1 жовтня 2015 року ФІФА ввела новий порядок звернення футбольних клубів у ФІФА з позовами про виплату компенсації за підготовку футболіста та про механізм солідарності. Незначні, на перший погляд, процесуальні зміни націлені на спрощення процедури звернення до ФІФА, скорочення «паперової тяганини» і скасування необхідності відправки багатосторінкових позовів по факсу. Більш детальний аналіз показує, що ці нововведення серйозно торкнуться маленьких клубів з нижчих ліг, а також всіх аматорських клубів.
Підготовка і солідарність?
Для початку потрібно розуміти, що взагалі таке компенсація за підготовку футболіста
Система таких виплат була створена спеціально, щоб заохочувати аматорські клуби та футбольні академії виховувати молодих гравців, які потім мають можливість отримати гроші за вкладені в футболіста час і кошти. Чим успішнішим футболіст буде в майбутньому - тим більше зможе отримати клуб, який його тренував, давши путівку у великий футбол.
Компенсація за підготовку футболіста
Говорячи виключно про міжнародні трансфери (між клубами різних федерацій), компенсація сплачується:
(1) коли футболіст підписав свій перший професійний контракт (в такому випадку вона сплачується усім минулим аматорським клубам, де виступав гравець з 12 по 21 рік); або
(2) при трансфері професійного футболіста до 23 років між клубами різних футбольних федерацій (сплачується лише попередньому клубу).
Розмір компенсації залежить від клубу, куди гравець перейшов, і може становити до 90 000 євро за один рік навчання клубом. Ця компенсація сплачується тільки в тому випадку, якщо трансфер міжнародний.
В Україні ж діє інша система розрахунку компенсації
Наприклад, футболіст грав за український клуб у віці з 12 по 19 років як аматор, потім переїхав в умовну Німеччину, пограв там як аматор ще рік і став професіоналом. Його новий німецький клуб повинен буде виплатити українському клубу компенсацію за всі 8 років підготовки.
Механізм солідарності
На відміну від компенсації за підготовку футболіста, солідарність платиться кожен раз, коли футболіст переходить з одного клубу в інший за будь-яку трансферну суму. Розмір солідарних виплат становить відсотки від суми трансферу. Іншими словами, клуб, який купує футболіста або орендує його, повинен вирахувати з загальної суми, яку він платить старому клубу, певний відсоток і віддати всім клубам (частіше - аматорським), які виховували футболіста до 23 років. Це є обов'язковим для всіх трансферів. Тому при переходах вільних агентів, де новий клуб не платить нічого попередньому, солідарність не враховується і не сплачується.
Право на отримання солідарних виплат мають всі клуби, що тренували футболіста з 12 до 23 років. Якщо трансфер міжнародний - застосовується Регламент ФІФА. В Україні цей механізм був введений відносно недавно, починаючи з 2013 року (у тексті регламенту з'явився лише з 2014), і застосувується для всіх українських трансферів.
Наприклад: футболіст грав за український клуб у віці з 12 по 17 років, а потім, після багатьох трансферів між іншими українськими клубами, у віці 26 років його купив умовний англійський клуб за 1 000 000 євро. У такому випадку український клуб, який колись
тренував футболіста, зможе отримати 2% від суми трансферу, тобто 20 000 євро (за нинішнім курсом - більше ніж півмільйона гривень).
Позови про невиплату
Хоча всі клуби, які купують або орендують гравців, зобов'язані перерахувати відсоток солідарності всім клубам, що вказані в паспорті футболіста, протягом 30 днів, багато хто цього в силу різних причин не робить вчасно або ж не бажає цього робити взагалі. Компенсацію за підготовку футболіста також, буває, не платять, крім того, клуби можуть сперечатися про розмір виплат.
Щоб отримати законні гроші, клубам, в першу чергу, потрібно стежити за своїми вихованцями, по-друге, належним чином реєструвати всіх вихованців з 12 років (щоб потім довести, що він дійсно був у цьому клубі), і по-третє, подавати позов у ФІФА, якщо клуб відмовляється платити добровільно.
Що нового?
Раніше всі позови про виплату грошей за підготовку молодих футболістів, які виїхали грати закордон, можна було подавати безпосередньо до ФІФА факсом. Нині ж ФІФА фактично «відсторонилася» від таких турбот і вирішила все автоматизувати через спеціалізовану комп'ютерну систему - TMS. Вона чимось нагадує «соціальну мережу», за допомогою якої всі клуби без винятку повинні реєструвати кожен міжнародний трансфер і завантажувати туди інформацію та документи щодо нього.
ФІФА вирішила скористатися новітніми технологіями і тепер клуби, починаючи з 1 жовтня 2015 року, повинні подавати свої позови і додатки до них шляхом завантаження документів в систему TMS і їх відправки відповідному клубу через знову-таки TMS. Таким чином, всі документи по справі будуть доступні онлайн обом клубам. Крім того, кожен клуб повинен «не рідше ніж кожні три дні» перевіряти TMS на наявність повідомлень щодо справ (як нових, так і тих, що клуб подав сам). І якщо клуб не встигне вчасно побачити в TMS позов проти себе чи запит на додаткові документи, або інформацію про поточні справи, за будь-які наслідки пропуску строку подання документів буде відповідальним сам клуб. Як бачимо, тепер такі пояснення, як «факс раптово вийшов з ладу», «лінія була постійно зайнята» або «клуб відправив листа через факс, незрозуміло чому ФІФА його не отримала» прийматися не будуть.
Рішення по спорах, поданим через TMS, будуть, як і раніше, прийматися ФІФА, але вже новим комітетом у рамках Палати з вирішення суперечок ФІФА, а контроль за процедурою обміну документами в TMS вестиметься самою системою (ні, це не футбольний Скайнет, а лише служба підтримки - ред.).
АЄОА
Все було б добре, якби не одне «але»: такими нововведеннями і зручностями зможуть користуватися лише клуби, у яких встановлено систему TMS. А що ж робити аматорським клубам, дитячим спортивним школам та професійним клубам нижчих ліг, у яких немає цієї системи? Адже спочатку вона призначалася для міжнародних трансферів, які не актуальні для таких клубів.
І хоча ФІФА пропонує вирішення цієї проблеми, у багатьох виникають сумніви в тому, наскільки неупереджено воно буде застосовуватися на практиці. ФІФА визначила, що такі клуби «без TMS» повинні подавати позов через TMS своєї національної федерації. Іншими словами, такий клуб, замість того щоб безпосередньо контактувати з ФІФА як в процесі подачі позову, так і при розгляді спору, повинен тепер все робити через відповідний комітет національної федерації. Також будь-яка відповідь або повідомлення від TMS/ФІФА буде приходити лише у федерацію, яка, у свою чергу, буде перенаправляти документи/повідомлення клубу.
Зрозуміло, що таке нововведення для клубів «без TMS» викликає багато запитань. Як бути з термінами і їх дотриманням? Згідно з новими правилами ФІФА, відліком терміну (дедлайну) вважається дата завантаження документа в TMS (тобто коли файл з'явився в системі і є доступним для федерації), проте не дата отримання документа (рішення у справі) самим клубом. Виходить, що якщо федерація з будь-яких причин не встигне повідомити клуб «без TMS» або затримає таке повідомлення (а в Україні інколи таке буває), страждати від цього буде лише клуб.
Довести те, що термін було прострочено з вини федерації, буде досить складно. Це особливо важливо в тому випадку, коли після отримання рішення у клубу лише 10 днів на його оскарження (запит мотиваційної частини). Якщо за ці 10 днів клуб не встигне дізнатися про рішення, він може просто позбутися права його оскаржити, причому позбутися не з власної вини.
Як бути, якщо клуб «без TMS» не в дружніх відносинах з федерацією (а таке теж буває) або з людьми, які будуть відповідальні за TMS?. Федерація, наприклад, може з різних причин відмовлятися подавати позови до ФІФА від імені клубів. Можна і чи потрібно судитися з самою федерацією через такі відмови? А що, якщо федерація не буде вважати позов переконливим?
За неофіційними даними, після нещодавнього спілкування автора статті з представниками ФІФА, стало відомо, що за відсутності конструктивного діалогу між клубом і федерацією можна буде просити TMS відкрити для цього клубу тимчасовий аккаунт для подачі позову. Наскільки часто це буде робитися, і на яких підставах - можна буде дізнатися лише в майбутньому.
Зрозуміло одне - для клубів «без TMS» новий порядок звернення до ФІФА значно ускладнився. Тепер потрібно буде постійно взаємодіяти з представниками федерації, просити їх вчасно повідомляти про нову інформацію, пересилати всі документи і вчасно завантажувати і відправляти документи клубу. Іншими словами, без кваліфікованої юридичної підтримки клубам буде складно розібратися у всьому цьому і отримати компенсацію самостійно. Особливо враховуючи, що всі позови у ФІФА потрібно подавати на одній з чотирьох мов (англійська, французька, іспанська або німецька).
Залишається лише сподіватися, що футбольні федерації не зловживатимуть своїми новими повноваженнями, а навпаки - максимально допомагатимуть клубам «без TMS» отримати належні виплати.
Як це вплине на український футбол?
Сподіваємося, що нова процедура ФІФА позитивно вплине на фінансовий стан клубів в Україні. Для клубів, у яких буде TMS, все набагато спроститься і, за задумом ФІФА, термін прийняття рішень у таких справах буде значно меншим.
Говорячи про аматорські клуби та інші клуби «без TMS», вихованці яких переїхали грати за іноземний клуб як професіонали, сподіваємося, що ФФУ буде їм всіляко допомагати отримати законні виплати від іноземних клубів і не буде при цьому намагатися «очолити процес», щоб «вирішити питання». Можливо, таким клубам буде навіть простіше звернутися до ФФУ, де їм фахово роз'яснять порядок отримання грошей від іноземних клубів.
Крім того, можливо, все більше аматорських або невеликих клубів будуть пильно стежити за своїми вихованцями, їх міжнародною кар'єрою і піклуватися про отримання виплат, які здатні не тільки вирішити локальні фінансові проблеми клубів, але й стати поштовхом для розвитку футбольного господарства країни. У кожному разі, якщо український юнацький футбол в особі аматорських клубів та спортивних шкіл буде отримувати більше виплат з-за кордону, Україна лише виграє. Віримо в краще, але, як завжди, готуємося до різного.