Існує думка: суперкубковий матч - лише прелюдія до сезону, і на все, що там відбувається, не варто особливо зважати. Утім, не цього разу. Суперкубок-2016 очікувався з величезним інтересом. І хоча, звісно, виставковий матч початку сезону за відсутності кількох провідних футболістів – це не лакмус для остаточних висновків, але основні тенденції дійсно вимальовуються досить чітко.
Обриси Шахтаря Фонсеки, проба Динамо без Ярмоленка і Гусєва, тактичні новинки від тренерів – все це перекриває навіть не найбільш видовищний суперкубковий матч.
Перший побіжний погляд на склади міг створити оманливе враження, що обидві команди лишаються з 4-5-1 у трішки різних варіаціях. Склад Шахтаря цілком можна було прочитати так: П’ятов – Срна, Ордець, Кривцов, Ісмаїлі – Степаненко, Фред – Марлос, Тайсон, Бернард – Едуардо. Насправді ж Тайсон зайняв місце поруч Едуарду й відіграв матч цілком у стилістиці сучасного форварда.
Відчувається, що Фонсека приділяв особливу увагу якраз тактичній підготовці команди
– багато в чому це вже не той Шахтар, який був ще кілька місяців тому при Луческу. Нинішні «гірники» розташовуються інакше, їхня група атаки не настільки широка й розгониста. У права вступає класичне 4-4-2, при якому особливу роль виконує Тайсон. Номінально граючи на одній висоті з Едуардо, він діє широко. Звідси – загроза воротам і з лінії штрафного, і з більш дальньої позиції. Як форвард Тайсон виявився також досить гострим, хоча ми звикли вважати, що його вибухова швидкість, ривок та дриблінг найефективніші на місці вінгера.Прикре відкриття цього літа – при новому головному тренері як мінімум суттєво погіршуються позиції двох молодих українських хавбеків, Малишева та Коваленка.
Фред продемонстрував чудовий футбол – рівня Фернандіньо в його зрілий період в Шахтарі
. З таким конкурентом Малишев має небагато шансів, тож поки не зрозуміло, чи вдасться йому навіть нав’язати боротьбу Фреду, який повернувся після допінгової дискваліфікації. Прямо скажемо, бразилець – півзахисник більш різноплановий, більш гнучкий. Від нього багато користі не лише безпосередньо при виконанні своїх прописаних функцій в центрі поля, він ефективний при організації атак, у нього непогана проникаюча передача, і саме його підключення, не забуваємо, стало результативним.Фред, shakhtar.com
Щодо Коваленка, то його робоче місце при схемі Фонсеки взагалі скорочене
. Нема яскраво вираженого атакувального хавбека, нема місця для футболіста, заточеного винятково на креатив. Шахтар при Фонсеці налаштовується на синхронність дій своїх дуетів – дуету центрбеків, дуету форвардів, дуету опорників – також. Дуже важлива злагодженість одночасних дій центральних півзахисників – тому Степаненко біля Фреда більш очевидний вибір. Поки бразилець займається організацією початкових фаз атаки або йде вперед, Тарас тут же займає його ширину. Коваленко пробувався нижче у півзахисті й при Луческу – результат вийшов непереконливим, гірше за Малишева і набагато гірше за Фреда із Степаненком.Поки що важко у це повірити, але скоріше Коваленко розкриється як форвард. Можливо, нападник у відтяжці поруч із Селезньовим в окремих матчах «під суперника» – але таке майбутнє цілком може підійти для Віктора. Згадаймо, як у своїх найкращих матчах він діяв на атаку – швидка перепасовка, вхід у карний майданчик по центру, удар в дотик у кут. Це все випробуване не лише в клубі, а й у збірних – у Новій Зеландії Коваленко саме таким робом став найкращим бомбардиром чемпіонату світу U-20.
Виктор Коваленко, shakhtar.com
Іще один гравець, якому можна похвилюватися – це Селезньов. Річ, звісно, не лише у післяматчевому пенальті – хоча такий промах явно не кращий спосіб прикрасити дебют головного тренера. Просто
суто стилістично Євген може не вписатися в атаку оновленого Шахтаря
. При 4-4-2 з синхронно діючими форвардами від нападника вимагається більша рухливість, швидкість, готовність зіграти на одній хвилі з партнером. Серед наявних у «гірників» форвардів Селезньов найменше заточений на гру з напарником – не темповий індивідуаліст потребує біля себе відтягнутого форварда, атакувального хавбека, але аж ніяк не іншого гравця свого функціоналу й аналогічних завдань. Поки не зрозуміло, як це все буде поєднуватися у грі.Звичайно, це перший матч у сезоні – ескіз на майбутнє. Тому не варто робити остаточних висновків і по парі Ордець – Кривцов. Ясна річ, це далеко не найочевидніший вибір, але Кучер – гравець у віці, і награвати нових захисників просто життєво необхідно. Тож попри невеликий, як для свого віку, стаж і ігрову практику, попри перестороги щодо класу й досвіду, попри наявність очевидно більш класних Ракицького й Кучера – награвати цей дует треба. Хай це і невдячна, важка робота.
В цілому, головне враження від Шахтаря Фонсеки – португалець обрав досить тяжкий шлях. Сам підбір гравців Шахтаря натякає на 4-2-3-1, таким роками формував його Луческу. Якщо ж врахувати, що донецький клуб не налаштований на оптову закупівлю найближчим часом, рішення Паулу реформувати схему і самі вихідні принципи гри Шахтаря дуже ризиковане.
Фонсека обрав надто працезатратне тактичне завдання, під яке у Шахтаря не підбиралися кадри
. Це може стати фатальним відразу для кількох «гірників», які вже прижилися було в основному складі. Хоча, звісно, може й по-новому розкрити багатьох гравців – і реформувати командну гру в принципі.Аналізувати нововведення динамівців важче – склад у них набагато менш бойовий, аніж у Шахтаря, та й схема консервативніша.
У Динамо настільки багато народу відсутньо, що навіть важко визначитися, чи цей склад - тенденція, чи данина ситуації й експеримент наприкінці відпочинку
. Ясно одне – за винятком кількох нюансів, динамівці мають намір експлуатувати ті ж свої козирі, які принесли їм уже два поспіль чемпіонства.Первісне вивчення складу киян наштовхує нас на класичні 4-2-3-1: Шовковський – Морозюк, Драгович, Віда, Антунеш – Сидорчук, Корзун – Громов, Буяльський, Гонсалес – Мораєс. Але є кілька важливих зауважень, і стосуються вони, в основному, особливої ролі Корзуна. Ще при приході білоруса ми відзначали, що цього гравця не можна назвати статичним опорником. Він – щось середнє між Хацкевичем і Гаттузо. Його основний козир – рухливість, як у акули, яка спить плаваючи. Це саме те, що подобається у Корзуні – його мобільність. Сидорчук без такого центрхава поруч також почувався б, можливо, гірше.
Говорячи про відсутніх, маємо визнати, що дискваліфікація Ярмоленка й травма Данила Сілви боляче відбилися на грі киян. Правий фланг провисав – безініціативність Громова множилася на не захисну природу Морозюка. І це при тому, що «гірники» на своєму лівому краю зіграли також непереконливо!
Якщо Ярмоленко в один день все-таки зважиться на перехід в закордонний клуб, Динамо втратить заледве не половину свого атакувального потенціалу
. У зв’язку з цим прикро, що ніяк не доростуть до стандартів першого складу М’якушко і Калитвинцев. Схоже, що Громов просто не зможе грати у стилістиці сучасного динамівського вінгера. Для цього йому бракує і техніки, і різкості, і швидкісного дриблінгу.Аналогічні претензії й до Гонсалеса –
не може сучасний вінгер (крайній форвард, по суті) грати, як старосвітський фланговий півзахисник
. Від нього вимагається більш жива й активна участь в атаці, безпосередня загроза воротам. Можна скільки завгодно корити Гусєва за прямолінійність і прогнозованість, але за матч він навіть у своєму віці встигає зробити набагато більше, ніж значно молодший Дерліс. Єдине, що сподобалося у виконанні парагвайця – це кілька тих розрізних передач, які явно включаються у блок награних комбінацій киян. Утім, підключення Антунеша чи того ж Корзуна були не настільки разюче гострими, щоб ця заготовка стала дієвим козирем (принаймні, зараз).Тож головний висновок не лише суперкубкового матчу, а й літа загалом –
альтернативи Ярмоленку і Гусєву все ще нема
. І які б навколо них не ходили розмови, які б обставини не заважали їм потрапляти в заявку і яке майбутнє не малювало б їм оточення – саме вони наразі лишаються найкращим вибором на краях півзахисту. Інші – або апріорі менш класні, або не награні, або лише перспективні й малодосвідчені.Якщо стосовно Фонсеки ми відзначали, що його кадровий потенціал заточений під 4-5-1, то у Динамо, навпаки, вимальовується протилежна картина. У грі Мораєс – у резерві Гладкий (навіщось же його підписували, врешті-решт). На контракті – Кравець. Ще глибше – каскад молодих форвардів на чолі з Яремчуком. Все це спокушає
хоча б спробувати зіграти у два форварди
. Тим більше, що Гармаш давно не в формі, Буяльський все ще не вийшов на рівень оточення на місці атакувального півзахисника, а готовність Беланда доводити свій рівень в Динамо явно поступається його бажанню повернутися в Європу – хоча б на правах аренди. До речі, в цьому і криється головна біда нинішнього Динамо – у бажанні кількох гравців із числа найбільш висококласних і статусних пошвидше змінити клуб.Якби Беланда, Мбокані, Драгович хотіли проявити себе саме у цій команді – Динамо стало б на порядок сильнішим
і змогло б набагато покращити свої результати в єврокубках.Черговий Суперкубок – чергова серія пенальті. Вшосте із 13 розіграшів. Знову божить Шовковський, виграючи свою третю із п’яти серій у суперкубкових поєдинках. Статистика не може чітко пояснити нам, чим це загрожує командам – із попередніх 12 розіграшів володар Суперкубка п’ять разів ставав чемпіоном наступного сезону. Але практичний досвід показує – суперкубкові результати стають серйозним аргументом при аналізі сезону в цілому, і якщо наступного літа хтось із грандів зазнає цілковитого фіаско, липневий одеський матч згадають у комплексі з усім, що буде в майбутньому.