Ніколи до Даріо Срни не відносилися однозначно. Він – футболіст видний, харизматичний, неординарний, що серед вболівальників постійно викликає суперечки. Хтось поважає Срну, а хтось вперто не бачить в ньому тих якостей, які й прославили капітана донецького «Шахтаря» та збірної Хорватії.
Але тепер, після вильоту «картатих» з цьогорічного чемпіонату Європи, про Даріо Срну і збірну Хорватії доведеться говорити виключно в минулому часі. Даріо ще до початку турніру прийняв рішення про те, що цей форум стане для нього останнім турніром у футболці національної команди.
Він, звісно ж, розраховував піти зі збірної трохи по-іншому, але доля визначила Срні особливий, неординарний шлях. Це наче відображення всієї кар'єри Даріо. Він приїхав до збірної в гарних кондиціях, його команда продемонструвала чудовий футбол в першому турі, після чого в житті Даріо сталася подія, яка залишить свій відбиток на подальшій долі капітана «Шахтаря». Помер батько Даріо Срни, тому цей чемпіонат Європи найперше асоціюватиметься у Срни з втратою.
Втратою особистою, а також – командною. Бо Хорватія точно могла розраховувати на більше, ніж участь в 1/8-й фіналу. Після першого туру Даріо залишив розташування «картатих», але, провівши в останню путь батька, повернувся для того, аби допомогти своїй збірній вибороти якнайкращі позиції в групі. Сльози Срни під час урочистої частини поєдинку проти збірної Чехії продемонстрували його внутрішні переживання, але негативно не відобразилися на грі капітана.
За збірну Срна вперше зіграв у 2002-му році, провівши з тих пір за «картатих» понад 130 поєдинків. Він починав як вінгер, в ролі якого деякий час виступав й тоді, коли Мірча Луческу в «Шахтарі» перевів його на позицію оборонця. Він виступав в ролі пенальтиста, а також виконувача штрафних ударів збірної Хорватії, що допомогло Даріо досягнути показника в 22 забитих м'ячі.
Він, мабуть, ще б зміг принести Хорватії користь, але відбирати місце в збірній у когось із молодих футболістів Срна не бажає. Вчасно піти – це теж мистецтво.