Розкажи про свої перші кроки у футболі. Відразу ти вирішив на якій позиції будеш грати?
- Для себе я вирішив відразу на якій позиції гратиму. Однак тато не хотів, щоб я грав у воротах, так як він сам був воротарем і знає, що це таке. І, зрозуміло, просив мого тренера, щоб той не ставив мене на цю позицію. Тому спочатку я грав у захисті, потім в півзахисті, інколи і в нападі. Він бачив як у мене «горіли очі», коли я виходив на футбольне поле, і неважливо, на якій позиції я грав. Але він також знав, що мене тягне грати у воротах. І на одному з тренувань, він вирішив спробувати мене в рамці. І я з дня на день своєю роботою на футбольному полі доводив йому і татові, що я хочу, і я можу стати професійним футболістом саме в цьому амплуа. У підсумку тато змирився з моїм рішенням стати воротарем і дав добро. Більше позицію на футбольному полі я не змінював.
Хто прищепив тобі любов до футболу і за яких обставин? Чи є у тебе в сім'ї спортсмени?
- Це був тато. Як я вже сказав, він сам був футболістом і теж воротарем. Грав у другій і в першій лігах, але на більш високому рівні йому зіграти не поталанило. Він був дуже працездатним футболістом, але як для воротаря, він невисокого зросту – 178 сантиметрів. Напевно, тому йому і не випала така можливість – пограти на високому рівні. І тому я поставив собі завдання стати професійним футболістом, а саме воротарем, щоб, таким чином, через себе втілити в реальність татову мрію.
Запорізький «Металург» відкрив тобі двері в світ футболу, зараз же клуб зник з футбольної карти України. Як ти ставишся до того, що відбувається в рідному клубі? І в цілому, в чемпіонаті України.
- Звичайно, мені дуже шкода, що так сталося. Місто, можна сказати, залишилося без футболу, а наша Прем’єр Ліга втратила ще один чудовий, на мій погляд, футбольний клуб. Цей клуб славиться своїми вихованцями. І я щиро сподіваюся, що академія цього клубу продовжить своє існування і буде продовжувати радувати не тільки наш, а й світовий футбол своїми талантами.
На кого ти рівняєшся? Гра якого голкіпера тебе захоплює?
- Мені симпатизує гра Нойєра. Я не думаю, що треба на когось рівнятися, а ось переймати досвід і постійно поліпшуватися потрібно.
Твоя улюблена команда? Чим саме ця команда привернула твою увагу?
- «Барселона». Своїм стилем гри.
Виступати з емблемою «Динамо» на грудях було твоєю мрією? Що взагалі для тебе означає бути гравцем київського «Динамо»?
- У мене є мета - грати на найвищому рівні. І якщо ця мрія здійсниться в клубі «Динамо» Київ, то я буду дуже цьому радий, так як це великий клуб з великим минулим, і я думаю, з великим майбутнім.
Динамівський колектив - дружній? Як можна помітити з фотографій, ви часто відпочиваєте динамівським колективом. З ким із гравців ти спілкуєшся найбільше?
- Колектив у нас дружній, як на футбольному полі, так і за його межами. Навіть якщо і є якісь розбіжності, ми спокійно знаходимо шлях вирішення проблеми.
Що дає тобі стимул рухатися далі? Де ти черпаєш мотивацію на кожну нову гру, тренування...
- Поставлена мета.
Чи бувало таке, що ти рішуче був налаштований піти з футболу? Наприклад, коли щось не виходило...
- Звичайно, ні. Невдача - це просто можливість почати знову, але вже більш мудро.
Чого очікуєш від другої частини сезону?
- Ще більшого прогресу в грі нашої команди і позитивного результату по закінченню сезону.
Який матч у твоїй кар'єрі запам'ятався найбільше? Чому?
- Напевно, це матч зі збірною Німеччини. Тому що ми виграли цей матч і пройшли на Чемпіонат Європи.
Який Вадим Солдатенко поза футбольним полем? Чим захоплюєшся крім футболу?
- Я намагаюся поєднувати корисне з приємним. Багато що залежить від погоди. Влітку, весною або восени, якщо хороша погода, ми з друзями виїжджаємо на природу. Люблю як активно відпочивати, так і з вудилищем посидіти.
Розкажи про свої плани на майбутнє. Яким ти себе бачиш через 10 років?
- Успішним і реалізованим.
Спілкування з пресою - частина професії футболіста. Яке твоє ставлення до ЗМІ?
- Так, це частина професії. І я з повагою ставлюся до роботи журналістів. Однак, не завжди можна давати інтерв'ю, це не зовсім правильно.
Розмовляла Анастасія Мельник