- Артеме, з якими емоціями, з яким настроєм підписували угоду з «Динамо»? Які надії і очікування пов'язуєте з цим кроком у своїй кар'єрі?
- Які можуть бути емоції, коли переходиш до топ-клубу?! Звичайно ж, тільки найпозитивніші! Я щасливий, мої рідні теж раді за мене. Хочу домагатися максимальних результатів у складі нового клубу, радувати своєю грою вболівальників, виправдати надії, які на мене покладає головний тренер.
- Як давно ви дізналися про інтерес з боку «Динамо»? Чи були у вас інші варіанти продовження кар'єри?
- Перед грою «Динамо» - «Ворскла», у якій кияни оформили чемпіонство, до мене підійшли Сергій Ребров і Рауль Рианчо і запитали, як я дивлюся на те, щоб перейти в «Динамо». Я їм відповів, що пішки прийду до Києва, якщо доведеться
(сміється).
Далі вже питанням про перехід займався мій агент.Що стосується інших варіантів... Хіба можна думати про якісь інші пропозиції, якщо тебе запрошують у київське «Динамо»?! Так, у мене були й інші пропозиції, в тому числі з Росії. Ще взимку звали до московського «Динамо». Зараз жартую: добре, що відмовив, адже вони вилетіли з вищої ліги. Хоча все одно не перейшов би туди.
- Які футбольні якості вважаєте своєю сильною стороною? Яку позицію вважаєте своєю основною?
- Найкраще і найкомфортніше мені грається на лівому фланзі півзахисту або атаки. Але за необхідності можу зіграти і на правому фланзі. Що стосується сильних якостей, не хотів би себе розхвалювати. Одне можу сказати – мені потрібно добре працювати, оскільки за останні півроку трохи випав через травми, хвороби. Потрібно додавати в усіх компонентах.
- Що за пошкодження вас переслідували навесні, чому «випадали» зі складу?
- Спочатку надірвав задню поверхню стегна, потім захворів, після чого ще раз захворів... Зіграв за весну всього чотири матчі в стартовому складі, а у ще одній грі, з «Динамо», вийшов на заміну. Загалом, трохи не склалася в мене весняна частина сезону. Сподіваюся все виправити і надолужити вже найближчим часом.
- У «Ворсклі» ви грали під сьомим номером і в номері телефону у вас багато сімок. Тож із вибором ігрового номера в «Динамо» сумнівів не було, тим більше, що «сімка» якраз звільнилася?
- «Сімка» не тільки звільнилася, її вже встигли зайняти
(сміється).
Наскільки я знаю, Олександр Гладкий обрав собі сьомий номер. Так що я вже не встиг.- Спробуєте домовитися з Олександром чи оберете інший номер?
- Не знаю, подивимося. В принципі, не проблема, якщо доведеться взяти інший. Номер поки не обирав, оскільки не було можливості – в моїй родині сталося горе, померла близька людина, і я відразу ж після підписання контракту поїхав назад, до Полтави.
- У Києві будете жити один чи плануєте забрати сім'ю?
- Ні, до Києва їду один. Спочатку буду жити на базі, а з часом, можливо, підшукаю житло.
- Ви народилися у Стрию, однак футболом почали серйозно займатися вже після переїзду в Полтаву? Хто був вашим першим тренером?
- Першим тренером був Станіслав Іванович Басюк, тренер ДЮСШ ім. Горпинка. Потім я навчався у різних тренерів, але більше за все на дитячо-юнацькому рівні тренувався під керівництвом Сан Санича Їжакова в ДЮСШ «Молодь». Вже від нього, закінчивши інтернат, я потрапив до «Ворскли», підписавши контракт у 2007 році.
- Хто із тренерів найбільше вплинув на розвиток вашої вже професійної кар'єри?
- Важко сказати, кожен давав мені щось своє, особливе. Хтось більше працював над психологією, а хтось – над фізикою або тактикою. Завдяки роботі під керівництвом поки останнього мого тренера, Василя Сачка, я потрапив у київське «Динамо». У свій час Микола Павлов підтягнув мене в першу команду, він весь час зі мною спілкувався, довіряв мені, давав грати, хоча у мене не все виходило. Я вдячний йому за підтримку. Він мені дав поштовх, щоб я досяг рівня гри у вищій лізі.
- Яким ви бачите головного тренера «Динамо» Сергія Реброва? Чого очікуєте від роботи під його керівництвом?
- На жаль, я поки що не знаю Сергія Станіславовича особисто. Але мені він здається хорошою людиною, чуйним наставником. Судячи з того ігрового прогресу, який демонструє «Динамо» з моменту його призначення на пост головного тренера, він дуже кваліфікований спеціаліст. Сподіваюся, що у нас буде хороше взаєморозуміння, і я зможу закріпитися в основному складі команди.
- Наскільки вам імпонує та модель гри, яку використовує «Динамо» останні два сезони, з акцентом на володінні м'ячем?
- Скажу на власному досвіді: проти «Динамо» грати дуже важко. Вони здорово перебудовуються, видно, що дуже багато працюють над тактикою. Я поки не можу сказати, наскільки мені буде легко вписатися в ігрову модель, адже я за такої тактики не грав. У будь-якому випадку, знадобиться певний час на адаптацію. Але вірю, що у мене вийде підлаштуватися під ту модель, яку буде використовувати тренер.
- До речі, які матчі проти «Динамо» вам запам'яталися найбільше? Влітку 2012-го року ваш гол приніс «Ворсклі» перемогу над «біло-синіми»...
- Так, це, звичайно, найбільш пам'ятний матч. Тоді у нас відбулася зміна тренера. На старті сезону я пропустив кілька ігор, а новий тренер поставив мене до складу, і я одразу забив. Та ще й приніс команді перемогу. Я був тоді дуже щасливий! Був ще вдалий матч за рік, коли ми зіграли з киянами внічию 2:2 вдома. Я тоді забив гол з пенальті і віддав гольову передачу.
В принципі, я не так часто грав проти «Динамо». Але остання домашня гра, у якій ми поступилися з рахунком 0:4, теж запам'яталася, тільки з негативним відтінком. Нас ніби катком переїхали.
- У вас на рахунку вже є два матчі за національну збірну України. Перехід до «Динамо» додасть шансів отримувати запрошення і закріпитися в збірній?
- Все буде залежати від того, як я буду грати. Свіжий приклад хлопців із «Зорі» показує, що у кожного є шанс потрапити до збірної.
- Чи вболівали ви в дитинстві за київське «Динамо»?
- Звичайно! Краще скажіть, у кого з хлопчиків, які захоплюються футболом, вдома не висіли плакати з Андрієм Шевченком?!
(сміючись)
Друг мого батька знайомий з Олегом Лужним. Пам'ятаю, як якось Лужний приніс мені журнал «Динамо» з автографом Андрія Шевченка. Тоді я пишався, хвалився всім пацанам.- Тобто Андрій Шевченко був вашим футбольним кумиром у дитинстві?
- З наших, українців – звичайно ж, він. Але якщо брати весь світ, моїм кумиром був «Зубастик» Роналдо.
- Напевно, у вас була ігрова футболка з його ім'ям на спині?
- На жаль, не було. І зараз немає.
- На своїй сторінці в Instagram у день фіналу Ліги чемпіонів, який відбувся зовсім нещодавно, ви виклали зображення з емблемою мадридського «Реалу». Крім «Динамо», був варіант з трансфером у «Реал» або просто вболівали за «вершкових» у фіналі?
-
(сміється)
Не лише у фіналі, насправді, я затятий вболівальник «галактікос». Дуже давно вболіваю за «Реал» і, звичайно, був дуже задоволений, коли мадридський клуб виграв Лігу чемпіонів.- Кілька років тому в інтерв'ю ви розповідали, як в дитинстві захоплювалися грою «Барселони»...
- Так, гра «Барселони» мені, безумовно, завжди подобалася, думаю, як і всім. Але під час Ель Класіко я завжди вболіваю за «Реал».
- Наостанок скажіть кілька слів про свої амбіції, плани в новому клубі.
- Хочу домагатися разом з «Динамо» тільки перемог у кожній грі, і в чемпіонаті, і в Кубку, і в Лізі чемпіонів. Скрізь намагатися досягати тільки максимальних результатів, - цитує Артема Громова офіційний сайт ФК «Динамо» Київ.