина схопилася за серце або голову. Мішо (Міша, як чулося з ефіру Вацка) Бречко всю свою лють вклав у каратистський прийом проти Коноплянки. Пряма червона, а за здоров'я Євгена стало відверто лячно. Минулося, на щастя! Була ще розбита голова Кравця, але Артему до такого не звикати. До наступного матчу - заживе :)
Вміємо терпіти і чекати свого шансу
Розв'язка цього трилера дуже нагадала матч у Борисові, коли українці на останніх секундах також втекли у контру на беззахисного голкіпера і закотили м'яч у порожні ворота. Без паніки вичекати, підстерегти свій шанс - це риса, яку Фоменко прищепив команді вже після французького фіаско у 2013-му (так, хіба що із Словаччиною не спрацювала тактика: чекали-чекали - і не дочекалися). А ще - вміння перебудовуватися. Скільки ж невдалих перших таймів було - з Македонією, Люксембургом, Білоруссю (гостьовий матч), та й сьогодні. Але щоразу у «синьо-жовтих» знаходилися сили додати після перерви. Це великий плюс.
Вибрики історії
Раунд плей-офф нам вдалося пройти з шостої спроби. Прокляття тривало 18 років. Символічно, що воно перервалося матчем проти Словенії, від якої ми скуштували фунт лиха у 99-му. І ще більш символічно, що українці розірвали зачароване коло із дзеркальним рахунком - 2:0, 1:1 - так у 97-му ми програли Хорватії стики на французький Мундіаль.
Важко ще щось додати. Ми це вистраждали і тепер маємо повне право насолодитися сатисфакцією. Емоції переповнюють, а пальці відмовляються потрапляти у відповідні клавіші. З історичним успіхом, Україно!