»
У наш час ми грали з опонентами рівня нинішніх «Олександрії» чи «Волині» товариські матчі,
- згадує Василь Юрійович.– Часто, навіть по три на тиждень. І кожен хотів зіграти, бо за участь у цих матчах непогано платили. Але нас попереджали, що ми представляємо «Динамо» і попри неофіційний статус зустрічей програвати не маємо права. Тому мусили демонструвати характер. Бо по-іншому з такими командами не можна. Слабшого завжди мотивує протистояння з сильнішим. Якщо поставишся до такого суперника легковажно, то вища індивідуальна майстерність не допоможе.
Власне, «Олександрія» у середу билася. Володимир Шаран створив гарний колектив, але гарний не настільки, щоб перемагати «Динамо». Кияни винні у цій поразці самі. Навіть не знаю, що Сергій Ребров міг після такої дошкульної поразки сказати команді в роздягальні. Він – молодий тренер і щоб набратися досвіду, мусить з’їсти ще багато хліба і випити води. Такі поразки загартовують. Вірю, що Ребров зробить правильні висновки.
Тому й відчуваю, що на «Волинь» динамівці вийдуть злими. Щоб перемагати таких суперників, треба мати в обоймі бійців. Мені проти слабших було грати комфортно, бо розумів, що швидший, стрибучіший, що вилізу і на шию
, і на голову, але своє візьму. «Жорстоко, на м’яч!» - казав нам перед такими матчами «Дід» Віктор Маслов. Ми розуміли, що слабкіших суперників на кшталт «Волині» чи «Олександрії» «Динамо» має чавити на корені».