У Франції вірять у повторення історії, адже на останньому великому футбольному форумі, який приймала ця країна у 1998-му, команда покоління Зідана та Дешама перемогла. Якщо уважно поглянути на нинішню збірну Франції, то у «триколірних» насправді є теж дуже непогані шанси на перемогу. Цю збірну відносять до категорії «топ», разом з командами Німеччини та Іспанії. Треба відзначати центральну лінію «триколірних» — Погба, Канте та Матьюді. Погодьтеся, що зброя більш ніж серйозна. Але не отримати черговий скандал напередодні Євро французи просто не могли. Історія з Вальбуена, який знімав на відео секс зі своєю дружиною, а потім цей запис якимось чином став предметом шантажу футболіста. Саме через це до збірної не потрапив Бензема, котрий став «співантажистом». А ще, кажуть, Вальбуена з Бензема помінялись телефонами, і саме так це відео опинилось у когось іншого. Після того, як нападника «Реала» не взяли до збірної, почалися розмови про расизм Дешама. Ця тема і досі не сходить зі сторінок місцевої преси. І як тут «обстібати» того ж Вальбуена у відомому сатиричному журналі «Сharlie hebdo». У головній карикатурі номера дісталося і Вальбуена, і президенту Франції Олланду, якого змалювали як боягуза, і навіть Платіні, якому з натяком принесли хабар. І тут питання, як би у нас сприйняли таку карикатуру у пресі і який би скандал виник.
Чи можна взагалі дозволяти собі настільки жорсткі жарти? Можливо, в цьому і полягає свобода Європи, про яку ми часто говоримо. Це якщо не торкатися історії з терактом у редакції «Сharlie hebdo» за карикатуру на мусульманського пророка Мухамеда. Однак гумор «Шарлі» сприймають далеко не всі.
Фан футбольного клубу «ПСЖ» Робін Фуертес, з яким довелося поспілкуватися, їдучи електричкою, сказав, що журналісти «Шарлі» переходять межу, і це дуже часто виглядає не смішно, а геть кепсько. «Є речі, над якими просто не можна жартувати», — сказав 21-річний Робін. З ним ми перетнулися у потязі, який «не виконував» маршрут, через те, що у Парижі в ці дні страйкують працівники транспортної сфери. Як наслідок, потяги та автобуси в країні майже не працюють. Вони запізнюються, іноді не їдуть повний маршрут, а вам, замість того щоб дістатится до пункту призначення одним видом транспорту, потрібно їхати двома чи навіть трьома. Постійно пересідати та об’їзджати.
«Французький народ дуже любить страйкувати, — каже Трістан Дучман, 25- річний студент. — Треба відбивати свої права у влади. Політики встановили нові правила, щоб транспортники більше працювали, більше годин на тиждень, ніж було до цього. А тим паче, ще й у суботу. А вони цього не хочуть, тому й страйкують!».
Виходячи з метро, вдалося побачити як люди арабської зовнішності почали безпосередньо біля виходу зі станції продавати фрукти. Представники метро намагались їх прибрати, але вони дуже вперто відмовлялись.
Я навіть уявити собі не міг, що хтось може дозволити собі просто продавати фрукти біля входу у метро. Якщо б це було у нас, то уявіть торгову точку поблизу турнікетів.
А взагалі, у Парижі в ці дні дуже уважно стежать за порядком. Всі дуже бояться терористичних актів. Навіть коли журналіст з акредитацією заходить до кімнати для преси на стадіоні, то його обшукують та змушують знімати все металеве, як тоді, коли ви проходите перевірку перед паспортним контролем у аеропорту. У Франції розуміють від кого чекати небезпеки. Тут, до речі, говорять, що й досі пожинають плоди проблеми, закладеної ще колишнім керівником країни Шарлем де Голлем, який через брак робочої сили, запросив до Франції людей з африканського континенту. Але зробив головну помилку — поселив їх у окремі райони за межами столиці. В результати утворилися цілі гетто, населені людьми, які варились в власному середовищі та не асимілювалися. Підкреслюю, що це не стосується усіх, але є люди, які, живучи у Франції, дуже войовниче ставляться до цієї країни. Так само вони виховують своїх дітей. Вони спостерігаючи за розміреним столичним життям, з його модою та свободою і намагаються його порушити.
«Я був у метро, коли сталися теракти під час футбольного матчу минулого року. У всіх почали дзвонити телефони, було дуже страшно. Телефонували родичі й говорили, що у Парижі теракти. Але всі не могли повірити. Як це теракти в Парижі? У самому Парижі, одному з найспокійніших місць», — розповідає Трістан Дучман. У столиці Франції й досі всі дуже обережно говорять на цю тему. Перед Євро були розмови щодо скасування фан-зон, де люди, які не потрапляють на стадіон, можуть подивитись футбол. Адже це місця масового скупчення людей, потенційно гарні цілі для теракту. Та фан-зони безпечні — переконує Себастьян Гроуд, журналіст порталу football.fr. «Там якраз безпечно, бо поліція дуже активно перевіріяє усіх, хто там опиняється». Також Гроуд розповів, що поліція має список з потенційних терористів, але не може їх чіпати до того, як вони не почнуть діяти. Але уважно за цими людьми стежить. Ще у Парижі говорять, що поліція ледь не кожного тижня передбачає теракт, і він не відбувається.
Є серед організаторів цього Євро у Франції і українці. Отримуючи акредитацію, вдалося познайомитись з Мариною Бідник з Дніпропетровська. Вона зі своїм чоловіком працювали волонтерами на Євро-2012 в Україні, й одразу після футбольного форуму на батьківщині почали вчити французьку, щоб потрапити у волонтери у Францію. В результаті пройшли співбесіду по скайпу — англійською та французською мовами — і тепер працюють на «Стад де Франс». Стадіоні, який приймає матч відкриття та фінал єврофоруму. Найцікавіше, що Марина та її чоловік за свій рахунок дісталися до Франції та знімають житло.
P.S.
Дуже цікаво буде поспостерігати за Парижем сьогодні, у день відкриття чемпіонату Європи. Одні джерела говорять, що влада знайшла спільну мову з транспортниками. Інші переконують, що з сьогоднішнього дня почнеться максимальний страйк, який триватиме від старту і до завершення Євро-2016.