Андрій Пятов - про подарунок від президента та про матчі зі словенцями

Збірна України 22 Листопада, 23:15
Воротар національної збірної України в програмі «Великий футбол» поділився своїми відчуттями від матчу зі збірною Словенї.

- Що подарував президент, наручний годинник?

- Можна сказати і так.

- Про що була розмова?

- Привітав нас, побажав успіхів. Сказав, що наші перемоги зараз дуже потрібні країні.

- Емоцій вистачить на гру в клубі?

- Останній тур показав, що всі готові битися. Я вже не хлопчик, навчився перебудовуватися.

- Чи став для вас натиск словенців сюрпризом?

- Ні, звичайно. Всі налаштовувалися з перших хвилин. На 30-й секунді Селезньов отримав по голові, і ми вже заробили право на штрафний. У цьому футбол і полягає, в боротьбі. Словенці по-іншому не могли грати. Ми спочатку почали підлаштовуватися під них.

- Ви відчували тиск?

- Ні, я гравець. Ми відключаємося. Те, що вони там кричать - це їхні питання.

- Добре, що пропустили першими?

- Після голу була нервозність, але потім ми заграли. У другому таймі ми вийшли і почали грати. Ми зрозуміли, що потрібно грати, а не просто битися. Перший гол? Знаючи, що вони будуть вантажити м'яч у штрафну, потрібно було зустрічати гравців. Та й мені потрібно було жорсткіше відбити м'яч. Але всі такі моменти - секунди. Де Хеа такий м'яч однією рукою зупиняв. Це клас воротаря. Чому вийшло дві різні гри? Словенія у Львові грала від оборони. Вони давали нам грати. Сідали назад. А тут вони пішли вперед, їм втрачати було нічого. У нас більшість виявилася ззаду. Не виходило тікати в контратаки. А в другому таймі ми почали грати вперед - відразу з'явилися моменти.

- Що було в роздягальні у перерві?

- Просто на підвищених тонах Фоменко сказав, щоб ми прокинулися і почали грати у футбол, робити те, про що домовилися. Ханданович? Не дарма у нього така трансферна вартість, людина грає в «Інтері». Чемпіонат Італії зараз не на найвищому рівні, але це «Інтер». Його завжди хоче хтось купити. Він своєю грою все доводить.

- Прокоментуйте свій сейв наприкінці матчу.

- Я розбирав цей момент з тренером воротарів «Шахтаря». Ми не повинні бігти за натовпом під час кутових. Тут я зробив помилку - зробив крок за рухом гравців. Якби грав по м'ячу - можна було виходити і забирати. Але я виправив помилку. Добре, що у нього не вийшов сильний удар. А в кінці матчу я боявся, щоб ніхто не підсковзнувся. Бачив, що всі налаштовані на боротьбу, всі її виграють. Словенцям могла допомогти тільки випадковість.

- Ти віддав гольову Кравцю, забив Словаччині, правда, не зарахували той м'яч ...

- Якби Селезньов забив Словенії, коли в штангу потрапив, я би був одним з найкращих асистентів збірної.

- Як вийшло відбити пенальті від іспанців?

- Інтуїція. Так вийшло. Я стояв до кінця. Думав, що він в той кут буде бити, але він зробив паузу. Це його збило. А от коли пропускав зі Словаччиною гол, я трохи втратив ворота, відкрив кут, підказав, куди бити.