Паоло Ді Каніо. Правила життя

Світовий футбол 3 Червня, 20:03
Фото: The Sun
Football.ua і компанія Grants представляють яскраві цитати ексцентричного італійця Паоло Ді Каніо, який закохав у себе навіть вимогливу англійську публіку.

Я сміявся в обличчя 70 000 фанатам МЮ, коли забив у ворота «Юнайтед».

Допінг в англійському футболі - це смажені боби з сосисками. Після них на полі суцільні відрижки.

Людям з амбіціями потрібен Ді Каніо.

Я завжди вірив, що я - найкращий у світі тренер.

Гол у ворота «Манчестер Юнайтед» - як секс з Мадонною. Не знаю, що відчував би в такий момент як менеджер, але напевно це було б фантастично. Дайте мені спробувати.

Я знаю, що 2000 років тому сюди прийшли римляни і пробули тут 100 років. Можливо, через 2 місяці роботи в «Сандерленді» мені будуть говорити: «Пішов н***й, Ді Каніо, до побачення», однак я впевнений, що цього не станеться.

Я йду у відставку? Що? Ніколи. Чому це я повинен йти? Я працюю 24 години на добу. Гравцям потрібно пристосуватися до мене, до однієї людини. Не можу ж я бути несправжнім Ді Каніо.

Зазвичай я можу сказати, що дуже злий. Але коли ми програли 1:3 «Кристал Пелас», то не міг, адже це було б дуже м'яко сказано.

Якщо у гравця характер чихуахуа, то ротвейлера з нього не виростити. Це може бути гордий чихуахуа, але він все одно чихуахуа.

Я - фашист, а не расист.

Найважливіше - ставлення до справи. Звичайно, талант теж потрібен, але без правильного ставлення він нічого не вартий.

Якщо в команді є лідер на полі і лідер в роздягальні, то менеджеру нема про що хвилюватися.

Я ношу зеленого капелюха, тому що з ним пов'язана одна історія. Може, я її вам розповім, але не сьогодні.

Можна святкувати, випивши до 3 склянок червоного вина або шампанського, але напиватися навіщо?

Я дуже радий переходу в «Вест Хем», адже можу грати за команду, кращу за «Шеффілд Уенсдей».

Людина, яка приходить доглядати за моїми піраньями, сказала, що якщо я піду з «Вест Хема» - він уб'є всіх моїх рибок.

Ми зможемо стати кращими, тільки якщо зрозуміємо, наскільки гів***о грали проти «Блекберна».

Футбол ніколи раніше не був бізнесом, футбол - це пристрасть.

Девід Джеймс - кретин.

Фанати «Суїндона» повинні сподіватися, що я ще довго буду їх тренувати, адже знайти другого такого, як я - неможливо.

Мені подобається шопінг. Можливо, я мав народитися жінкою.

Зараз телебачення все зіпсувало: воно зробило з футболу бізнес. Гравці тепер як актори: вони б'ють м'яч головою і замість того, щоб подивитися, чи забили гол, поправляють зачіску.

Англійський футбол - найчистіше змагання. Саме тому я вважав його кращим за італійський.

Якщо хтось прийде на тренування з мобільним телефоном, навіть в сумці - я викину цей стільниковий в Північне море.

Гравцям не завадили б лекції про те, чому не можна кожен день їсти майонез, кетчуп і пити колу.

Часи, коли гравці могли за день до гри випити 7 келихів пива в барі, пішли. Тепер вони приїжджають на годину раніше на тренування.

Чому вирішив стати тренером? Лев не може залишатися в клітці. Лев повинен бути на футбольному полі.

Robot Wars - це не спорт, адже гравці просто натискають кнопки на джойстику. А ось якщо їх обмотати проводами і бити струмом, коли їх робот отримує пошкодження - тоді буде спорт.

Люблю британську погоду, адже вона така непередбачувана.

Якщо Футбольна Асоціація вважає Террі расистом і навіть забрала у нього капітанську пов'язку, то чому ж вона продовжує викликати Джона в збірну?

В Англії футбол схожий на Формулу-1: завжди важко вгадати потрібну «гуму». Гравцям дуже ретельно потрібно підходити до вибору бутс.

Що мені не подобається в Шотландії - так це те, що тут 90% рефері - протестанти, а я граю за команду католиків («Селтік» - прим.). У цих суддів совісті немає!

Не скажу, що гравці «Суїндона» особливо люблять додаткові тренування - вони ж не мазохісти! Але ніхто не скаржиться.

Не пам'ятаю, щоб в Шотландії хоч раз гру судив хороший арбітр.

Навіть зараз, коли переглядаю, як штовхнув Алкока, в голову не вкладається, чому він так падав: як п'яний клоун!