Футбол та терор. Як, навіщо та що робити

Вперше після страхітливих терактів у Парижі та відміни десятків матчів у регіоні, відміни матчу через пряму загрозу теракту на стадіоні в Ганновері і відміни усіх матчів в Брюсселі великий футбол повертається до цих міст. «Парі-Сен-Жермен» і «Ганновер» сьогодні відіграють домашні матчі своїх ліг, «Андерлехт» вступить у гру завтра. Європа все ще перебуває у посттравматичному стані - у Франції діє режим надзвичайного стану, у Бельгії найвища бойова готовність, через операції

з

БТРами на вулицях

в «теплиці терору» Моленбеку в 15-ти хвилинах ходою пішки

від туристичного центру Брюсселя (95000 населення на 6 квадратних кілометрів, чверть мусульманського населення і 22 мечеті) на чотири дні був зупинений весь громадський транспорт і закриті школи, університети та стадіони.

Вжито безпрецедентних заходів безпеки.

У

Франції до кінця календарного року гратимуть без уболівальників гостьових команд (до відома вболівальників «Шахтаря», які збираються на матч Ліги Чемпіонів проти ПСЖ). Матч Ліги Європи між «Брюгге» і «Наполі» відбувся без глядачів (хоча спочатку заборонили їхати на гру лише уболівальникам «Наполі»). Футбол вступає у нову еру.

Як

До останнього часу футбол взагалі і стадіони зокрема не були першою метою для терористів. Варто згадати хіба що знамениту «Різанину Кубку Світу» в пабі в північноірландському Лохінайленді у 1994-му під час перегляду матчу ЧС-1994 між Ірландією та Італією. Тоді загинули шестеро людей, терористи-протестанти знали, що саме тут місцеві католики збираються дивитися матч. Та скоєний представниками баскської терористичної організації ЕТА вибух замінованого автомобіля на відстані сотні метрів від «Сантьяго Бернабеу» за кілька гоідин до початку півфінального матчу Ліги Чемпіонів сезону-2001/02 між місцевим «Реалом» та «Барселоною» (тоді були поранені 17 осіб). Вибухи на стадіонах в Донецьку та Грозному не такі цікаві в контексті цієї статті, оскільки були спрямованими проти конкретних осіб і безсумнівно відмінно організованими зсередини. Навіть неймовірно дика, але підтверджена доказами історія, висвітлена в книзі Адама Робінсона «Терор на газоні» в підсумку залишилася мало відомою. Мова в цій книзі про плани Усами Бін-Ладена і алжирської терористичної організації влаштувати теракт прямо на полі стадіону «Велодром» в Марселі під час матчу ЧС-1998 між Англією і Тунісом. За словами Робінсона, у окремих терористів, які отримали доступ на матч у якості волонтерів та працівників стадіону навіть були конкретні завдання на кшталт вибуху пояса смертника поряд з Девідом Сіменом або снайперської «роботи» з цілями у вигляді Алана Ширера, Девіда Бекхема, Майкла Оуена і головного тренера Глена Ходдла. Залишилися поза кадром й арешти терористів, які готували теракти на стадіонах Євро-2000 і Євро-2004 (не такі зухвалі, але не менш реальні). Проте останніми роками почалося...

Причому з Іраку, де ще до появи ІДІЛ у 2013-му році почалися регулярні вибухи (за допомогою підкладених радіокерованих бомб або автівок, що в'їжджають безпосередньо на поле) на спортивних майданчиках і великих аматорських турнірах, що призвели до ось такого рішення влади - просто не дозволяти грати.

У тому ж році у Пакистані вмонтований у мотоцикл радіокерований вибуховий пристрій, начинений цвяхами, вибухнув, вбивши 11 осіб з вболівальників, що залишали стадіон. А вже цього року терористична організація «Боко Харам» влаштувала вибух на півночі Нігерії, також на виході зі стадіону після матчу, вбивши сорок осіб і ледь не влаштувала ще один, коли начинений вибухівкою автомобіль вибухнув на шляху до стадіону (троє загиблих). Але поки все відбувалося у «третьому світі», в Європі воліли не помічати цього.

До «Стад де Франс» у п'ятницю тринадцятого, де лише героїзм охоронця, який знайшов пояс смертника у терориста і не дозволив йому увійти на стадіон, запобіг значно жахливішій трагедії. Оскільки ще два терористи, що планували приєднатися до першого, після його невдачі були «змушені» вибухнути біля його стін (як і перший) і в прилеглому пабі, убивши трьох осіб. А вже за кілька днів в Ганновері товариський матч між збірними Німеччини та Нідерландів, на якому повинна була бути присутньою канцлер Німеччини Ангела Меркель, було відмінено за півтори години до його початку. Як стало відомо ЗМІ, терористи планували провезти на стадіон у автомобілі «швидкої допомоги» три бомби та задіяти їх там, в той час як ще дві планувалося підірвати на автобусній станції та в метро, в самому серці натовпу, що тікав б від перших трьох вибухів. За повідомленням журналу «Штерн», лише за 15 хвилин до відчинення воріт стадіону точна інформація про час, місце і спосіб вчинення теракту була передана місцевим силам безпеки ізраїльською розвідкою, що і призвело до скасування матчу і закриттю станції метро. При цьому невідомо, чи знайдена «швидка» з вибухівкою, чи спіймані потенційні виконавці, оскільки, за заявою Міністра Внутрішніх Справ Німеччини Томаса Де Майзіере, «відповіді можуть серйозно збудити населення».

Навіщо

Ви вже зрозуміли як, але ще не зрозуміли навіщо? Розглянемо ситуацію під двома кутами. Навіщо терористам вибухати на ФУТБОЛІ? Все просто. Скупчення десятків тисяч людей можна знайти лише на стадіоні, рок-концертах або на багатолюдних демонстраціях. Але в той час, як такі демонстрації трапляються рідко, футбольні матчі відбуваються чи не щодня. Концертні зали також є привабливими для терористів. Але ж на стадіонах більше людей у зачиненому просторі, та й до того ж матчі, на відміну від більшості концертів, транслюються у прямому ефірі, що збільшує ефект шоку громадян. Тому серія терактів в Парижі починалася саме зі «Стад де Франс», а «Батаклан» мав стати лише «героєм другого плану».

Ви питаєте «Навіщо терористам вибухати взагалі, у тому числі і на футболі?» Відповідь не менш проста. «Боко Харам» перекладається як «Західна культура грішна». А футбол, як і рок-концерти - невід'ємна частина Західної культури. Тому ця організація не сприймає ані світську освіту (особливо дівчаток), ані рок-концерти, ані футбол, вважаючи це все «гріховними забавами». На території під контролем ІДІЛ 13 підлітків були публічно страчені (з оголошеннями їх «гріхів» у мегафони та заборону забирати тіла загиблих, що були викинуті на вулицю) за перегляд у громадському місці футбольного матчу між Іраком і Йорданією. За перегляд весняного «Ель-Класіко» навіть по телебаченню призначалася офіційна кара - 80 ударів батогом. ІДІЛ вважає будь-який спорт «продуктом загниваючого Заходу», що відволікає молодь від релігії. Комюніке організації за підсумками терактів у Парижі про «наших хлопців, які вчинили святі справи в місцях, де невірні віддавалися гріховному слуханню бісівської музики та іншим огидним заняттям» є достатньо красномовним. Тим більше, що футбол у мусульманському світі (в Пакистані та Індії - крикет, що нічого не змінює) має шалену популярність, мабуть, навіть більшу за рівнем захвату, ніж у Європі, в якій є чимало інших речей (наприклад, рок-концерти). Той ж Бін Ладен любив футбол і навіть був воротарем у дитинстві. Але нинішні терористи підійшли до справи більш систематизовано. Усвідомлюючи, що футбол забирає у них мусульманську молодь, виводячи її з бідності та відчаю. Адже це єдиний шанс для них врятуватися з мороку. А злидні, відчай і стан «мороку» активно використовуються у вербуванні потенційних терористів. «Якщо це наша релігія - це буде атаковано терористами» - зазначає Філіп Костер, редактор німецького журналу 11Freunde. А футбол та спорт взагалі - одна з релігій Західного Світу, як і рок-музика.

Що робити

Поки що Європа не виявляє особливого бажання до жорсткого «хірургічного втручання» у проблему терору. Більш інтенсивні бомбардування центрів ІДІЛ нагадують збільшення дози аспірину для хворого на рак, окремих спецоперацій у Сен-Дені біля «Стад де Франс», зовнішніх кварталах Парижа і брюссельському муніципальному районі Моленбек, який вже давно преса визначає «теплицею терору», також недостатньо. Реальна систематична боротьба з терором - це боротьба з його причинами та джерелами, що неминуче призведе до обмеження деяких демократичних прав і свобод, наднапруги спецслужб, фактично до мінівійн на території Європи, а то й до серйозних великих, що загрожує перерости у Третю Світову. Може, вам відома стрічка Люка Бессона 2004-го року «13-ий район»? Так от, сценарій його списаний (з корективами на фізичну відсутність стіни і на владу ісламських радикалів, а не просто бандитів) не лише з реально існуючого тринадцятого кварталу Парижа, а швидше навіть з вищезгаданого Моленбека. Звідси вийшов і виконавець теракту в Єврейському музеї Брюсселя, й терорист, що стріляв з автомата Калашникова в поїзді Амстердам-Париж, тут придбали зброю виконавці теракту у редакції «Шарлі Ебдо» і в кошерному паризькому гіпермаркеті, звідси вийшли й організатор й деякі з виконавців останньої серії терактів в Парижі. Судячи з швидкості та точності проведених спецоперацій, органи безпеки мали всю необхідну інформацію про те, що коїться тут, але воліли сховати голову в пісок.

Європейські журналісти та громадяни вигукують в унісон: «Це удар руйнівників по творцях. Удар по нашиx цінностяx, по нашому способу життя. Але ми від нього не відмовимося. Париж залишається Парижем». Нині згадують філософські тези початку 90-х про те, що криваву комуністичну тиранію перемогли персональний комп'ютер і аудіоплеєр. І якщо нинi Західний світ сподівається, що айфон і DVD переможуть тероризм, саме час і справді відповісти терору головним козирем ліберального Заходу - технологією.

«Барселона» посилено просуває проект Smart Espai Barça, покликаний перетворити «Камп Ноу» в «розумний стадіон», тобто обліплений камерами, датчиками та іншими електронними девайсами. І мета цього - не тільки забезпечити глядачеві доступ до WI-FI в будь-якому куті стадіону і повідомити йому на якому рядi знаходиться найближчий продавець коли і насіння. Але й встановити ефективний електронний контроль над входами до стадіону і прилеглою територією, підтрибунними приміщеннями, відстежувати підозрілі рухи і події на самому стадіоні, а також миттєво знаходити осіб, внесених до бази даних тих, кого розшукує поліція. Сьогодні реально з однієї кімнати керувати електрикою, всіма воротами (у тому числі і автоматичним блокуванням відповідного входу за невідповідності електронного квитка або посвідчення працівника), роздягальнями, трибунами і навіть паркінгом. Цю систему бажають запровадити і на майбутньому Євро, як і системи лазерного виявлення вибухівки та блокування управління нею за допомогою радіохвиль.

Вже існують унікальні системи запису і відтворення, що дозволяють робити аналіз, окремий запис статичних і рухомих об'єктів, компресію запису, відтворення в одному кадрі кількох записів, зроблених у різний час, виявлення «незвичних подій», одразу багатьох на екран одночасно і, відповідно, перегляд великих відеофайлів протягом лічених хвилин. Сьогодні реально відслідковувати підозрілу поведінку або речі і не авторизованих людей у не призначених для них місцях, паркінг у недозволених місцях або вандалізм на трибунах. Ці технології вже використовує ФБР та інші спецслужби світу, з їх допомогою знайшли у Норвегії Андерса Брейвіка і терористів на бостонському марафоні. Відразу після терактів у Парижі системи (здебільшого ізраїльські) були замовлені Італією, Німеччиною, Бельгією і Францією.

Поки стадіони не стали «розумними», а півзахисника «Роми» Раджу Наїнґґолана мало не заарештовують як терориста, є й інші способи. Причому досить прості і відпрацьовані, які в Західній Європі до цього часу не застосовувалися. «Піонером» і тут є країна, що протягом десятиліть веде боротьбу з терором - Ізраїль. На стадіонах цієї країни, як і в інших місцях, вже давно використовується принцип «трьох кіл

пекла

охорони». І ці принципи були негайно використані в Європі після терактів. Так, нещодавній «Ель-Класіко» охороняли 1400 осіб замість 550-ти, на кожному вході крім охоронця знаходився поліцейський, на даху стадіону чатували снайпери, патрулювання навколишньої території почалося за добу до матчу, три кордони були збудовані на шляху до стадіону, на відстані 50 метрів один від одного, особистий догляд, перевірки квитків і паспортів, також були перевірені електронні картки доступу персоналу стадіону та медиків. Ворота відчинилися за 2 години до матчу замість звичних півтори. Всі автомобілі у радіусі кількох вулиць були перевірені на наявність вибухівки, в тому числі і за допомогою навчених собак. Агенти спецслужб і поліції секретно працювали в натовпі, видаючи себе за звичайних уболівальників. Уболівальники гостей та люди без квитків спрямовувалися у спеціально огороджені зони. У Франції на матчах чергового туру використовували металошукачі та дворазові перевірки кожного глядача, на стадіони не дозволялося приходити з сумками.

«Більшість клубів повинні демонструвати візуальне стримування, робити речі значно очевиднішими. Глядачі повинні реально бачити вживані заходи безпеки, щоб почуватися безпечніше» - голава Департаменту Безпеки європейських стадіонів Джон Бітті має рацію. І не лише глядачі, а й потенційні терористи, адже такі заходи залякують їх та забирають бажання атакувати саме тут. «Якби ви намагалися зробити це в звичайній ситуації, то натрапили б на «ох, чому мене повинні знову перевіряти?» Але ви повинні сподіватися, що нині думки будуть іншими. Я хочу відчувати безпеку, більше безпеки, тому я повинен піти на це і я буду почуватися безпечніше» - Бітті знову має рацію. Всі ці психологічні та технічні аспекти добре усвідомлюють в Ізраїлі і застосовують уже давно. Деякі з вищевказаних - в матчах з високим ступенем ризику, більшість ж - завжди.

Як і у футболі, у боротьбі з тероризмом потрібно зберігати баланс між захистом та нападом. Однак атаки на тероризм не є «парафією» футболу. А ось в тому, що стосується захисту, «розумні стадіони», системи камер та копітка підготовка до футбольних матчів слугуватимуть прикладом для інших арен - концертних, торгівельних, бізнесових тощо. Можливо, за кілька років ми згадаємо, що захист від тероризму починався з футболу.

P.S. Власне, саме будівництво нових стадіонів є одним з засобів боротьби з терором. Порівняйте «Сантьяго Бернабеу» з «Альянц-Ареною», старий «Монтжуїк» (що знаходиться впритул до вулиць та зі змінами висоти, що дозволяє потенційним терористам легко дістатися його з одного з боків та звузити кути огляду) з новим баскетбольним «Палау Сен-Жорді», що знаходиться за кілька десятків метрів від нього (але на рівній поверхні з доволі великим простором навколо), та навіть «Олімпійський» з «Донбас-ареною» до 2014-го року. Старі стадіони розташовані посеред міста, між звичайнісінькими вузькими вулицями, які дуже важко перекрити, охороняти та перетворити на стерильну зону. Нові будуються на околицях, на рівному підготовленому заздалегідь місці, зберігається чимала відстань від шляхів та будинків, тож створення кордонів, загорож, перекриття та патрулювання стадіону є відносно простим завданням.

Леон Вургафт