– Артеме, «Дніпро» у цьому році зіграв два офіційні матчі. Враження протилежні, але й суперники різні. Як самі собі пояснюєте те, що відбулось?
– Звичайно, і рівень суперника давався взнаки, та проти «Динамо» ми самі зіграли не зовсім так, як хотіли. М’ячі, які пропустили – наслідок помилок, яких просто не можна припускатись. Тим більше, опонент хорошого рівня реалізовує навіть напівмомент. Тому 0:2 вже після першого тайму – це та фора, яку не змогли відіграти проти киян, навіть почавши краще діяти у другій половині.
– У зв’язку із цим: чому тоді засмутились більше – результату чи грі?
– Можна добре грати, але програти, а можна погано грати, але виграти. А з «Динамо» і самі не показали того, про що домовлялися, плюс програли. Два в одному.
– Два матчі поспіль з безумовними лідерами – для футболіста це добре чи погано?
– Нормально, сильно над цим не замислюємось. Коли виступали у груповому турнірі Ліги Європи, з таким графіком і сильними суперниками зустрічались постійно. Взагалі неправильно ділити команди на сильних та слабких – з усіма потрібно грати та показувати все, на що здатен.
– Такий календар був у першому колі також. Тоді після невдачі з «Динамо» наступний поєдинок з «Шахтарем», за оцінками багатьох, став поки що найкращим у сезоні. Погоджуєшся із цим твердженням?
– Сказати відверто, то ми тоді в Одесі діяли на контратаках. Терпіли і чекали свого моменту. Намагались переграти донеччан, знаючи їх атакувальний потенціал, тактично, перекриваючи вільні зони, підстраховували один одного. Саме чітке виконання завдань, поставлених тренером, призвели до перемоги.
– Чи можна сказати, що зараз буде друга серія того ж протистояння?
– Назвати можна як завгодно. Ми розуміємо, що таке «Шахтар». Зайвих слів тут непотрібно. Ми не забули «Динамо», і нам потрібно вдома виправдовуватись. А наскільки схожим буде тактичний малюнок, нам розкаже тренер.
– Тобто, сам факт домашньої гри ще не говорить про більш сміливий план?
– Ми вміємо вигравати як вдома, так і у гостях. Рівно як і невдачі трапляються у різних містах. Тому завжди приємно грати перед своїми глядачами і радувати їх. Як буде, не знаю, але, на мою думку, за основу слід взяти саме матч першого кола. Мабуть, варто його передивитись і командно, а комусь і індивідуально. Провести аналіз і налаштовуватись саме на цього супротивника.
– Поділись першими враженнями від весняного «Шахтаря»…
– За першим матчем проти «Шальке» було відчуття, що українській команді десь пощастило. А вже у матчі-відповіді донеччани виглядали надзвичайно грамотно і монолітно в обороні, добре використовували фланги, простір, і за рахунок індивідуальних дій та контратак було досягнуто успіху. І звичайно, два матчі проти «Ворскли». Також сильні сторони стали вирішальними, хоча поєдинок у Львові і не дуже вдало спочатку складався. Ну а останню зустріч проти «Андерлехта», потенційні можливості «гірників», гадаю, у четвер усі побачили.
– До фінішу сезону не так багато часу. Тому виникає запитання: відставання у сім очок від 3-го місця перед початком 18-го туру – це багато чи мало?
– Це, скажімо так, пристойна відстань. Я не говорю про «Динамо» і «Шахтар» - вони, швидше за все, самі там визначатимуть звання чемпіона. А за «бронзу» боротьба все одно ще буде. Зокрема, нас ще очікує очний матч із «Зорею». У луганців є й свій календар – тому все може бути. Повірте, і я, і всі хлопці у команді руки не опустили і будемо битися за 3-є місце до кінця.
– І хотілося б поцікавитись національною збірною. За 3 місяці вже розпочнеться Євро-2016. Чи є місце у думках для неї зараз, коли існує стільки клубних питань?
– Збірна не лише у думках, а й у серці. Завжди говорив, що збірна – то є вершина для кожного футболіста. А той мікроклімат, який зараз існує у головній команді, це дійсно кайф. Вже і в Києві навіть розмовляли з Ярмоленком, з Гармашем… Скучили один за одним і скоро побачимося. Усі розуміють важливість майбутнього турніру у Франції. Група у нас хороша, але вона нам під силу. Тому зараз добре підготуємось у товариських іграх проти Кіпру та Уельсу. А по завершенню чемпіонату з гарячим серцем і холодною головою знову збираємось і їдемо вирішувати високі завдання.