Роман Сиволап
Динамівці другий рік поспіль здобувають чемпіонський титул. Після п’яти років панування донецького «Шахтаря» - це виглядає справжнім досягненням. Крім того кияни вперше за сімнадцять років потрапили до плей-офф Ліги чемпіонів. Здавалося, що прихильники «Динамо» можуть з впевненістю дивитися в майбутнє та мріяти про нові здобутки.
Але не встиг ще сезон завершиться, як новини зі стану улюбленого клубу змушують з тривогою очікувати наступного сезону. Спочатку ідеолог змін в системі гри «Динамо» Рауль Ріанчо заявив про завершення співпраці з клубом. При цьому іспанський фахівець дав послідовно два інтерв’ю в яких спершу делікатно, а потім вже більш прямо, заявив про проблеми з мотивацією в деяких гравців клубу і про небажання власника клубу приймати необхідні заходи.
Потім було об’явлено про підписання форварда Олександра Гладкого в якого завершився контракт з головним антагоністом киян - донецьким «Шахтарем». Мало того, що рівень майстерності Гладкого не для рівня Ліги чемпіонів і сподіватися на дивовижний прогрес в 29 років марна справа, так виходить, що «Динамо» підібрало гравця, який став не потрібний головному конкуренту.
Рауль Ріанчо та четверо невідомих. Історія з продовженням контракту з Раулем Ріанчо є досить дивною. Здавалося, що іспанський фахівець досяг у «Динамо» того, про що мріяв все життя. Він отримав можливість втілити на найвищому рівні свої погляди на футбол. На мій погляд, це не мало для скромного асистента з фізичної підготовки.
При цьому в київському клубі іспанець був нехай не офіційно, але визнаний одним із творців нового «Динамо» в співавторстві з Сергієм Ребровим. Рауль Ріанчо вийшов із тіні, його визнала преса і вболівальники клубу.
При цьому команда здобула чотири головних національних трофеї з п’яти можливих і продовжувала прогресувати. Тому новина про те, що з іспанцем не планується продовжувати контракт виглядає несподіваною.
В чому причина такого повороту подій? Не добре те, що чіткого пояснення причин розтавання з Раулем клуб не дає. Як на мій погляд, єдиною прийнятною причиною для розлучення з Раулем Ріанчо може бути бажання Сергія Реброва працювати самостійно. Все-таки дуети – це дуже рідка справа в творчих сферах і фахівці найвищої проби не часто здатні ладити між собою заради спільної справи. Індивідуалізм є однією з обов’язкових рис успішних футбольних тренерів. Головний тренер повинен самостійно приймати рішення щодо команди помічників, ігрового складу, системи підготовки та ігрової концепції.
«Динамо» зразка 2014-2016 років – це виключення з правил, коли вдало поєдналися завзятість Сергія Реброва та футбольна мудрість Рауля Ріанчо. Але така ідилія довго продовжуватися не може. Було б природно, якби Сергій Станіславович вирішив, що готовий самостійно забезпечити розвиток команди та подякував свою іспанському вчителю за співпрацю.
Але з інформації, що надходить з клубу зрозуміло, що головний тренер киян не є ініціатором змін у тренерському та ігровому складі. Нинішня ситуація в «Динамо» навпаки підриває авторитет Сергія Реброва в плані того, що найважливіші на даному етапі для клубу рішення приймається не ним.
Всі уболівальники «Динамо» знають з якою любов’ю відноситься до клубу його президент Ігор Суркіс, але ми знаємо, що довгі роки завелика емоційність президента та бажання все робити самому шкодила розвитку клубу.
В останні роки ситуація змінилася і результати ми бачимо власними очима. Сподіваюся, що зараз президент зробить мудрі кроки. На мій погляд, найкращим рішенням у даній ситуації є дати Сергію Реброву права та можливість самостійно вирішити цю ситуацію. Головний тренер «Динамо» повинен бути головним у питаннях комплектації команди гравцями та тренерами, ігрової концепції та мотивації футболістів.
Згоден з Раулем Ріанчо, що киянам необхідні швидкісні та мотивовані кваліфіковані футболісти. Але успіх у футболі не вирішення простих математичних задач, тому не підтримаю «рівняння Рауля» з чотирма невідомими та неможливість прогресувати з наявними гравцями. На мій погляд придбання трьох-чотирьох швидкісних та здатних творити футболістів буде сприяти розвитку команди та дозволить компенсувати ймовірну втрату Ярмоленко та Драговича. Головне знайти таких футболістів та переконати їх перейти в «Динамо».
«Сашко-сім мільйонів» та філософія клубу. В цьому плані перехід Олександра Гладкого, на мій погляд, не є ідеальним варіантом. Віковий нападник з сумнівними ігровими та моральними якостями, який не вражає своїми швидкісними та творчими можливостями, навряд чи дозволить зробити крок вперед клубу, що бажає бути конкурентоздатним на рівні Ліги чемпіонів.
Думаю, що перспективніше було б надати шанс Роману Яремчуку та Артему Бесєдіну ніж намагатися реанімувати кар’єру одноплановому віковому футболісту. При цьому виникає питання – а як же декларація про орієнтацію на вихованців клубу?
Приклад, Радослава Петровича показує, що гонитва за вільними агентами не завжди приносить користь. Сербській легіонер особливої користі «Динамо» не приніс, в той же час, Микита Бурда залишився без ігрового часу, Євген Чумак вимушений був піти в оренду, а інші юні динамівці свого шансу взагалі не отримали.
Не варто драматизувати. За два роки роботи в київському клубі Рауль Ріанчо жодного разу не змусив сумніватися в своїх професійних та моральних якостях. Іспанець вірою і правдою служив «Динамо», при цьому клуб отримував плоди творчої праці, а сам фахівець можливість для самореалізації.
Звісно не дуже гарно, що Ріанчо виніс інформацію про мотиваційні проблеми в команді на загальне обговорення. Але приводу сумніватися в тому, що зроблено це заради розвитку клубу немає. Тому було б прикро, якщо іспанець покине «Динамо».
В той же час, хотілося, щоб президент допоміг би Сергію Реброву бути справжнім лідером руху з розвитку клубу.
Як би там не було, «Динамо» знаходиться зараз у стадії підйому, внутрішні та зовнішні фактори цьому сприяють. Команда намагається грати в сучасний футбол, клуб вийшов на лідируючі позиції в крані в плані залучення та виховання молодих футболістів, завдяки преміальним Ліги чемпіонів та трансферам клуб може не турбуватися про фінансову стабільність у найближчій перспективі.
Якби не склалася ситуація з Раулем Ріанчо та Олександром Гладким - клуб продовжить прогресувати Але було б злочином незграбними необдуманими кроками зламати таку тенденцію та замість перемог отримати чвари та розчарування.