- Як ти адаптувався в команді?
- Мене на рахунок цього запитують багато. Звичайно, зараз нормально, більш-менш вивчив мову. Так що зараз легше - можу звернутися, можу вислухати, можу скупитися сам. Нормально вже все.
- Як тебе називають у команді?
- Просто Діма. Вони до цих пір не можуть вимовити прізвище. Я їм кажу деякі слова, а вони просто в шоці - не можуть сказати.
- У тебе були інші пропозиції, окрім «Понферрадіни»?
- Так. Була Польща, Греція, Македонія, по-моєму, і Іспанія.
- Чи плануєш змінити команду?
- Хотілося б поки пограти в цій команді. Але коли я приходив, були одні завдання, а зараз вони помінялися. Багато тренерів поміняли, два наставника... Вчора був новий тренер - третій вже. Зараз ми знаходимося на такому місці, що завдання стоїть не вийти до Прімери, а залишитися тут, в Сегунді.
Звичайно, в майбутньому хочеться команду змінити. Можливо, це від гри буде залежати. Може, і перейду в інший клуб - це буде відомо вже потім.
- У чому різниця між українським і іспанським футболом?
- Не знаю, як в інших командах, але я суджу по «Понферрадіні». Набагато легше тренування, набагато простіше, ніж в Україні. Тут футболісти дуже сильно себе жаліють. Найменший дискомфорт - людина просто йде зі словами: «Я не хочу - і все». В Україні такого немає. Граєш до останнього: поки кульгати не будеш, ти будеш тренуватися. У цьому дуже велика різниця.
- Як поводяться іспанські тренери?
- Можна сказати, все однаково. Вони всі кричать - дуже голосно і дуже нервово. Правда, коли вони швидко розмовляють, я їх не розумію. Під час матчів вони просто виходять з себе. А ось під час тренувань, можна сказати, мовчать.
- Якби «Понферрадіна» грала в УПЛ, яке б місце зайняла?
- Насправді, це важке питання. Я думаю, в середині таблиці могли б зупинитися. Футбол тут і в Україні - це зовсім різні речі, тому якщо команду перемістити туди, я не знаю, як було б насправді.
- Ти не шкодуєш, що покинув «Зорю», чи не плануєш повернутися?
- Не шкодую, звичайно ж. Для мене настав час піти - п'ять років в команді. Зрозуміло, що в Україні і друзі, і все... Але потрібно спробувати себе всюди. У будь-якому випадку, звичайно, хочеться повернутися на свою батьківщину. Мене тягне туди, я сумую за Україною. Можливо, і повернуся колись.
- Ти спілкуєшся з українцями, які грають в Іспанії?
- Ні. З тих, хто перейшов в Іспанію, нікого особливо не знаю - так, щоб спілкуватися по телефону або телефонувати.
З Коноплянкою познайомився тільки коли в збірній були - але не так, щоб спілкуватися. Якщо буде можливість, то я в будь-якому випадку, якщо побачу, то підійду до нього і поспілкуюся.
- Чим займаєшся у вільний час?
- Мало занять, адже тут все набагато менше, ніж в Україні. З дружиною на роликах катаємося, гуляємо, ходимо в гості до друзів.
- Чому ти не маєш стабільного місця в основі «Понферрадіна»?
- Для мене це складне питання, тому що я до сих пір не можу зрозуміти, чому так. Я з ними спілкуюся, розмовляю на тренуваннях, всі хвалять - мовляв, Діма, ти молодець. І після цього я не граю, або не потрапляю до складу, тому що не підходжу. Я кажу: «Назвіть мені причину», і вони починають мені говорити зовсім інше. Тому, якщо брати тренування, я впевнений, що не гірше інших, і навіть краще. Я не знаю, в чому причина - можливо, в тому, що я мало що розумію, і мені все пояснюють по два-три рази. Може, через це, хоча це не головне - головне, як в футбол людина грає. Я багато розмовляв - майже щотижня після ігор, і весь час були позитивні відповіді, а після цього виходило ось так.
- З ким найбільше спілкуєшся в команді?
- З Каяду і Джорджевічем, який грав в «Зеніті». Вони знають російську. На тренуваннях більше спілкуюся з ними, так як вони можуть допомогти, перекласти. Якщо брати в загальному, то з усіма в команді спілкуюся однаково і нормально.
- Хто твій кумир серед футболістів?
- Навіть не знаю... Взагалі, мій кумир - Роналдінью. А так подобаються, зрозуміло, флангові гравці - Бейл, Мессі, Роналду.
- Хто виграє Лігу чемпіонів і Лігу Європи в цьому сезоні?
- В ЛЧ вболіваю за «Барселону». Про Лігу Європи не можу сказати.
- Коли тебе чекати в Україні?
- Уже влітку, коли буде відпустка. На початку червня, - цитує Хомченовського