- Звичайно, такі події залишаються в пам'яті на все життя. Якщо пам'ятаєте, фінал відбувся через кілька днів після Чорнобильської трагедії. Коли ми прилетіли до Франції на матч, у нас аж мурашки побігли по шкірі від почутого. Адже у нас по телебаченню одне говорили, а там розповідали, що половина Європи постраждає, і ми зрозуміли масштаби трагедії. Настрій на гру у нас був божевільний. Ми повинні були обов'язково виграти для нашої країни, нашого народу.
Як капітану команди, мені на все життя запам'яталося, як Артеміо Франкі мені вручав Кубок. Було все – і радість, і сльози. Передати словами ці відчуття неможливо.
Команда була дуже дружня, добра. У нас була така психологія, що ми нікого не боялися, а просто грали у свій футбол. Велике спасибі вам за те, що пам'ятаєте ту команду, яка багато зробила для країни. Якщо пам'ятаєте, у збірній СРСР на чемпіонаті світу в Мексиці 12 гравців представляли «Динамо» Київ.
- Розкажіть про епізод з нокдауном, який стався з вами в фінальному матчі.
- Та там було невелике зіткнення головами. Буквально кілька секунд минуло, я отямився і продовжив гру, як ні в чому не бувало.
- Чи переживали ви перед поєдинком у Ліоні?
- Звісно, переживали. Як будь-яка нормальна людина, все-таки фінал є фінал. Але вийшли на поле, і ці переживання відразу розвіялися. Колектив у нас був хороший, була впевненість у своїх силах, команда була дуже добре підготовлена. По тій грі у «Атлетіко» не було шансів. У нас була впевненість у своїх силах, -
наводить слова Дем'яненка офіційний сайт ФК «Динамо» Київ.