Матч-відповідь із «Базелем» в 1/8 фіналу стане для «Севільї» 150-м в Лізі Європи. UEFA.com розповідає про найцікавіші і незвичайні деталі з історії андалузького клубу.
Рік заснування: 1905
Прізвиська: севільці, червоно-білі, нервоньєнсе, андалузці, «іспаленсес»
Досягнення в турнірах під егідою УЄФА
Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА: 2006, 2007, 2014 року, 2015
Суперкубок УЄФА: 2006
Національні титули (в дужках останній успіх)
Чемпіонат Іспанії: 1 (1946)
Кубок Іспанії: 5 (2010)
«Севілья» брала участь в першому офіційно зареєстрованому футбольному матчі в історії Іспанії. Восьмого березня 1890 року андалузці обіграли своїх сусідів з «Уельва Рекріейшн Клаб» (нині - «Рекреатіво») з рахунком 2:0. Датою зародження клубу прийнято вважати 25 січня 1890 року, коли група шотландських робітників і місцевих жителів святкувала в севільському пабі шотландське національне свято - день народження поета Роберта Бернса. Того вечора було вирішено створити команду і назвати її Футбольний клуб «Севілья». Президентом обрали шотландця Едварда Фаркухарсона Джонстона.
«Севілья» - найуспішніший клуб в історії Кубка УЄФА / Ліги Європи. Андалузці вигравали цей турнір чотири рази, причому - по два роки поспіль (2006, 2007, 2014 року, 2015). Вперше вони завоювали трофей під керівництвом Хуанде Рамоса в 2006 році, здолавши у фіналі «Мідлсбро», а через рік у вирішальному матчі по пенальті були повалені співвітчизники з «Еспаньола». Наступний тріумф - вже під керівництвом Унаї Емері - трапився через сім років. І знову в фіналі не обійшлося без серії 11-метрових, де на цей раз андалузцям поступилася «Бенфіка». Нарешті, в минулому розіграші турніру підопічні Емері завоювали рекордний четвертий трофей, взявши верх над «Дніпром» з рахунком 3:2. «Для «Севільї» Ліга Європи - турнір особливий», - каже Емері, з яким важко не погодитися.
Єдиний титул чемпіона Іспанії «Севілья» здобула у впертій боротьбі з «Барселоною». Перед заключним туром севільці випереджали каталонців на 1 очко, і командам довелося ще зіграти очний поєдинок в Барселоні. Хуан Араухо вже на шостій хвилині вивів гостей вперед, точно пробивши головою. Потім ініціативою заволоділа «Барса», і Хосе Браво в паніці біля воріт проштовхнув м'яч у сітку - 1:1. Вболівальники дужче погнали вперед синьо-гранатових, які влаштували справжній штурм воріт суперника, проте голкіпер Хосе Марія Бусто був бездоганний, і чемпіонський титул вперше дістався червоно-білим.
У 1992 році нервоньєнсе підписали легендарного Дієго Марадону. Команду тоді тренував Карлос Білардо, під керівництвом якого екс-півзахисник «Наполі» багато років відзначався в збірній Аргентини. Тоді 31-річний плеймейкер був далекий від оптимальної форми і вознести команду на нові висоти не зміг, обмежившись п'ятьма голами в 26 матчах. Хоча на своїх одноклубників, серед яких виділявся хорват Давор Шукер, Марадона, безумовно, вплинув. «Якось Дієго сказав мені:«Давор, не йди на край або в глибину, опусти голову, біжи до воріт, я тобі віддам, а ти замкнеш». Мало хто з гравців може так сказати, але якщо подивитися на мої голи в «Севільї», то всі вони такими і були», - згадував Шукер.
Вінгер «Севільї» Вітоло забив найшвидший гол в історії Ліги Європи. У сезоні 2014/15 гравець збірної Іспанії вразив ворота «Вільяреала» в першому матчі 1/8 фіналу, коли секундомір відміряв 13,21 секунди. Майбутні переможці турніру тоді виграли в гостях з рахунком 3:1.
Колишній голкіпер «Севільї» Мончі - один з найбільш шанованих спортивних директорів в футбольному світі. Іспанця цінують за проникливість і вміння знаходити таланти, які не помітили інші. Наприклад, 47-річний Мончі в різний час придбав Дані Алвеса, Івана Ракітіча, Жуліо Баптисту і Карлос Бакку за загальну суму в 13 мільйонів євро, а на наступному продажі цієї четвірки клуб заробив 103 мільйони. Мончі як і раніше незамінний на трансферному ринку і раз по раз обганяє своїх колег. Не так давно він знайшов для клубу Гжегожа Крихов'яка (п'ять мільйонів) і Вітоло (три мільйони), які в найкоротші терміни перетворилися з маловідомих гравців в зірок і допомогли «Севільї» виграти єврокубок.
Гільєрмо Гонсалес дель Ріо Гарсія - відомий як Кампаналь I є найкращим бомбардиром в історії клубу. У 1929-1946 роках він забив 214 м'ячів на всіх фронтах. Кампаналь був класичним дев'ятим номером, здорово грав на «другому поверсі» і витягнув «Севілью» в еліту в 1934-му. У двох фіналах Кубка Іспанії (1935 і 1939) він забив в сумі п'ять м'ячів. Стільки ж довелося на частку «Барселони» в знаменитому поєдинку 1940 року, який завершився з рахунком 11:1 на користь червоно-білих. Ця перемога донині залишається найбільшою в історії клубу. Кампаналь ефектно завершив блискучу кар'єру, завоювавши чемпіонський титул в 1946 році. Згодом він очолив «Севілью» та став активно награвати свого племінника Марселіно, якого тут же охрестили Кампаналь II. У підсумку захисник провів за андалузців цілих 16 сезонів.
Поступаючись у рахунку на 94-й хвилині матчу-відповіді 1/8 фіналу Кубка УЄФА-2006/07 на полі донецького «Шахтаря», «Севілья» була за крок від вильоту з турніру. Однак голкіпер Андрес Палоп, син якого в той момент знаходився в лікарні, прибіг до штрафної суперників на останній кутовий і неймовірним чином переправив м'яч у ворота гірників після подачі Дані Алвеса. Потім вже в додатковий час гол Ернесто Чевантона вивів «Севілью» в чвертьфінал. «Перед матчем я попросив Палопа виграти матч для сина, і він зробив це завдяки своєму голу», - зізнався після гри Рамос.
Каталізатором ренесансу «Севільї» після 58 років без трофеїв став нападник Фредерік Кануте. Колись президент клубу Хосе Марія дель Нідо говорив, що «це гравець для другої команди». Однак, перейшовши в 2005-му з «Тоттенхема», 27-річний малійский нападник сповна розкрився в «Севільї», забивши 138 голів за сім сезонів і завоювавши чотири трофеї. Кануте відзначився і в фіналах проти «Мідлсбро» і «Еспаньола». «Ніхто не міг і уявити, що він заб'є всі ці голи», - довелося згодом визнати дель Нідо.
Гімн «Севільї» на честь сторіччя клубу вважається однією з найпопулярніших футбольних пісень Іспанії. Композиція місцевого музиканта Ель-Арребато в 2005 році піднялася на вершину іспанських хіт-парадів і досі активно виконується на «Рамон Санчес-Пісхуан». Вона звучить перед кожним домашнім матчем, і вболівальники люблять співати її самостійно під час гри. Іноді Ель-Арребато сам виконує свій хіт на важливих поєдинках або під час урочистостей, приурочених до перемог в турнірах.