- Чого українським вболівальникам варто повчитися в іспанців?
- Дуже сильно вболівають фан-сектори, де розташовуються ультрас. Загалом на стадіон приходять усі – від маленьких дітей до 70-річних бабусь. Кожен знає усі кричалки і заряди. Всі живуть футболом – не лише на стадіонах, а й по всій Іспанії.
- Українська колонія в Іспанії постійно розширюється. До Шведа і Коноплянки додався Вачіберадзе, а нещодавно – Гуцуляк. З кимось із цих хлопців ви знайомі?
- Ні, поки ні з ким. Познайомився лише з Коноплянкою після матчу «Севілья» - «Барселона». Встигли перекинутися кількома словами.
- Мар’ян Швед забрав в Іспанію усю свою сім’ю. Ви не думали над таким варіантом?
- Поки ще не замислювався. В Іспанії, звісно, важко самому. Особливо наприкінці сезону це відчувалося. Скоро приїде до мене мама, щоб трішки відпочити.
- На яких умовах ви в «Атлетіко»?- Як мінімум, ще рік я точно перебуватиму в цьому клубі. А далі – буде видно. Думаю, просто так, для другої команди, мене би не брали. Взяли «на перспективу».
- Чи бував на матчах вашої команди Дієго Пабло Сімеоне?
- Ні. Тільки його помічник. Але Сімеоне вживу я вже бачив. Навіть тренувався під його керівництвом. Не щодня, звісно. Але бували такі тижні, що по 3-4 рази. Це дуже надихає і стимулює, коли молодих гравців отак допускають до тренування із зірками.
- Хто із лідерів «Атлетіко» вас найбільше вразив?
- Грізманн, Коке і Феліпе Луїс. Для мене це - три найкращі футболісти команди. На першому ж тренуванні Феліпе Луїс пояснював мені, як виконувати вправу (Усміхається).
- Який рівень футболу у Терсері, якщо порівнювати з Україною?
- Мабуть, якщо не брати до уваги «Динамо», «Шахтар», «Дніпро», «Зорю», то з іншими клубами УПЛ представники Терсери грали б дуже добре.
- Якщо конкретніше, то в чому відмінність між іспанською та українською методиками тренувань?
- Ну, при Севідові ми могли просто бігати по колу, чи стометрівки, всілякі прискорення. Тут же все відбувається з м’ячами. Маленькі паузи, висока інтенсивність – навіть не встигаєш перевести подих. Все максимально наближене до умов матчу. В Іспанії бували навіть такі тренування, на яких ми присідали і робили ривки у бронежилетах.
- Тобто, Кварцяний щось знав, запроваджуючи таку практику у «Волині»?
- Кварцяний, мабуть, бував в Іспанії також. Або іспанці були у Кварцяного (Сміється).
- Важко тренуватися у бронежилеті?
- Та 10-15 секунд поприсідав у ньому або зробив пришвидшення метрів на 30 – і скинув. Це не важко. Не так, як у Кварцяного, де ти граєш у футбол в бронежилеті.
- У якому поєдинку ви себе проявили найкраще?
- Напевно, це дебютний матч за іспанську команду. Після гри всі були дуже задоволені – директори, тренери, журналісти. Перша гра, якої я найбільше боявся, видалася найкращою. Ми перемогли 1:0, а я в центрі поля все, що від мене вимагалося, виконав – підстрахував, повідбирав, головою зняв «другий поверх». Іспанські журналісти написали, що я був «королем центру поля».
- Хто є вашими одноклубниками?
- Є в мене шість африканців – із Сенегалу, Камеруну, Гани. Є француз, бельгієць, колумбієць і навіть голкіпер із Китаю. Всі інші – іспанці. Під час тренувань тренери говорять іспанською. Я ж здружився із двома темношкірими – розмовляємо англійською. Вони мені, якщо потрібно, допомагають зрозуміти ті чи інші слова тренерів.
- Як вас прийняли у команді? Можливо, є традиція розіграшу новачка?
- Ні, такого не було. Зате коли у футболіста День народження, команда формує дві шеренги. Я пробігаю поміж ними і хтось дає запотиличника, хтось – підсрачника. Така у них традиція. Або приходиш на тренування, вітаєшся. А вони тобі – р-р-раз і дали ляпаса. Доброзичливо, звісно, - сказав Ткачук football24.ua.