Чезаре Мальдіні, Фатіх Терім, Карло Анчелотті, Леонардо, Массіміліано Алегрі, Кларенс Зеєдорф та Філліпо Індзагі. Це не просто список тренерів «Мілану» з 2001-го по 2015-й роки, а всі менеджери, до штабу яких входив імпозантний італієць з грузинським носом - Мауро Тассотті. Карло Анчеллоті якось пожартував, мовляв, у всіх є слабкі місця: у Ахилеса — п’ята, у Тассотті — ніс.
Однак, це просто жарт: насправді, напевно, головна біль Тассотті-тренера — це те, що він за 28 років роботи у структурі «россо-нері» так і не став наставником «Мілану». Можливо, є люди, які народжені бути гарними помічниками і не готові брати весь удар на себе. Тассо, як його ще кличуть у футбольних колах, кілька разів навіть називали головним претендентом на посаду керманича «Мілану». Тоді, коли пішов Карло Анчеллоті, який, нібито, теж кликав Тассотті з собою у «Челсі», а потім і в «Реал». Також преса сватала Мауро на місце «алленаторе» «Мілану», коли звільнився Алегрі.
«Тассотті» багато років працював помічником Карло Анчелотті і чудово знає команду. Якщо йому довірити команду, то впевнений, що він прекрасно впорається з роботою«, — заявив Роналдіньо, коли якраз активно обговорювали кандидатів на посаду нового тренера. Анчеллоті так само завжди публічно підтримував позицію, що саме Тассотті має очолити «Мілан». Кращого кандидата не знайти, переконував тоді Карло. «Я вважаю, якщо на посаду головного тренера затвердять Мауро Тассотті, то «Мілан» не зробить помилку. Мауро — чудова людина і гарний тренер. Він знає все про «Мілан», — підтримував кандидатуру Тассотті бразилець Сержиньо.
Тассотті постійно був у списку тих, хто в будь-який момент готовий підхопити прапор. Хоча авторитетний італійський коментатор Тіцціано Круделлі стверджував, що за 14 років тренерства Тассотті головний патрон «Мілану» Сільвіо Берлусконі так жодного разу і не робив пропозицію Мауро стати головним тренером клубу. Ще до того як стати «вічним помічником», нашому герою вдавалося двічі привести «дубль» «Мілану» до двох чемпіонств. Власне, саме з цього й розпочалася тренерська кар’єра Тассотті.
У цього італійця точно міланське червоно-чорне серце. Стільки років чекати, постійно бути на других ролях, отримати пропозицію стати головним тренером у римському «Лаціо» і у підсумку відмовити «орлам», залишившись просто помічником у штабі «россо-нері». Говорили, що Мілан Мауро не залишить ніколи. Коли Тассотті ще був футболістом, а у 32-річному віці від невиліковної хвороби померла його дружина, Мауро зостався сам з двома дітьми і ніколи не хотів лишати їх одних. «Коли я перейшов до „Мілану“, був безалаберним, поганим та слабким, але цей клуб змінив мене як людину та футболіста», — зізнався якось Тассотті.
Ще до того як провести 14 років в якості гравця «Мілану», Тассотті виступав саме у «Лаціо». І перехід до «Мілану» відбувся ще до того, як у клубі розпочалася ера Берлусконі. Тоді «мілланелло» переживали кризу, а через великий скандал опинилися у Серії В. З «Міланом» Тассотті пройшов і Крим, і Рим. Від «дна» — до перемоги у Лізі чемпіонів. З Арігго Саккі, а потім Фабіо Капелло «Мілан» став одним з найкращих клубів Європи кінця 1980-х-початку1990-х: 5 «скудетто», 4 Суперкубка Італії, 3 перемоги в Лізі чемпіонів, три Суперкубки УЄФА і два Міжконтинентальні кубки. Тассотті завжди включають до «золотого складу» клубу та згадують про неймовірну четвірку захисників — Паоло Мальдіні, Біллі Костакурту, Франко Бареззі та Мауро Тассотті.
В Італії сьогодні популярна схема в три захисники, але в його часи було інакше. Тоді «4-4-2» від Арігго Саккі вважалися ледь не революцією. Тож не просто так кілька років тому Тассотті в італійському центрі ліцензування тренерів написав роботу: «Дії захисту в 4 захисники у двох фазах гри». Америки у своїй роботі він не відкрив, але чітко описав, як захисники мають діяти в окремих ситуаціях, «підстраховка», читання гри та вправи, навпраденні на тренування цих навичок.
Тассотті завжди називали тренером, який відповідає за захист. Саме йому у плюс ставлять прогрес гравця збірної Італії та «Мілану» Маттіа Де Шильо. А той завжди відзначає роботу з Тассо. «Після звільнення Дзаккероні прийшов Тассотті. Він зміг допомогти мені розвиватися, його індивідуальні тренування і є секретом мого розвитку в той час», — зізнавався Дженаро Гаттузо.
Тассотті входить у топ-10 гравців «Мілана» за кількістю проведених матчів. З 1980 року до 1997-го він зіграв 583 поєдинків за «мілланелло». Виступав на позиції правого та центрального захисника, мав гарну техніку: не просто так його називали «професором», а тіфозі порівнювали з одним з найкращих захисників в історії футболу бразильцем Джалмою Сантосом. Коли Тассотті тільки-но прийшов у «Мілан», то все так солодко не було. Він годинами стояв і бив м’яч об стінку, відпрацьовуючи техніку.
Ті, хто бачив Тассотті-футболіста, неодмінно згадують його як гравця жорсткого, котрий отримував багато жовтих та червоних карток. Найпам’ятніше «червоне світло» він побачив перед собою у чвертьфіналі чемпіонату світу, коли грубо вдарив ліктем нападника іспанців Луїса Енріке. За це хамство Тассотті отримав 8 матчів дискваліфікації і більше ніколи не грав у складі збірної Італії.
Про цей епізод вже пізніше Мауро сам сказав, що це були емоції, а через дві хвилини після моменту він був готовий вибачитися за цю поведінку. Через кілька місяців після чемпіонату світу Тассотті дав інтерв’ю, в якому вибачився перед суперником. Коли кілька років тому Енріке, будучи тренером, грав проти «Мілану», то заявив, що зла на Тассотті не тримає.
А от з ким у нашого героя був серйозний конфлікт, так це з Марко ван Бастеном. Одноклубники навіть побились на тренуванні, але вже через кілька днів стали ледь не найліпшими друзями. З іншим нідерландцем — Кларенсом Зеєдорфом — скандал легко владнати не вдалося. Сталося це тоді, коли Зейдорф очолював «Мілан». Молодий спеціаліст, який перед цим нікого не тренував, забороняв своєму помічнику Тассотті без дозволу вставати з тренерської лави під час матчу. Також італійська преса стверджувала, що Зеєдорф міг подзвонити Тассотті о третій ночі і сказати, щоб той терміново прийняв від нього лист по електронній пошті. В один момент конфлікт між тренерами вийшов у публічну площину, і Тассотті був настільки засмученим, що готовий був залишити «Мілан». Зеєдорфа через відсутність результату звільнили, і вже новий молодий тренер — Філліпо Індзагі — вмовив Мауро залишитись у його штабі.
Після того як експеримент з міланським поколінням 2000-х провалився, Берлусконі зробив ставку на запрошення молодого тренера з іменем, спеціаліста, який вже чогось досягнув. Серб Синіша Міхайлович прибрав Тассотті з тренерського штабу «Мілану». Відсутність Мауро на тренерській лаві «Мілану» — це як завершення ери. Цю новину багато обговорювали, а сам Мауро сказав: «Коли змінюється головний тренер, то змінюється і штаб. Це нормально! І те, що я більше 10 років був у „Мілані“ помічником головного тренера, радше виключення з правил». Берлусконі не раз зізнавався, як цінує Тассотті, і він просто не міг прибрати його зі структури клубу. Останнім часом Тассотті відповідав за моніторинг молоді «Мілану», яка грає в оренді. Пов’язано це було з тим, що «Мілан» через власну халатність втратив Дарміана, який перейшов у «Манчестер Юнайтед». Такого допускати більше не хотіли. В своєму останньому інтерв’ю «La gazzetta dello sport» «вічний помічник» зізнавався, що йому безумовно цікаво стежити за молоддю, але він дуже скучив за тренерським процесом.
Перед стартом Євро-2016 Тассотті відвідав товариський матч збірної України напередодні матчу проти Румунії, який відбувався у Турині. Вдень пив каву з Андрієм Шевченком у готелі, ввечері — сидів у віп-ложі «Олімпійського» стадіону. На запитання мого товариша: «Хто з гравців збірної України йому найбільше до вподоби та за ким стежить», Тассотті, усміхнувшись, відповів: «Шевченко!».
З українським нападником вони товаришують з того часу, коли Андрій ставав легендарною особистістю для «Мілану». Ті часи вони можуть згадувати годинами: як тільки можливо перемагати, а ще — шалений коллектив, у якому гравець міг прийти до Анчелотті та пояснити, що вчора випив трохи зайвого вина і сьогоднішнє тренування має провести індивідуально. Тренер розумів, а гравець потім з подвійною самовіддачею діяв на полі.
Дуже багато критиків збірної України після провалу команди на Євро почали говорити, що нам потрібен іноземець. Мовляв, він усе змінить. От вам іноземець, який допоможе Шевченку ставати тренером. Адже збірна — це передусім атмосфера у команді, мотивація футболістів, налаштування на гру і трохи організації, щоб не було таких проблем, як у «синьо-жовтих» на Євро-2016. Тому Шевченку, який поки не має тренерського досвіду, і потрібен такий «вічний помічник». Той, хто допоможе і не стане претендувати на головну роль на тренерській лаві.