Сьогоденна поведінка київського «Динамо» на трансферному ринку трохи дивує пасивністю. З іншого боку, відсутність різких кроків свідчить про впевненість тренерського штабу і небажання руйнувати напрацювання, які дійсно дають результат. «Динамо» змінилося. Раніше, після першої каденції Сьоміна і до приходу Сергія Реброва, у Києві був набір кваліфікованих футболістів, але не було команди. Зараз же склад менш зірковий, зате колектив значно більш збитий, монолітний і цілісний.
Звісно, безглуздо буде стверджувати, що Сергій Ребров не бажав би бачити у своїй команді гравців з іменем. Бажав би… Але наразі бажання не в’яжуться з реальністю, адже бренд «Динамо», хоч яким би розкрученим він не був, більшість легіонерів манить лише можливістю зірвати куш, але не можливістю зробити крок вперед у своїй ігровій кар’єрі. Футболісти з іменем відверто відбувають тут номер – якщо не відразу, то через недовгий час перебування в клубі. Тому українізація – цілком правильна стратегія розвитку клубу.
А підсилювати український кулак можна легіонерами з недалекого зарубіжжя або ж не розкрученими варягами, які не піддаються впливу зіркової хвороби. Мораєш, Теодорчик, Віда… І ось зараз буде Микита Корзун. Вчора «Динамо» оголосило про підписання контракту з молодим білорусом, здійснивши в це трансферне вікно перше гучне придбання після доволі резонансних трансферів на експорт (оренди Кравця та Беланди, продаж Марко Рубена).
Гучне – бо Корзун доволі неординарний футболіст, який при правильному підході здатен вирости у дуже якісного виконавця. Власне, уже в свої двадцять один Микита є сформованим виконавцем з досвідом проходження крізь тернистий шлях. В мінському «Динамо» Корзун був основним гравцем центральної зони, награвши в елітному дивізіоні 67 поєдинків за чотири сезони. Драматизму ситуації додає те, що у 18 років Микита переніс важку травму – розрив хрестоподібної зв’язки, яка загрожувала обнулити тодішні напрацювання і досягнення хлопця, змусивши його по-новому розпочинати свій шлях. Але сильний молодий організм під наглядом кваліфікованих лікарів впорався з труднощами швидше, аніж передбачалося, та менш болісно. Уже через чотири з половиною місяці Корзун повернувся до гри.
Судячи з поведінки менеджерів київського «Динамо» під час оформлення цієї угоди, Корзун для киян – не кіт в мішку. Принаймні, особисто Ігор Суркіс домовлявся зі своїми мінськими колегами про те, аби Микита переїхав до Києва уже зараз, відкинувши вбік варіант з підписанням лише попереднього контракту. Така рішучість у переговорах свідчить лише про одне: Корзуна вели досить давно і Сергій Ребров, очевидно, особисто зацікавлений в послугах Микити.
Варто, мабуть, повернутися до початку розповіді і зробити маленьку поправку до тези про те, що український кулак команди найефективніше підсилювати легіонерами з недалекого зарубіжжя або не розкрученими варягами. В загальному ці слова звучать дійсно резонно, але на практиці далеко не все так ідеально. Панацею кияни не знайшли. Приклад – Радослав Петровіч, який прийшов до Києва без зіркого статусу, з репутацією самовідданого бійця і з бажанням віддаватися на благо київській команді. А на виході маємо цілковитий провал. Петровіч у «Динамо» не заграв і навряд чи вже колись заграє. Саме тому, до речі, кияни й вийшли на ринок: Сергієві Рибалці й досі потрібна альтернатива, якої немає ні в особі Петровіча, ні в особі Велозу. Тож, можливо, Корзун?
Агент футболіста, журналісти і білоруські вболівальники називають Корзуна другим Хацкевичем, таким собі Гатуззо нового зразка. Статистика білоруса дійсно говорить про хист Микити саме до руйнівних дій: у 68 матчах за мінське «Динамо» – жодного голу і аж 21 жовта карточка. Статистика такого собі бульдога центральної зони, здатного перекусити випад суперника.
Та чи це потрібне київському «Динамо»? Модель гри команди Сергія Реброва доволі специфічна. Для чистого руйнівника-опорника на кшталт Гатуззо в побудові киян місця не знаходиться. В центрі поля грає трійка футболістів: прихований плеймейкер Рибалка і півзахисники з рисами box-to-box Гармаш / Велозу – Сидорчук / Буяльський. Підміна необхідна саме Рибалці. Тобто, у новачка повинні бути навики творчої, але водночас стриманої гри в зоні центрального кола, вміння точно віддавати пас, вміння розпочинати атаку або нестандартно змінювати її вектор. Судячи з характеристик Корзуна, він є гравцем іншого профілю.
Звісно, це не означає, що даний трансфер апріорі буде провальним. Ніхто ж не відміняв процесу вдосконалення тактичної виучки команди. Микита зі своїми сильними якостями може стати стержневим футболістом у форматі 4-2-3-1, або ж ефективним бійцем центру поля при тактиці 4-4-2. Питання лише в тому, наскільки Сергій Ребров здатен до подібних перебудов. Ну і другий важливий момент: Корзуну лише 21, а це означає, що ще далеко не пізно розкриватися у новій якості.
P.S. Насправді, найбільше в цій історії імпонує відвертість і настрій самого Корзуна:
«
Звісно, лише позитивні емоції. Трохи в шоці з того, що відбулося. Дуже радий. Потрапити до такого клубу – це дуже добре. Аж не віриться: ще в суботу грав проти «Крумкачи», а невдовзі можу вийти проти «Манчестер Сіті».Подібний настрій може стати запорукою успіху в боротьбі з проблемами адаптації та ігрової невідповідності.