Однак, перш ніж перейти безпосередньо до списку, ми просимо читача врахувати кілька важливих моментів. Перший: розуміємо, що при складанні будь-яких рейтингів майже неможливо досягти повної об'єктивності та знайти абсолютно безперечні кандидатури. Другий: ми знаємо, що іноді дуже важко відокремити командні досягнення від індивідуальних заслуг. І нарешті третій: не забувайте, що ми аналізували тільки матчі чемпіонату України, без єврокубків і збірної.
Далі без зайвих слів переходимо до лауреатів «Футбольного клубу».
10. Алекс ТЕЙШЕЙРА («Шахтар»)
Кращий бомбардир чемпіонату 2015/16, який забив 22 голи всього лише в 15 матчах. Неймовірний показник! Гідний 50 мільйонів, за які бразилець поїхав до Китаю. Залишся Тейшейра в «Шахтарі», боровся би за перше місце в нашому рейтингу. Але куди важливіше, що тоді гірники як мінімум довше боролися б із «Динамо» за золото. З одного боку, це гравець такого рівня (можливо, один із кращих за всю історію української першості), що уявити без нього топ-десятку просто неможливо. Але з іншого боку, він зробив лише півсправи, тому навряд чи заслужив місце вище.
9. Микита КАМЕНЮКА («Зоря»)
Капітан і лідер «Зорі» - клубу, який опинився в складних умовах з відомих причин, але не ниє і не скаржиться на несправедливість життя, а по-чоловічому вигризає кожен результат. І сам Каменюка - реальне уособлення нинішньої «Зорі». Йому теж довелося покинути дім, але це його не просто не зламало - поточний сезон, мабуть, став кращим в його кар'єрі. Саме завдяки своїм прекрасним виступам у чемпіонаті країни він заслужив честь дебютувати в національній команді і зараз готується до ЄВРО-2016.
8. Руслан РОТАНЬ («Дніпро»)
Один із небагатьох гравців «Дніпра», до якого немає серйозних претензій з боку уболівальників і фахівців. Досить рівно проводить весь сезон, саме його натхненна гра, в тому числі відновлення зв'язків з Романом Зозулею, багато в чому допомогла команді Мирона Маркевича обійти «Зорю» в кінцівці. А перед цим - в особливо важкі періоди - його лідерські якості не дозволили «Дніпру» остаточно покотитися у прірву.
7. Іван ПЕТРЯК («Зоря»)
«Зоря» - класична тренерська команда, але в її складі вистачає і сильних в індивідуальному плані гравців. Серед них важко вибрати кращого: одним подобається вибуховий Олександр Караваєв, іншим - забивний Пилип Будківський, третім - працездатний Артем Гордієнко, четвертим - винахідливий Андрій Тотовицький. Але, на наш погляд, найбільш яскравим футболістом «Зорі» в цьому сезоні є Петряк. Сьоме місце 22-річного вінгера - це, з одного боку, данина результатами і грі всього колективу, а з іншого - свідчення нашої думки про Петряка як про найбільш перспективного і талановитого гравця нинішньої «Зорі». Залишається лише побажати йому швидкого відновлення після перелому ребра та поїздки до Франції у складі збірної України.
6. Сергій РИБАЛКА («Динамо»)
Півзахист чемпіонів України без Рибалки - що рибалка без вудок. Важко переоцінити його роль в командних побудовах «Динамо». Його непомітні, але ефективні дії, його мобільність і працездатність, його універсальність і витривалість, його бачення поля і тактична грамотність є основою для досить нехарактерної для українського футболу ігрової схеми 4-1-4-1, яку з великим успіхом використовує Сергій Ребров. Можна навіть сказати, що в цьому сезоні будь-які поєднання в центрі півзахисту «Динамо» з Рибалкою апріорі краще будь-яких варіантів без нього. І це говорить багато про що...
5. Тарас СТЕПАНЕНКО («Шахтар»)
Трудяга і розумниця, як і більшість гравців оборонного плану, зазвичай перебуває в тіні більш яскравих партнерів. Але в цьому сезоні Степаненко все більше виявляє свої лідерські якості. І навіть виводив донецьку команду з капітанською пов'язкою. Не секрет, що у багатьох гравців «Шахтаря» не завжди вистачає настрою на матчі чемпіонату України (і це стосується не тільки бразильців), а ось у Тараса такої проблеми не було. Саме він в поєдинках на внутрішній арені часто вів за собою партнерів, в тому числі коли мотивація пропадала навіть у капітана Даріо Срни.
4. МАТЕУС («Дніпро»)
Поза всякими сумнівами, кращий гравець «Дніпра» в поточній кампанії. Особливо велика його роль була під час відсутності Романа Зозулі, коли він мало не поодинці витягав деякі матчі. Бразильський вінгер/нападник став ключовою фігурою в обох переможних поєдинках команди Маркевича проти «Шахтаря», а також дуже здорово проявив себе в «бронзовій» зустрічі з «Зорею» в Запоріжжі. Особливо варто підкреслити, що Матеус прекрасно себе показав як в якості вінгера (на обох флангах), так і на позиції центрального нападника.
3. ТАЙСОН («Шахтар»)
Тайсон і за часів Тейшейри був дуже крутий, а зараз взагалі фігура номер один в донецькому клубі. Бразилець не просто є беззаперечним лідером атак «Шахтаря», він - душа і серце гірницької команди. Нехай він і пропустив найяскравіший матч команди Мірчі Луческу в чемпіонаті (проти «Динамо» в Києві), але це зовсім не применшує його заслуг. Зараз це, мабуть, головна зірка української першості після Андрія Ярмоленка.
2. Євген ХАЧЕРІДІ («Динамо»)
Лідер оборони київського «Динамо», яке пропустив всього сім голів у 23 матчах прем'єр-ліги. Зрозуміло, це далеко не його персональна заслуга, але тим не менш, на наш погляд, внесок Хачеріді в це досягнення є ключовим. Звичайно, можна обуритися - а як же Александар Драгович? Невже він зробив менше? Дійсно, повторимося, гравець збірної України повинен розділити лаври зі своїми партнерами по лінії захисту клубу. Однак ми виходили з такої логіки: Хачеріді з будь-яким напарником в центрі оборони майже завжди діє на найвищому рівні, а ось той же Драгович без нього (наприклад, в парі з Відою або Сілвою) відразу ж втрачає в надійності. Згадайте хоча б матч проти «Шахтаря» на «Олімпійському»... І саме цієї, здавалося б, непомітної, але принципової різниці вистачає, щоб Хачеріді був на другому місці рейтингу, а Драгович - теж прекрасний захисник - за межами топ-десятки...
1. Андрій ЯРМОЛЕНКО («Динамо»)
Той випадок, коли всі аргументи настільки очевидні, а вибір настільки безперечний, що якось навіть нецікаво. Можна не сумніватися, що рішення Ярмоленка залишитися в «Динамо» взимку стало ключовим фактором у боротьбі за чемпіонство. І що найважливіше - хто б що не говорив, але Андрій продовжує прогресувати в нашому «неповноцінному», на думку деяких, чемпіонаті.
Богдан БУГА