Матч з Кіпром був пробою пера. У плані замін, використаних гравців. Було видно, що це тренування з підвищеною відповідальністю. Не більше. 6 замін, декілька дебютантів. Результат явно не був головною метою коуча «жовто-синіх». Це пов’язано як з класом та рівнем суперника, так і з тим, що треба було перевірити резервістів на проблемні позиції. Наприклад, лівого захисника.
В’ячеслав Шевчук втратив місце основного у «Шахтарі». Микита Каменюка – капітан «Зорі». Проте, досвіду гри на міжнародному рівні – немає. 10 хвилин навряд чи можна вважати серйозним досвідом. Але дебют є дебют. До того ж, доволі непоганий. Дивлячись на показники ТТД.
У центрі захисту стабільність виникає тоді, коли там грають хтось з тріо Кучер-Хачеріді-Ракицький. У Ярослава травма, Євген - застудився (Ангіна – Прик. Авт.). Пару Олександру у першому матчі склав Артем Путівцев з польської «Термаліки».
До речі, за показниками ТТД саме наш польський «легіонер» став найкращим у команді – 114 пунктів. При чому всього лише 14% браку та 87% виграних єдиноборств. Гарний результат, зважаючи на проблему четвертого центрального захисника.
У матчі з Уельсом Хачеріді зіграв увесь поєдинок. Удари по воротам П’ятова були, проте йшли більше з зон опорних півзахисників. Ротань не встигав повернутись/втратчав позицію, Степаненко не підстраховував. Грубих та очевидних помилок зі сторони центру захисту не було. Це обнадіює.
Ще більше питань виникає до позиції правого оборонця. По суті, Артем Федецький єдиний номінальний. При всьому універсалізмі Гусєва, їхати на великий міжнародний форум з єдиним чистим правим беком – як мінімум не професійно. Але альтернативи просто немає (Автор категорично проти виклику гравців, що грають у чемпіонаті Росії. Тому, кандидатуру Богдана Бутко навіть не розглядаємо. Як і інших на решту позицій).
У центрі поля руйнівників вистачає. По-перше, Тарас Степаненко, який вважається основним опорним півзахисником. Руслан Ротань часто діє з ним на одній лінії, проте його функції на полі більше нагадують box-to-box. Так, інколи Фоменко «висував» Руслана на позицію під нападником. Але статистика нам каже, що це не надто вдале рішення. Та й у 34 роки грати на іншій позиції - важкувато.
Сергій Рибалка, який пропускав товариські ігри, гравець плану Степаненко. При цьому, показники його гри при виході з оборони кращі. Дуже цікаво, як буде використовувати цих двох Михайло Іванович у Франції.
Анатолій Тимощук у матчі проти Кіпру довів, що випускати його надто ризиковано. Всього лише за 19 хвилин процент браку склав 43(!!!)%. Для опорного півзахисника – це надто багато. Напевно, це найбільший показник невдалих дій капітана збірної за всю його кар’єру. До того ж, у матчі проти не надто сильного суперника.
З фланговими півзахисниками ситуація ще цікавіша.
У сучасному футболі командна швидкість один з найважливіших компонентів. Наприклад, у «Динамо» найшвидшим був Ленс. Він міг втекти від будь-кого в нашому чемпіонаті. А знаючи те, що Рауль Ріанчо вимагає від своїх гравців завжди бути на відстані 5-7 метрів один від одного, постійно відкриватись, грати динамічно, можна зробити висновок – команда рухалась. Відставати, втрачати свого партнера в атаці, не добігати? Ні.
Теж саме і у збірній Україні. Я звичайно не знаю, які вимоги висуває Фоменко своїм гравцям щодо відстані один від одного, проте те, що темп задають Коноплянка та Ярмоленко бачить навіть сліпий, про це чув навіть глухий.
Слід сказати, що травма Коноплянки допомогла ще краще зрозуміти одну річ: адекватної заміни йому – немає. Гусєв не може вже бігати весь матч, Петряк не дотягує до рівня Євгена. До того ж, без Микити Каменюки на одному фланзі йому важко. Лише коли вийшов на поле капітан «Зорі» Іван почав демонструвати рівень.
Експеримент під назвою «Гармаш на позиції лівого вінгера» здивував багатьох. Ні, майже всіх. Перед матчем багато хто очікував, що Віктор Коваленко займе місце ліворуч. Проте, Фоменко вирішив інакше.
Ще жодного разу у своїй кар’єрі Денис не грав на цій позиції. Було видно, що йому складно. Багато разів втрачав свою позицію і грав у центральній зоні. Він не фланговий гравець. Як не крути.
Не думаю, що ми будемо бачити такі експерименти у подальшому. Не хотілось би.
Напад у двох матчах нічого не продемонстрував. Боротьба Зозулі за м’яч у першому матчі з Кіпром, потуги Кравця зачепитись. Так, робота без м’яча теж важлива, але не для форвардів у матчах проти суперників рівня Кіпру.
Та й високий рівень браку форвардів не налаштовує на оптимістичний лад. У матчі з «остров’янами» у Романа процент браку склав 43, а у Артема – 40 (Не слід говорити, що ці проценти рівнозначні показникам Тимощука. Абсолютно ні. Різні позиції, різна ступінь відповідальності втрати м’яча, неточних передач, ударів).
Існує проблема у «піднощиках» снарядів. У матчі з кіпріотами ним був Ротань. Допомагав йому Гармаш. З флангів намагались «знайти» Романа Гусєв та Ярмоленко. За весь матч було виконано 27 передач у штрафну. З них, лише 37% були точними.
Немає розуміння чому не викликається до лав збірної Буяльський. Віталій стає основним атакуючим півзахисником «Динамо». Грає, віддає та забиває не лише в УПЛ, але і на європейській арені. Не думаю, що він би зіпсував картину у матчі з Уельсом. Навпаки.
Проте, це рішення тренерського штабу.
Ще один момент – лише 1 заміна з 6 у контрольному матчі. Ні, не на 90+3 хвилині. У середині другого тайму.
Консерватизм. Не можу підібрати іншого слова. Гадаю, саме він веде Фоменка у збірній. Саме на нього він покладається. Без ризику, без гостроти. Результат нас влаштовує? Ну й добре.
Останні тренування завершені. Далі – збори та чемпіонат Європи 2016. Хто потрапить у заявку? Не думаю, що всі ті, хто був присутнім на контрольних матчах. До того ж, слід розуміти, що на таких турнірах реально грають чоловік 14-15.
У тому, що в збірній працюють професіонали сумніватись не потрібно. Так воно і є. Стара школа дає свої результати. Треба вичавити максимум з того, що ми можемо. А ми можемо багато чого.
Інколи треба відійти від канонів консерватизма і ризикнути. Це благородна справа. Хоча б для того, щоб випити шампанське. А зробити це, ну дуже хочеться. До того ж, лише французьке. Лише на Єлисейських полях. В ніч на 11 липня 2016 року. За перемогу. За Україну!
Олександр Ушаков