З самого початку, відколи Сергій Ребров в якості головного тренера керує київським «Динамо», наставник притримується принципу ротації, сповідуючи старе, але завжди актуальне та раціональне правило «незамінних гравців не буває». Так, принаймні, виходить не лише зі слів Реброва. Адже й трансферна політика, яку «динамівці» проводять останніми роками, абсолютно точно відображає даний принцип.
Кияни на ринку шукають людей на ті позиції, які укомплектовані лише одним-двома гідними виконавцями. Радослав Петровіч, до прикладу, свого часу запрошувався до «Динамо» в якості альтернативи Сергієві Рибалці. Але серб в Києві не прижився, що змусило селекціонерів київського клубу знову вийти на ринок в пошуках не просто опорника, а опорника-прихованого плеймейкера.
Як виявляється, дії киян були виправданими, адже Сергій Рибалка наразі терпить проблеми зі здоров'ям, тому грати змоги не має. Але проблема в тому, що «динамівці» розуміючи всю пікантність ситуації, вирішення цієї дилеми так і не знайшли. Було запрошено Валерія Федорчука, який, втім, поки що через травму теж знаходиться поза обоймою. Та й ще потрібно розібратися в здатності Валерія виконувати на полі ті ж функції, які зазвичай виконує Рибалка. Нарешті, в мінського «Динамо» був придбаний гравець молодіжної збірної Білорусі Микита Корзун. В Києві його зустрічали саме з вивіскою «альтернатива Рибалці».
Втім, важко сказати, чи наважиться Сергій Ребров сьогодні виставити білоруса в основі. Рибалка, як відомо, до Манчестера не полетів, тож в свою звичну гру «Динамо» не зіграє. Висловлюємося так категорично через те, що Сергій Рибалка для сьогоднішнього «Динамо» – системовизначальний футболіст. Навколо Сергія будується вся гра півзахисту. Його активна і продуктивна робота на відбір разом з грою на атаку, що полягає в активному переміщенні між лініями команди, швидкій зміні вектору наступів, гострих передачах з глибини, формують той малюнок футболу, з яким вболівальники «Динамо» вже встигли звикнутися.
Наявність у складі такого футболіста як Сергій Рибалка - це, звісно, перевага. Ми чітко бачили, що являє собою «Динамо» без Рибалки проти міцного, співставного (або вищого) за класом суперника у поєдинку проти донецького «Шахтаря» минулої осені. З іншого боку, іноді така перевага стає недоліком. Це у випадку, коли в Рибалки гра не йде і тоді вимушено гальмує вся команда. Так було, зокрема, в виїзному матчі проти «Челсі».
До Манчестера з командою полетіли п'ятеро номінально центральних півзахисників. Крім новачка Микити Корзуна, це Сергій Сидорчук, Денис Гармаш, Віталій Буяльський та Мігел Велозу. Буяльский апріорі зіграти в глибині опорної зони не зможе; його стихія – це атака, зона перед штрафним майданчиком суперника. Денис Гармаш має навики гри в ролі прихованого плеймейкера, але більш корисний Денис в ролі box-to-box. Крім того, проти цього варіанту грає й нестабільність Гармаша. Сергій Сидорчук зі своїми цупкістю, баченням поля і вмінням віддати гарну передачу міг би стати гідною заміною Рибалці на цей матч, але кондиції Сергія після травми далеко не найкращі. Залишається Мігел Велозу, який, власне, й працював у цій ролі проти «Карпат». Але одна справа грати проти львів'ян, інша – проти зіркової братії Манчестера. В плані конструктивну Велозу в середині поля дуже корисний, але його низька продуктивність в захисній роботі може «динамівцям» дорогого коштувати.
Інший варіант – це новачок Микита Корзун. Або ж тоді відмова «Динамо» від формації 4-1-4-1 на користь схеми, яка не передбачає такої важливої ролі для одного центрального півзахисника.
Звісно, у «Динамо» в будь-якому випадку мало шансів на прохід далі. Але це не означає, що в Манчестері можна зіграти абияк. Аби не підставляти себе під критику, Сергій Ребров та його підопічні мусять показати, що «Динамо» здатне давати бій вищим за класом суперникам.