Одразу після переможного матчу в словенському Мариборі президент Федерації футболу України Андрій Павелко відвідав прямий ефір українського телеканалу, який транслював гру. Закономірним було поставлене йому запитання – контракт головного тренера Фоменка закінчується 30 листопада, чи буде його продовжено.
Відповідь, здавалося, напрошувалася автоматично. Збірна України потрапила до фінальної частини Євро-2016. А головне – вперше подолала стиковий раунд. Цього не вдавалося навіть Валерію Лобановському, найкращому українському тренерові. То яке може бути рішення щодо подальшої долі Фоменка в збірній?
Павелко, проте, прямої та чіткої відповіді не дав. Почав крутити носом. Мовляв, збереться виконком, заслухаємо різні думки і тоді уже приймемо рішення.
До керівника ФФУ можна висувати достатньо претензій. Але його точно не можна звинувачувати у відсутності логіки. Павелко не став розривати контракт Фоменка по ходу відбіркового турніру, хоча підстави були. І переміг – недоброї згадки Словенію, в плей-оф, правильно «пробив» Львів як місце проведення домашнього вирішального матчу.
Нині продовження контракту з Фоменком - безпрограшний варіант для керівника ФФУ. Якщо, не дай Боже, збірна на Євро не вийде з групи – Андрій Васильович завжди може сказати: я продовжив контракт з переможцем раунду плей-оф, друзі, які претензії? Якщо наші досягнуть у Франції успіху, президент ФФУ тим більше буде на найвищій його хвилі.
То чому Павелко взяв паузу? Відповідь може бути тільки одна. Гравці збірної не сприймають Михайла Івановича. Саме тому Коноплянка каже, що у збірної є майбутнє, але не додає «з цим тренером». І штатний телекоментатор матчів збірної публічно пише, що «Павелку відомі нюанси у роздягальні збірної». А Хачеріді – критикує гру команди у повторному матчі в Мариборі.
Фоменко – не видатний тренер. Але гравців точно треба поставити на місце. Так, як це робить Перес в іспанському «Реалі». Теоретично можна замінити Фоменка Андрієм Шевченком – на радість гравцям збірної, свій же хлопець. Але і тут у Павелка має спрацювати логіка та згадка про роботу Марадони у збірній Аргентини, Стоїчкова, коли той керував Болгарією, чи Ван Бастена – тренера багатостраждальної нідерландської команди.
Роман ШАХРАЙ