- Перш за все, я хочу подякувати Федерації футболу України та Михайлові Фоменку за надану можливість бути у складі штабу збірної. Для мене це велика честь та велика відповідальність. Сьогодні я починаю своє повернення у великий футбол в ролі тренера після 4 років відпустки. Намагатимуся виправдати надану довіру.
- Наскільки різняться ті знання, які ви отримали, граючи під керівництвом Лобановського й інших наставників, і на тренерських курсах?
- Різниці як такої немає. Робота з настільки великими тренерами, як Лобановський, Анчеллотті, Моурінью, – це досвід. У мене накопичилася база даних, а курси допомогли зібратися з правильними ідеями, знайти свій курс та бачення футболу. Думаю, що в майбутньому це мені допоможе. Увесь свій досвід я має перенести на роль тренера та допомогти гравцям вийти на новий рівень.
- Чи є у вас певний напрямок роботи, в якому ви працюватимете в першу чергу?
- Перш за все, я модератор, організатор дій гравців. Я готовий виконувати все, що буде вимагатися від мене. Моїм головним завданням є допомога головному тренеру.
- У збірній є футболісти, з якими ви встигли разом пограти. З сьогоднішнього дня ви для них вже Андрій Миколайович чи ще Андрій?
- Усе буде залежати від обстановки. У збірній ще залишилася плеяда гравців, яка брала участь у чемпіонатах світу та Європи. Ці футболісти мають великий досвід. Вони знають, що являють собою великі турніри. Комунікація гравця та тренера дуже важлива, тому будемо її налаштовувати.
- А ви самі вже звикли до звернення «Андрій Миколайович»?
- Життя змушує. У мене четверо синів, тому мій статус змінюється. Час летить дуже швидко, сьогодні я вже є не гравцем, а тренером, тому потрібно дивитися на життя більш відповідально. Сьогодні – початок моєї тренерської кар’єри, тому я ще не можу сказати, як буду себе поводити та якими будуть мої відчуття. Життя покаже.
- У 2012 році тодішній президент ФФУ Анатолій Коньков запропонував вам увійти до тренерського штабу збірної України, але тоді ви відмовилися. Що змінилося за ці три роки?
- Змінилося багато чого. Коли в 2012-му мені запропонувати прийняти збірну, я не був готовий, у мене не було освіти, тому я вирішив відмовитися. Зараз же я завершив тренерські курси та отримав відповідні дипломи. Тому я прийняв таке рішення. Що змінилося у моєму житті? У мене з’явилося ще два сини. (Посміхається).
- Чи спілкувалися ви вже з кимось із гравців із приводу свого призначення? Кого вважаєте фаворитом Євро-2016?
- Фаворитом вважаю збірну України, інакше бути не може. (Посміхається). А з гравцями я завжди спілкувався та підтримував стосунки.