— Олеже Романовичу, для початку хотілось би від Вас почути, як пройшли збори «Карпат». А також, що входить у функції головного тренера клубу?
— Я здивований, що ваші колеги постійно пишуть про першу команду «Карпат», як команду Лужного. Про мене постійно пишуть — головний тренер. Коли відбувалася моя презентація, мене назвали головним тренером усього клубу. А головний тренер першої команди — Безуб’як. Люди мають правильно мене зрозуміти. Я не відповідальний за результат першої, другої або третьої команди. У мене є домовленість з президентом «Карпат» Петром Димінським про те, що я буду головним тренером клубу до травня місяця. За цей час я придивлюсь до команд, розгляну проблеми, відзначу позитивні моменти. Оціню, наскільки футболісти та тренери відповідають рівню клубу. І після цього, у травні місяці ми з Петром Петровичем і поговоримо про подальшу співпрацю. Якщо ми домовимось, буде результат. Мене просто дивує те, що пишуть. Я читаю у ЗМІ: «Команда Лужного виграла». Я до цього не маю жодного стосунку. Я буду відповідальним за перемоги та поразки, коли вестиму тренувальний процес.
— Можна говорити, що ви зараз більше виконуєте функції спортивного директора?
— По суті, ви правильно говорите. Зараз я не беру участі у тренувальному процесі, тому не можна говорити, що я відповідальний.
— Але водночас з вуст Юрія Дячука-Ставицького пролунала фраза, що якщо у нас тренер Лужний, то команда має бути в єврокубках...
— Як же Лужний може бути тренером, якщо він не тренує команду? Тренер має відповідати за тренувальний процес, а я навіть близько до команди не лізу. Петро Петрович Димінський мені одразу сказав, щоб я не вмішувався у тренувальний процес. Тому я не розумію, як Дячук-Ставицький міг говорити про мене як головного тренера першої команди.
— Ви їздили з командою на збори. Як відбулося ваше повернення у рідний клуб?
— Ви правильно сказали. «Карпати» — мій рідний клуб, а Львів — моє рідне місто. І цим усе сказано. На зборах хлопці справили на мене гарне враження: працюють самовіддано, стараються, з характером. Майстерності іноді бракує, але дуже велике старання я побачив.
— Не так давно ви проводили прес-конференцію, на якій мова йшла про матч легенд лондонського «Арсеналу» та збірної України у Львові. На якій стадії організація? Хто з легенд «Арсеналу» збирається приїхати до Львова?
— Я — не організатор цього матчу. Одна компанія запропонувала мені провести такий матч. Як я міг відмовитись? Я перепитав, чи впевнені вони, що зможуть організувати таку зустріч. Мені сказали, що проведуть цей поєдинок на найвищому рівні, а у Львові такого ще було.
— Ви не вели переговори в Лондоні з вашими друзями з лондонського «Арсеналу»?
— Я не вів ніяких переговорів, бо не займаюсь організацією цього матчу.
— Інсайдерські джерела говорять, що з вашим приходом у «Карпати» у клубу може з’явитись новий інвестор.
— Люди багато що говорять. Я ніякого відношення до цього не маю. Президент «Карпат» — Петро Димінський, і я з ним вів переговори, коли мене призначили головним тренером клубу.
— Ви входили у виконком федерації футболу. Як вам працюється у ФФУ?
— Я вже туди не входжу. Ви мене часто бачили у федерації?
— На виборах президента ФФУ...
— Я одного разу був, якраз на виборах. Більше ви мене не могли там бачити.
— Чому?
— Не хочу говорити все, що думаю. Буде некоректно. Там дуже багато різних людей. Наприклад, Генінсон і Павелко розуміють, що вони роблять. Але в той же час багато людей, які взагалі не розуміють, що вони там роблять. Я поки не бачу себе функціонером федерації. Не хочу сидіти в кабінеті і підписувати «папірці».
— Які відчуття після повернення у «Карпати»?
— Радий, що повернувся до роботи у команді. Півтора року без роботи пройшли непросто. Розумів, що час повертатись. Дуже скучив за роботою. Я з самого дитинства був у футболі.