Тренер національної збірної – це велика відповідальність перед величезною масою вболівальників, котрі сконцентровані переважно не в якомусь одному конкретному місті, а рівномірно «розсіяні» по всій території держави. Михайло Іванович Фоменко критики не «удостоювався» лише під час кваліфікаційної кампанії до чемпіонату світу-2014, коли збірну України вдалося з надскладної ситуації в групі витягнути до плей-офф.
В стиковому раунді шалений успіх (перемога 2:0 над французами у Києві) змінився гірким розчаруванням, що нанесло репутації Михайла Івановича болісного удару. І навіть вихід на чемпіонат Європи-2016 ситуації не згладив – Фоменка критикують й далі, вимагаючи від нього то нових облич у збірній, то нових ігрових схем, то яскравої гри.
З цих трьох, напевне, концептуальних «вимог» у вчорашньому товариському матчі проти збірної Кіпру Михайло Іванович виконав лише одну. Нарешті «товарняк» був використаний за призначенням: тобто, шанс зіграти в футболці збірної отримали кілька дебютантів та й просто гравців не з основного складу (в контексті збірної Михайла Івановича поділ на основний – неосновний склади дуже чіткий). Найперше, місце у воротах зайняв не давно перевірений Михайлом Фоменком Андрій Пятов, а його колега, футболіст, до якого зараз через непросту ситуацію в клубі прикута особлива увага, - Денис Бойко. Забігаючи наперед, варто зазначити, що воротар зіграв дуже вміло, надійно – і це ще один крок Дениса на шляху до свого становлення в якості основного голкіпера «Бешикташа». Бойку важливо завжди і всюди відчувати впевненість в своїх силах, тому Фоменко тут зіграв як вмілий психолог, надавши Денисові додаткових дев'яносто хвилин гри.
В центрі захисту у зв'язку з відсутністю Ярослава Ракицького та Євгена Хачеріді з'явився Артем Путівцев, виклик якого до лав національної збірної став сюрпризом навіть для польських журналістів, котрі прискіпливо слідкують за виступами «Термаліки». Кіпріоти атакували не надто потужно, але й цього вистачило для того, аби помітити кілька помилок, допущених Путівцевим в ситуаціях, коли можна було зіграти спокійніше. Активно до гри після перерви увійшла молода гвардія - Іван Петряк, Віктор Коваленко, Максим Малишев. За цими хлопцями – майбутнє збірної України.
Особливо, мабуть, варто відзначити заміну Гармаша. Денис володіє шаленим ігровим талантом, який, втім, дуже часто розчинається серед зайвої метушні, знервованості і невизначеності, якими відзначаються дії «динамівця». Максим Малишев, котрий отримав свій шанс після перерви, зіграв спокійно й ефективно (можна пригадати, зокрема, потужний дальній удар Малишева, який ледь-ледь не завершився взяттям воріт), змусивши задуматися Гармаша щодо своїх перспектив в жовто-блакитній футболці. Нарешті вийшов на поле й Микита Каменюка, який здатен стати альтернативою В'ячеславу Шевчуку.
Незважаючи на вдалі дії молоді та дебютантів, в цілому гра збірної України не залишила враження повної домінації та самодостатності. Чимало атакувальних дій українців були неефективними (хоча захист кіпріотів не можна назвати непрохідною стіною), а в обороні мали місце помилки, які не призвели до голу лише через вдалу гру Бойка або ж брак виконавської майстерності нападників гостей. Михайло Фоменко, втім, як і вболівальники, чітко побачив ігрові проблеми, оцінивши зміст гри на трієчку з плюсом. А визнання проблеми – це, як відомо, один з основних ключів до її вирішення.
Звичайно, ніколи не настане час, коли гра збірної України задовольнить абсолютно всіх, коли не виникне жодної ігрової проблеми. Товариські поєдинки – то якраз той метод, який здатен допомогти у вирішенні тих чи інших проблемних запитань. Попри далеко не найкращий футбол, з матчу проти Кіпру вдалося зробити й чимало корисних висновків: готовність молоді конкурувати з визнаними авторитетами, нездатність Анатолія Тимощука підтримувати ігровий темп, самодостатність Романа Зозулі в якості центрального нападника. І це лише те, що на поверхні. Будуть нові матчі – і нові висновки.
Михайло Фоменко готується до однієї з найважливіших подій в своїй тренерській кар'єрі.