Відсутність забивного нападника – то, мабуть, найбільша проблема збірної України після того, як завершив кар'єру Андрій Шевченко. В збірній не прижився Марко Девіч, не зумів стрибнути вище голови Артем Кравець, рис неоднозначності набула гра Євгена Селезньова. Ось і залишається єдиним варіантом персона Романа Зозулі – форварда не надто забивного, але працьовитого і старанного.
Своєю грою за «Дніпро» Роман довів, що є людиною, з якою можна вирішувати серйозні завдання. Так, це не той форвард, який самотужки створить для себе момент, але це той нападник, який здатен в ритмі корисно працювати на команду всі дев'яносто хвилин. Зозуля гравець колективний. Постійні передачі в його напрямку рано чи пізно принесуть результат, - навіть якщо ці передачі прогнозовані і одноманітні.
З іншого боку, варто просто відрізати Зозулю від півзахисту, як збірна України фактично опиняється в меншості. Роман, як, власне, і решта наших форвардів, – дуже залежний гравець, що вимагає вмілих і рішучих ходів від тренерського штабу. Михайло Фоменко мусить попіклуватися про те, аби Роман отримував багато передач з глибини, - тоді буде шанс, що кількість перетвориться в якість.
Останній сезон для Зозулі виявився не надто продуктивним через травму. Після пошкодження, отриманого в матчі проти збірної Іспанії в березні 2015-го, до гри Роман повернувся аж в жовтні місяці. Нападник пропустив половину матчів відбору, більшу частину матчів Ліги Європи, а чимало ігор чемпіонату України. Втім, шкодувати Зозулі немає про що, бо шанс насититися футболом і здобути історичні перемоги в нього досі є. Потрібно просто вистрілити на чемпіонаті Європи.
КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ
27-го березня 2015-го року. Матч 5-го туру кваліфікаційної кампанії проти збірної Іспанії. Роман Зозуля в районі 30-ї хвилини отримав травму передньої хрестоподібної зв'язки коліна, через яку випав з гри більш ніж на півроку. Щастя, що Романові вдалось нормально відновитися і набрати тієї форми, яка дозволяє говорити про Зозулю як про одного з найсильніших українських нападників на даний час.
ЦІКАВИЙ ФАКТ
Пам'ятний гол Романа Зозулі у ворота збірної Франції в листопаді 2013-го року в раунді плей-офф відбору до чемпіонату світу 2014. Той гол, - разом з голом Андрія Ярмоленка з пенальті, - забезпечив українцям перемогу в домашньому матчі, яку, втім, не вдалося відстояти на виїзді. З того часу пройшло два з половиною роки, протягом яких Зозуля лише раз відзначився за збірну України – в недавньому товариському матчі проти румунів.