- Розкажи трохи про себе. З чого починалися твої перші кроки у футболі?
- Взагалі все починалося з усього потрошку. Мені було 6 років, коли я почав займатися декількома видами спорту. До душі мені були легка атлетика, волейбол, футбол. У мене виходило відразу все, я намагався приділяти час відразу всьому, у мене це виходило, тому що на той момент це було непрофесійно. У 10 років переді мною стояв вибір: легка атлетика або футбол. Я почав вибирати, і на той момент мене запросили грати на область. Я погодився і поїхав не роздумуючи. Команда мала назву «Поділля», так потихеньку я почав грати в аматорському футболі, все починалося з позиції центрального нападника. У мене була досить-таки непогана швидкість. Зі сміхом згадую, як пробував стояти на воротах, але відразу зрозумів, що це не моє. Пішов звідти при першій можливості. Всі наші ігри були дуже гідними, на турнірах завжди були призові місця. Якось ми поїхали в Скадовськ на турнір, чесно, я не пам'ятаю, як ми виступили, але після цього мені подзвонили з команди BRW-VIK (м. Володимир-Волинський). Вони вже тоді грали у чемпіонаті України, запросили мене на перегляд, ми недовго думали з батьками і поїхали. Пройшло буквально кілька днів після приїзду, ми вирушили на збори, підготовка пройшла на вищому рівні.Тренування були два рази на день - для мене це було відкриттям. Я не був найсильнішим гравцем, згадується момент, коли мене навіть брати не хотіли. Взяли з двох причин: викладався на тренуваннях на повну і через непогану швидкість. Я вдячний своїм батькам, що відпустили мене в такому віці на відстані 600 км від будинку, там і почався мій професійний футбол. Перший час я навіть і не грав у складі, перша позиція в BRW - це правий нападник, але одного разу була гра з «Карпатами», і наш правий захисник захворів, вибув на місяць, тоді тренер довірив мені це місце в складі. Я зіграв і виправдав його очікування, після цього я грав усі ігри в складі правого захисника. Дякую тренеру Руслану Ростиславовичу Ганю, він довірив мені це. Хочеться розповісти, як потрапив в «Динамо». У нас була гра з киянами, тоді я був в 9 класі, це були стикові ігри. Після двох матчів надійшла пропозиція перейти в «Динамо», звичайно, кожен мріє про це. Я загорівся і поїхав, був там пару днів, але вийшло так, що мені не сподобалося. Пам'ятаю слова тренера, коли сказав по приїзду назад, що якщо буду так працювати, у мене обов'язково все вийде. Через рік ми грали з «Динамо» в чвертьфіналі, і після цієї гри знову надійшла пропозиція про перехід в «Динамо». По закінченню фінальної частини я перейшов в «Динамо» і підписав свій перший професійний контракт.
- Чимось ще займаєшся, окрім футболу?
- Професійно? Ні. Але ще в дитинстві я займався атлетикою, волейболом. По приїзду додому я завжди їжджу на ігри з волейболу та навіть граю за хлопців. Неймовірні емоції та приємне почуття згадати, як все було раніше. Нас збирається достатня кількість людей, ми граємо з різними областями. Неважливо, який вид спорту, я звик завжди віддавати себе повністю будь-якій справі і підходити до всього серйозно.
- Як ти проводиш вихідні?
- Якщо після гри дадуть один день для відпочинку, то з хлопцями, за нашою традицією, можемо поїхати спокійно відпочити. Ходимо в кіно, боулінг, ми звикли збиратися компанією в затишному місці, посидіти і поговорити по душах, поділитися чимось, відволіктися від усього. Їжджу до сестри, раніше ми бачилися дуже рідко, але, на щастя, тепер у мене трохи більше часу бачитися з нею. Все ж в одному місті живемо, можемо влаштувати просто сімейний день. Чи можемо поїхати кудись погуляти, дивимося за настроєм і за обставинами. Якщо дають від двох днів вихідний, то їжджу додому. Батьків я не бачу місяцями, буває, дуже сумую, тому два вихідних і більше - свято. Я дуже люблю проводити час з сім'єю, тому поїхати додому для мене - щастя, побачити всіх своїх друзів і посидіти, як в старі добрі часи. Буває, їду в Одесу на вихідні до дівчини, часу у нас бачитися практично немає, ми на відстані весь час.У неї навчання, у мене ігри, виїзди, збірна, збори. Тому мої вихідні бувають заздалегідь розписані, я люблю проводити їх з комфортом і великим задоволенням.
- Яка гра в твоїй кар'єрі тобі запам'яталася найбільше?
- Це була гра «Динамо» U-17 - «Карпати» U-17, коли ми грали вже в фіналі з ними і стали чемпіонами України. Ми тоді виграли з рахунком 3-2, емоції переповнювали після матчу, цей поєдинок напевно запам'ятається мені назавжди.
- Чи стежиш за світовим футболом?
- Звичайно, стежу, в Європі дуже хороші команди, і всі показують гідний рівень. Найбільше мені подобається чемпіонат Англії, вгадати, хто виграє, неможливо, інтрига велика. Адже всі команди по-своєму сильні. Також стежу за чемпіонатом Іспанії, так як там моя улюблена команда після «Динамо» - «Реал» Мадрид. Намагаюся дивитися кожну гру «Севільї» - там грає Коноплянка, подобається спостерігати за його грою. І, звичайно ж, спостерігаю за чемпіонатом Німеччини.
- Гра якого гравця імпонує найбільше?
- Кріштіану Роналду, він досяг всього сам. У нього не було з самого початку такого таланту, як у Мессі, щоденні тренування привели його до успіху.
- «Динамо» в Лізі чемпіонів в нинішньому сезоні - це казка чи все ж таки є шанси?
- Шанси є у всіх і завжди, не розумію людей, які говорять про те, коли «шансів немає». Це футбол, і тут можливо все.
- В основному складі «Динамо» серед гравців є для тебе приклад?
- Так, мені дуже подобається Олег Анатолійович Гусєв. Він відмінний гравець і людина, Олег перейшов в команду в щасливі часи «Динамо». Словом, професіонал і легенда київського «Динамо». Спостерігаю за його грою весь час, є до чого прагнути, спостерігаючи за такими іграми.
- Повертаючись до твоєї кар'єри, як проходить підготовка до матчу проти «Шахтаря»?
- Підготовка йде на вищому рівні, 10 березня вже всі хлопці приїхали зі збірної. Всі в строю, на такі матчі нас не треба налаштовувати. Ми розуміємо, що це важлива гра, хотілося б, звичайно, побільше таких ігор, але маємо що маємо. Будемо викладатися на повну, сподіваємося на відмінну гру і перемогу.
- Які цілі ставите на новий сезон в «Динамо» і в юнацькій збірній?
- У нас одні цілі раз і назавжди. Це бути першим і показувати хорошу гру. У збірній зараз ми проходимо підготовку до еліт-раунду. До речі, він пройде через 2 тижні, завдання одне - пройти якомога далі.
- Чим зараз займається юнацька збірна?
- У збірній йде підготовка до еліт-раунду. 15 березня ми вирушаємо назад в розташування збірної. Підготовка пройде в Німеччині, після цього ми вже поїдемо в Голландію, де і буде перша гра буде з Голландією, потім з Північною Ірландією і заключна з Польщею. Будемо викладатися на всі сто і намагатися пройти далі.
- Зовсім нещодавно ти грав в основному складі «Динамо» на зборах, що відчував на той момент? Хтось із гравців давав настанови, поради?
- Так, це було для мене найнесподіванішим моментом. Я подумати не міг, що зіграю за основний склад. Переживання та емоції були божевільні, але потім я включився в гру і намагався не підвести команду, тому що розумів, як це важливо проявити себе.
- Як думаєш, що краще - розвиток футбольних шкіл при клубах або ж придбання висококласних футболістів?
- Я вважаю, що український футбол повинні розвивати саме наші молоді гравці. Як ви зараз бачите, з приходом Сергія Станіславовича Реброва почали в київському «Динамо» давати шанси молоді. Вже себе зарекомендували такі гравці, як Микита Бурда, Роман Яремчук, Саша Андрієвський. Хлопці провели всі збори з першою командою. Тому я вважаю, що повинні грати наші таланти, але я не проти того, що в Україні грають легіонери, якби їх не було, то в Україні не такий був би цікавий чемпіонат. Треба працювати над собою і не важливо, будуть тебе купувати чи не будуть. Якщо ти будеш підходити команді, то ти будеш грати. Все відбувається за рахунок твоєї роботи і праці.
Бліц-опитування:
- Перше слово, яке прийшло тобі в голову, на букву Ч?
- Чайка
- Твоя найхарактерніша риса?
- Цілеспрямованість
- Улюблений колір?
- Синій
- ... місто?
- Вінниця
- ... гра?
- «ФІФА»
- ... страва?
- Смажена картопля
- ... фільм?
- «Форсаж».
Розмовляла Ельзара Джапарова