Бажання вдосконалюватися і здобувати щось краще, ніж уже маєш, - це нормальна потреба здорової, розумної, амбітної людини. Більше того, без такої потреби про людину не можна говорити як про самобутнього, самодостатнього представника тієї чи іншої професії і суспільства взагалі.
Але, прагнучи до ліпшого, завжди треба пам'ятати про споконвічний життєвий закон «від добра добра не шукають». Іноді, погнавшись за примарними перспективами, втрачаєш відчуття реальності і не ціниш того, що вже здобув у житті. Дмитро Хомченовський як футболіст – це яскравий приклад того, як легко одним необдуманим рішенням можна зруйнувати власну кар'єру.
Дмитро високо цінувався головним тренером «Зорі» Юрієм Вернидубом. Спеціаліст, відомий своїм вмінням розкривати таланти, зробив з хлопця справжнього лідера колективу, довівши його до рівня збірної України. Хомченовський отримав основу, на якій можна було будувати будинок з міцним бетонним фундаментом. Натомість, Дмитро обрав варіант з … на піску.
«Понферрадіна» – це данина бажання залишити «Зорю» й Україну, а не довго виношуваний чи осмислений варіант продовження кар'єри. Дмитра не влаштовував статус луганської команди. Але найбільше йому не подобалися побутові умови. Саме вони, очевидно, й стали вирішальним фактором: в Іспанію Хомченовський їхав до явно слабенької, непримітної команди, але з перспективами нормального європейського життя.
Звісно, Дмитра як людину можна зрозуміти, але як футболіста – навряд чи. Грають не все життя, а в середньому лише до 35-и років. Для того, щоб бути успішним футболістом, іноді доводиться чимось жертвувати. Залишившись в «Зорі», Дмитрові належало працювати в поті чола, а думки про європейське життя відкласти на потім. В «Зорі» Хомченовського чекали перспективи постійної ігрової практики, участі в груповому етапі Ліги Європи і шанс проявити себе в збірній Україні. В «Понферрадіні» на Дмитра не чекало нічого хорошого, окрім як можливості трохи пожити в європейській країні.
Що далі – невідомо. Навряд чи Дмитро сподівається перейти до якогось іншого західноєвропейського клубу. За щастя буде хороший контракт з амбітною українською командою або ж вигідна з фінансової точки зору угода з представником якоїсь багатої східної ліги. Відомо одне: перейшовши до «Понферрадіни», Хомченовський як футболіст зробив величезну помилку. Можливо, помилку непоправну.