Олег Венглинський: «Як казав Лобановський – без паніки!»

— Мені від цих подій навколо «Дніпра» дуже боляче. Для мене «Дніпро» – рідна команда, у якій я провів свої найкращі роки. Справа навіть не в цьому. Просто «Дніпро» – це один із наших грандів, команда з багатою історією. Можна мати якісь власні цілі та амбіції, але при цьому потрібно розуміти, що це клуб, де працювали і грали прославлені футболісти. Люди вклали у «Дніпро» свої кров і піт. Ось за це мені болить.



Я не можу сказати, що «Дніпро» обов’язково розпадеться і припинить існування. Але в тому вигляді, у якому ми бачили «Дніпро» ще минулого року, клубу вже не буде. Команда волочитиме існування, перебиваючись випадковими подачками. Тобто, якщо «Дніпро» залишиться, то це буде щось на зразок «Металіста».



Відбуватимуться якісь невеликі вливання – для підтримання життєдіяльності організму, або ж для підтримання трусів, як то кажуть. Сильного, боєздатного колективу поки не буде – футболісти розбіглися. Зібрати їх вже неможливо, бо вони чекали до певного моменту. Це зрозуміло хоча б із заяви Федецького: «Нам набридли ці байки. Вже ніхто не вірить». Тобто, вони почали працевлаштовуватись – і це правильно. Тому що вік футболіста – короткий, сидіти і очікувати з моря погоди можна було б тільки тоді, якщо б все робилося одним помахом чарівної палички. Цього не відбудеться, тому – не варто чекати.



Власник виступив вчора: «Команда буде. Але того фінансування не буде». Це зрозуміло. Але! Питання залишається відкритим: якщо буде команда, то борги нікуди не подінуться, їх потрібно рано чи пізно виплатити. Ми почули, що команда – буде, але от про борги – ні слова. Це насторожує.



Якщо «Дніпро» залишиться, тут буде що переформатовувати. Перш за все – структуру самого клубу, менеджерський штаб, який не витримував жодної критики. Якраз зручна нагода перейти на більш сучасну колію і все вдосконалити.



Потрібно розуміти, що сьогодні власник «Дніпра» бачить ситуацію таким чином. Завтра у нього справи можуть піти вгору – і знову «Дніпро» стане сильною командою. Головне – не допустити до зникнення клубу. Адже якщо він зникне, та історія, яку писали не я, не ви, а десятки і сотні людей, кане в Лету.



Я знаю Коломойського як людину слова. Якщо він сказав, то зробить. Так, напевно, є тимчасові труднощі. Ми ж не можемо залізти до когось у кишеню і дізнатися, що відбувається. Але особисто я – людина, яка грала колись у «Дніпрі» і мала з ним справу – буду вірити Коломойському до останнього. Можливо, команда існуватиме в іншому варіанті, з боргами. Але я знаю, що в один прекрасний момент, коли все буде добре і зійде сонце, цей чоловік поверне «Дніпру» втрачені місця.



Багато хто думає, що Коломойський сприймає «Дніпро» як іграшку. Це не так. Він дуже добре тямить у футболі. В якийсь момент у нього охолонула любов до свого дітища. І я вам скажу свою думку, чому так сталося.



Коломойський займався футболом, проявляв ентузіазм. Потім захотів стати президентом ФФУ. У нього була своя програма. Він задекларував, що жодна з команд не зникне. Але йому цього зробити не дали. Після того він охолов. Щось, може, й надламалося всередині. Плюс – посунули і в політичній площині.



У тому, що «Дніпро» атестували на новий сезон, не бачу нічого кримінального. За винятком «Динамо» і «Шахтаря», всі клуби переживають період реформації. Вони – з боргами. По-перше, «Дніпро» – це історія. По-друге, всі знають можливості його президента. Тож ми не «кота в мішку» залишили. Шанс для реабілітації потрібно давати, бо команди зникають, наче гриби, яких збирають після дощу. Не дати шанс «Дніпру» – це неправильно.



Якщо «Дніпро» залишиться, важливо дуже грамотно підійти до дитячої школи і молодіжних команд. Вже тривалий час у них вся система працює неправильно. Наприклад, команда U-21 ставала чемпіоном не так давно, а жодного вихованця в складі немає. Я працюю у дитячому футболі, але не можу пригадати, щоб їхня команда не те що у фіналі ДЮФЛ грала, а хоча б у фінальній частині. Хоча у них прекрасні умови, манеж – все є. Потихеньку потрібно змінюватися на краще. Але це якщо у клубу – благородні наміри. Бо якщо ціль – обманути, то, як кажуть, «фініта ля комедія».



У «Дніпра» – особливі вболівальники. Вони ж змогли захистити цілий регіон. Таких фанатів, як дніпряни, в Україні мало. Я знаю, як вони люблять свою команду, і як все місто живе нею. Грати рік тому у фіналі Ліги Європи, а зараз боротися за виживання – це не вкладається у голові. Але звалювати провину лише на одну людину… Розумієте, Коломойський платить власні гроші. Є можливість – платить, немає – не платить. Змусити його ми не можемо.



Не бачу катастрофи у тому, що зараз не буде сильного «Дніпра». Потрібно максимально ефективно скористатися цією ситуацією. Підняти академію, молодіжні команди. Ніякого засилля непотрібних легіонерів! Були, звичайно, іноземці калібру Матеуса, Джуліано, Стрініча. Але були й калібру Томечака. Не платити дурні гроші, щоб не опинитися потім в ось такій ситуації.



За те, що платили дурні гроші, відповідальний менеджмент клубу. Хтось же переконував у цьому президента. Чому не сказали, що це дорога – в один кінець? Зрозуміло, що він живе не тільки футболом. У нього багато інших бізнес-справ. І от – дійшло до точки кипіння.



Така ситуація вже була наприкінці 90-х, коли «Дніпро» боровся за виживання. Але потім прийшов Кучеревський, зробив ставку на українців. Набрав когось із дубля, а комусь надав друге дихання чи другий шанс. Тобто, катастрофи, повторюся, немає. Катастрофа буде тільки в тому випадку, коли клуб не заплатить по старих рахунках.



Але – без паніки! Як казав Валерій Васильович Лобановський: «Ніякої паніки! У будь-якій ситуації тільки запанікував – все!» Такі ситуації даються, щоб вийти із них сильнішими і мобільнішими», - цитує Венглинського football24.ua.