Зимою 2013-го року київське «Динамо» оптом забрало у «Ворскли» двох лідерів – Романа Безуса та Євгена Селіна, гравців, які визначали гру полтавської команди та допомогли їй вийти до групового етапу Ліги Європи. Однак бути лідером в клубі-середняку це зовсім не те, що бути лідером у гранді. Звичайно, мова про те, що обидва стануть визначальними гравцями біло-синіх, не йшла, проте від них очікували як мінімум стабільного виступу в основному складі.
За три роки Безус зіграв за «Динамо» 47 матчів, в яких відзначився п’ятьма голами. Візуально прийнятна статистика дозволила йому перейти до «Дніпра» та навіть зіграти у фіналі Ліги Європи. Втім, як відомого, у Дніпропетровську рідко насправді бувають задоволені Романом. У його колишнього партнера справи пішли ще гірше – всього 19 матчів за першу команду, постійні травми, які не дозволяли набрати оптимальної форми. Як наслідок, минулої весни Селін грав в оренді за кризовий «Металіст», а влітку відправився до сонячної Греції.
В «Платаніасі» Євген опинився в звичному середовищі. Від команди не очікували перемоги в кожному матчі, хоча темпераментні грецькі вболівальники не давали повністю розслабитись. Нижчий рівень команди знизив і рівень навантажень, завдяки чому Селіну вдалось відіграти повний сезон без травм. Захисник знову відчув в впевненість у власних силах та став одним з ключових виконавців своєї нової команди. 30 матчів та один гол (шедевр) в далеко не найслабшому чемпіонаті – погодьтесь, доробок більш ніж пристойний.
Ще один великий плюс для Євгена – тренер «Платаніаса» Георгіос Парасхос одразу ж визначив для нього місце в центрі захисту, а не на фланзі, де він грав у «Ворсклі» та «Динамо». Селіну вже не потрібно було носитись по усій бровці та використовувати не найсильніші свої сторони – гру в атаці, зате за рахунок габаритів та вміння обирати позицію він прекрасно справлявся зі своїми обов’язками на позиції центрбека.
»
Тут все було краще, ніж я очікував. Атмосфера була відмінна. Тренер, команда – всі допомогли мені швидко влитись в колектив. Я б хотів залишитися тут, але мої серце і думки пов’язані з «Динамо». Я повинен спробувати ще раз закріпитись в основному складі київської команди і претендувати на потрапляння в національну збірну. Коли я прийшов в «Платаніас», я був не в кращій формі. Але в даний час я відчуваю, що готовий повернутись до конкуренції за місце в основі «Динамо»
Євген Селін та Георгіос Парасхос
Шансів таки заграти в «Динамо» цього разу у нього буде значно більше. Але є дві необхідні умови. Перша - влітку Київ залишить хтось з пари Хачеріді – Драговіч. Друга – Сергій Ребров перестане бачити в Селіні флангового захисника. Конкурувати з Антунешем/Макаренком/Відою у Євгена не вийде, а ось замінити когось з центральних оборонців, або хоча б стати першим на підхваті (зараз таким є Радосав Петровіч, який аж ніяк не виглядає сильнішим на цій позиції) йому цілком до снаги. Питання в тому, наскільки Євген загартував свій характер тривалим закордонним відрядженням, щоб витримувати той самий тягар відповідальності у клубі-гранді.