У фінальному матчі, який відбувся у французькому Ліоні динамівці з рахунком 3:0 впевнено обіграли мадридський «Атлетіко».
- Звичайно, кожен день той тріумф не пригадую, але напередодні якихось дат і подій журналісти нагадують (посміхається). Особливо відзначати ювілей не збираємося, краєм вуха чув, що в кінці травня планується якийсь захід, але подробиць поки не знаю.
- Що, перш за все, згадується, коли вас питають про тріумфальне сезоні?
- Уже минуло 30 років, гострота відчуттів вже не та, просто приємно усвідомлювати, що колись ми зробили добру справу для своїх уболівальників, для себе, яке залишилося в пам'яті і в історії. Зараз є почуття гордості і задоволення за те, що колись нам вдалося себе проявити.
- Який був найскладніший поєдинок на шляху до фіналу?
- Всі матчі були складними. Просто по ходу подій поєдинки з голландським «Утрехтом» були найбільш драматичними. Ми програли перший матч на виїзді 1: 2, і відповідна домашня гра почалася з пропущеного м'яча, так що сценарій поєдинку був складним. Але ми все-таки впоралися і пройшли далі. Потім поєдинки з наступними суперниками також були непростими, але хід ігор складався для нас більш вдало: ми забивали першими, іноді і кілька м'ячів на самому початку, потім домінували на полі і контролювали хід зустрічей. Не можу сказати, що і фінальний поєдинок з «Атлетіко» був легким. Хиткий рахунок 1:0 тримався дуже довго, суперник намагався відігратися, але на щастя, в кінці ми забили ще два м'ячі і святкували тріумф.
- Ви пам'ятаєте, як вас вболівальники проводжали в Ліон або зустрічали по поверненню?
- Ви розумієте, ми грали за радянських часів, тоді наші вболівальники не їздили на виїзні поєдинки в такій кількості, як сьогодні. Звичайно, у Франції, коли вийшли на стадіон в Ліоні, бачили, що майже всі трибуни були в червоно-білих кольорах нашого суперника - «Атлетіко». Наші якщо і були, то невелика купка представників посольств, преси, і емігранти, які жили у Франції і вболівали за нас. Словом, наших фанів було не так багато, але ми знали, що вдома за нами стежить вся країна по телевізору і вболівальники чекають нашого повернення з перемогою.
- Ви якось відчули вплив Чорнобильської катастрофи, яка сталася напередодні?
- Ми були огороджені від усього цього, у своїй країні ми не знали про те, що трапилося, більше побачили по телевізору, коли приїхали до Франції, там показували фотографії, знімки зруйнованого реактора, які не чинили в Союзі. Хоча не розуміли, про що йде мова, але відчували, що трапилася велике нещастя. Нас самих з Києва вивезли, а з Москви ми встигли дати своїм сім'ям команду евакуюватися. Коли їхали до Франції на матч з «Атлетіко», знали, що сім'ї в безпеці, так що могли концентруватися на поєдинку.
- У вас залишилася медаль володаря Кубка УЄФА, диплом або фотографії? Де вони зберігаються?
- Звичайно, ми отримали золоті медалі від УЄФА, вони є у кожного з нас, моя зберігається у мене вдома, якщо гості просять, показую її.
- Відразу після фіналу багато футболістів виїжджали в збірну. Тоді графік ігор був насиченим?
- Збірна пробилася до фінальної частини чемпіонату світу. По прильоту група гравців, яких викликав тодішній тренер Едуард Малафєєв, вирушили на контрольну гру. Так що якась частина хлопців залишилася в Москві, а решта поїздом поїхали до Києва. Коли відбулися зміни в тренерському штабі, і збірну очолив Валерій Лобановський, на чемпіонат світу поїхало 12 гравців київського «Динамо». Тоді перенесли турів сім чемпіонату, ми догравали їх уже після світової першості - і це було дуже складно. Добре, що тоді ми таки наздогнали московське «Динамо» і в очній зустрічі з ними стали чемпіонами осені, - цитує Євтушенка офіційний сайт київського «Динамо».