Євген Селезньов
Клуб – «Дніпро» (Дніпропетровськ)
Амплуа – нападник
Вік – 30 років
Статистика за рік – 46 матчів, 24 голи, 3 результативних передачі
Досягнення в 2015 році – фіналіст Ліги Європи, бронзовий призер чемпіонату України
Природа наділила Євгена фізичними даними, але не дала якогось надзвичайного футбольного таланту. Такого, який мали деякі його однолітки, котрі тренувалися в академічній групі Павла Яковенка у Києві. Цим одноліткам зробили українське громадянство, а просування по щабелях футбольної кар’єри встелили персидськими килимами. Вибриків юних зірочок тривалий час не помічали, виспівуючи «діамантам» дифірамби.
Зрештою, не скажеш, що Євген був виласканий тренерською увагою й у «Дніпрі». Особливо при Хуанде Рамосі. На вістрі атаки іспанський наставник бачив Романа Зозулю, Ніколу Калініча, Матеуса й лише потім Селезньова. Але Євген рук не опустив і продовжував працювати. Врешті, він змусив Рамоса помітити в собі досі не розкритий талант нападника, здатного діяти не на вістрі, а з глибини. Виявилося, що Селезньов вміє не лише прикривати м’яч корпусом і скидати м’яч на хід партнерам, які підключаються з глибини, а й видавати витончені розрізні передачі.
Ще навесні поточного року футбольна Україна в унісон із сміхом Руслана Ротаня охоче кепкувала над незграбно пробитим Євгеном штрафним. Партнери за «Дніпром» підколювали Селезньова, мовляв, «стандарт» він брався виконувати з власної ініціативи. Втім, минуло кілька місяців і штрафні від Селезньова виглядають вже не комічними. А вельми небезпечними для воріт суперника. Восени такі акції завершувалися поперечинами й ефектними сейвами голкіперів. Вочевидь перший Євгенів гол зі штрафного довго на себе очікувати не змусить.
Важко сказати, чи шкодував Мирон Маркевич, не виставивши Селезньова у фінальному матчі Ліги Європи проти «Севільї». Мабуть, що ні, адже Нікола Калініч тоді у Варшаві забив. А Євген, вийшовши на заміну, часу на рятівний для «Дніпра» гол мав надто мало. Після фінального свистка англійського арбіра Мартіна Аткінсона найзасмученішими серед гравців команди, котра програла, були двоє футболістів – воротар Денис Бойко і нападник Селезньов. Та якщо Денис, охопивши обличчя руками, замкнувся у собі, то Євген не приховував сліз розпачу. Його втішали свої й чужі.
Власне, Селезньова поряд із Бойком можна назвати головними творцями дніпровської єврокубкової сенсації. Серед тих, хто виходив на поле, звісно, бо вклад тренера Маркевича теж особливий. То сейви Бойка завадили відзначитися бодай раз лідерові неаполітанського нападу Ґонсало Іґуаїну. А голи Селезньова – по одному в кожному з матчів – допомогли оформити над командою Рафи Бенітеса звитягу.
Восени, після того, як з «Дніпра» пішли Калініч і Коноплянка й іще не встиг відновитися після травми Зозуля, Євген став у нападі «Дніпра» персоною незамінною. Він виходив і забивав – вирвав на заключних секундах для команди нічию з «Лаціо», приніс єдиним точним пострілом виїзну перемогу над «Русенборґом». Забив і «Сент-Етьєнну» в матчі-відповіді на «Жоффруа Ґішар», однак арбітр у цьому епізоді зафіксував дуже сумнівне порушення. Так само як не було положення «поза грою» в домашній зустрічі дніпрян з французами, коли Селезньов у самому дебюті виривався з голкіпером суперників на побачення.
Зрештою, сталося як сталося. Маркевич не шкодував для свого нападника компліментів навіть після програного 0:3 матчу в Сент-Етьєнні. «Селезньов – то одна з небагатьох світлих плям у нашій грі в цьому матчі», - говорив Мирон Богданович. Після матчу з «Говерлою» тренер пояснив, що не замінив Євгена лише тому, що той попросився залишитися на полі іще. «Мабуть, хотів забити іще, - казав Маркевич. – То ж похвально, коли людина хоче грати і забивати».
Особливо коли ця людина грає і забиває, не маючи гарантій подальшого працевлаштування в нинішньому клубі. Селезньов виніс це питання на публічний розсуд й Маркевич його спершу за це засудив, а потім сказав: «Двох думок бути не може: я хочу, щоб він залишився. Євген – хороший форвард і людина. Але який буде контракт – питання до клубу».
Одним з найкращих на полі Селезньов був і в складі національної збірної, коли та здобувала перемогу в першому матчі раунду плей-оф відбору до чемпіонату Європи-2016 над словенцями. Євген знову забив, а потім, вирвавшись на побачення з Саміром Гандановічем, здавалося б, мав забити вдруге. Але на цей раз куля влучила в стійку. На щастя, цього промаху нині згадувати не треба. Україна і Селезньов у її складі будуть на континентальній першості у Франції.
«Не на того натрапив» - вочевидь подумав найкращий футболіст України 1992-1994 років Віктор Леоненко, публічно оголосивши через інтерв’ю UA-Футболу про початок процесу цькування нашого героя:
- Селезньов вважає, що я квадратним м’ячем грав. Ми після матчу пам’яті Сергія Закарлюки поговорили. Той поєдинок тривав годину, а Євген зіграв 50 хвилин і попросив заміну. Запитав його, чому весь матч не зіграв, мовляв, невже сили не вистачило? Натомість Селезньов увідповідь поцікавився, скільки голів я забив. 61 за три повноцінних сезони у складі київського «Динамо». Але мова ж не про те. Я б собі ніколи не дозволив запитати Блохіна, Заварова чи Дем’яненка, скільки ті відіграли й скільки забили. Бо знаю історію і поважаю тих, хто грав до мене. Одним словом, відповів Євгенові, що буду прискіпливо за ним слідкувати. І апелювати Селезньову, повірте, буде складно.
Підозрюю, зачепивши Євгена Олександровича за живе, Віктор Євгенович потім вже й сам був не радий. Бо Селезньов згадував про Леоненка ледь не в кожному післяматчевому коментарі.
- Є такий хлопець – Вітя Леоненко, який говорить, що я забиваю погані голи, а він забивав красені. Я ж не винен, що не потрапив у той час, коли Леоненко грав проти ФК «Темп» з Шепетівки. Ну, не довелося мені зіграти проти таких команд. Я розумію, що Леоненко – великий футболіст, що ховав Шепетівку і Стрий (без претензій до цих команд). Що я можу сказати? А він - легенда! Нехай стежить, вистежує, як в засідці. Дуже просто сидіти критикувати. Мені здається, коли я закінчу кар'єру, я ні про одного футболіста нічого не скажу. Це не зовсім етично – буває йдуть ігри, буває – не йдуть. Потрібно розбирати гру, факти.
Був матч пам’яті Закарлюки. Всі були щасливі один одного бачити, хоч і за такого поганого приводу. Всі віталися, і тільки один «король» розвалився на півдивану. Ось я, ось ти... Встань, привітайся з людьми, поговори, поспілкуйся, вийди на поле, якщо футболка налізе. Це просто по-людськи буде. Залишатися людиною потрібно в першу чергу. Я не витримав, сказав: «Вітю, скільки ти забив?» Тому що мені було неприємним його ставлення до людей. Я поважаю Блохіна, Безсонова, знаю історію українського футболу. І не переварюю, коли хтось веде себе зухвало і негарно, хоча не має на це ніякого права. Я ж його жодного разу не образив? Можу просто пожартувати. Але такі коментарі, які він дає, не можна давати. По-людськи не можна.
Власне, Селезньов справді не звик ображатися. Ні на іронічний сміх Ротаня після того штрафного у зустрічі з «Олімпіком», ні на постійні підколки Коноплянки, котрий у притаманній собі манері кепкує над найкращим нападником України 2015 року, мовляв, той забиває лише з метра, а крім воріт нічого іншого не бачить.
Євген продовжує добросовісно трудитися. В одному зі своїх попередніх інтерв’ю він сказав, що хоче залишити слід в історії «Дніпра». В принципі, це вже вдається, адже саме Селезньов – найкращий бомбардир команди за всю 31-річну історію її виступів у єврокубках. Крім того, Євген наразі посідає третю сходинку в реєстрі найрезультативніших гравців українського чемпіонату. На рахунку Селезньова – 110 голів. Більше лише у Максима Шацьких (124) та Сергія Реброва (123). У Клубі Тімерлана Гусейнова Євген зі 146-ма м’ячами посідає четверте місце. Попереду лише Ребров (189), Андрій Шевченко (177) і Андрій Воробей (152).
Символічна збірна Чемпіонату України 2015
Дублер №1: Пилип Будківський («Зоря»). У 20-ти матчах поточного сезону Пилип відзначився 11 разів. То – на гол більше, ніж в усіх 35-ти поєдинках сезону-2014/2015.
«Нині нападників, які б виконували на полі такий величезний об’єм роботи, в нашій країні майже немає, - сказав про свого підопічного в недавньому інтерв’ю нашому виданню наставник «Зорі» Юрій Вернидуб. – Завдяки зросту і працелюбності Пилип стає усе чіпкішим і небезпечнішим. Можливо, бракує йому трохи виконавської майстерності, котра дозволяла б бути чіткішим на завершальній стадії. Якби Будківський забивав усе те, що створює він сам і що створюють для нього партнери за командою, він у гонці бомбардирів відставав би від Алекса Тейшейри зовсім не набагато. Втім, я бачу, скільки Пилип працює перед тренуваннями і після них. Не вірю, що інші нападники віддаються справі так само. Думаю, що рано чи пізно це свої плоди принесе. Вже приносить, бо в 14-ти матчах чемпіонату Будківський забив вісім голів. То набагато краще, ніж торік».
Дублер №2: Нікола Калініч («Дніпро»). За дніпрян Нікола до свого переходу в італійську «Фіорентину» в 2015-му встиг забити десять голів. Два з них – в 1/16 фіналу Ліги Європи проти «Олімпіакоса» в Греції й у фіналі єврокубка «Севільї». В Україні хорват часто мав проблеми з реалізацією, тринькав багато моментів. У якийсь момент Хуанде Рамос навіть збирався відмовитися від послуг Калініча, котрий жадав потрапити у європейський клуб і не завжди відпрацьовував так, як би того хотілося тренерові й вболівальникам. Однак у єврокубках Калініч сильні матчі видавав часто. Скажімо, проти «Карабаха» в Баку. То його дубль приніс дніпрянам перемогу, а з нею й надії на те, що єврокубковий сезон, котрий завершився фіналом у Варшаві, буде продовжений.
Нині, потрапивши у ту стихію, в яку він хотів, Калініч у 16-ти матчах італійської Серії А відзначився 10 разів, зокрема зробивши хет-трик у зустрічі з «Інтером». Ще один м’яч за «фіалок» Нікола забив у Лізі Європи.
Символічна збірна Чемпіонату України 2015. Другий склад