- Розкажи про те, як виник варіант з переходом в «Чорноморець»?
- «Моряки» шукали правого захисника, а у мене якраз закінчився контракт зі «Слованом». Хоча в інтернеті писали, що я укладав його на два з половиною роки, насправді угода була піврічна. Мій агент допоміг зв'язатися з «Чорноморцем», провели переговори. Прозвучала конкретика. Це дуже важливо для гравця. Я побачив, що в мені дійсно зацікавлені. Приїхав на базу. Мої можливості були відомі тренерському штабу за попередніми виступами, тож це був більше не перегляд, а швидше звичайні тренування разом з новою командою. Нещодавно підписали контракт, тепер готуємося до нового сезону.
- Користуючись нагодою, вітаю тебе з народженням дитини.
- Дякую. Нещодавно донечці виповнився місяць. Зростає, радує батьків. Десь ще тиждень після пологів ми з дружиною вибирали ім'я. У підсумку вирішили назвати Кароліна.
- Чи плануєш переїхати до Одеси з сім'єю?
- Дружина і донька знаходяться в Києві. Не хотів їх смикати, поки не налагоджу всі питання. Найближчим часом займемося пошуком квартири. До речі, минулого року тиждень відпочивали в Одесі після весілля. Тоді все сподобалося - місто чудове, море.
- Як тебе прийняли нові партнери? Когось раніше знав?
- З Дімою Коркішком ми дружимо з восьми років, ходили разом ще в академію «Динамо», були в збірній. З Владом Калітвінцевим перетиналися в «Динамо-2», інших хлопців знаю за виступами в УПЛ.
- Ти пройшов усі сходинки структури київського «Динамо» (дитяча школа, «Динамо-3» у Другій лізі, «Динамо-2» в Першій лізі). Що завадило закріпитися в головній команді за ці роки?
- Я кілька разів був на зборах з першою командою, але, мабуть, найреальніший шанс був у мене в кінці 2012 року, коли в клуб прийшов Олег Блохін. Він повернув мене з оренди зі «Слована». Я поїхав на збори з основою, але в грі проти «Динамо-2» порвав зв'язки гомілкостопа. Поки відновився, чемпіонат підійшов до кінця, і мене вирішили віддати в оренду «Говерлі», щоб набирав форму.
- Ти двічі пробував сили в «Словані». Які залишилися спогади від цього чеського клубу?
- Коли я поїхав туди перший раз, то був ще зовсім молодий...
- Та ти й зараз не відносишся до категорії ветеранів.
- (Посміхається) Ну, зараз все одно постарше - двадцять шість років. А тоді мені було всього 22 роки. В'ячеслав Заховайло відвіз мене в Ліберець. Пощастило, що на два тижні раніше в «Словані» опинилися ще два гравці «Динамо-2» - Бутенін і Морозенко. Вони допомогли швидше освоїтися. Я відразу отримав шанс. Було дуже хвилююче, переживав, але швидко закріпився в основі. Дебютував в Лізі чемпіонів, потім відіграв в Лізі Європи проти «Дніпра». В цілому, це був хороший досвід, який допоміг мені зробити якісний стрибок у футбольному плані. Погодьтеся, це зовсім інший рівень, ніж перша українська ліга. Не дарма ж мене потім Олег Блохін повернув до Києва.
- А що не склалося в 2016 році, коли ти повернувся до Чехії?
- Особливо і розповідати нічого. Мені говорили, що є варіант з однією командою, але потім сказали, що якийсь час доведеться пограти в «Словані». Переговори тривали близько місяця. Причому, умови підсумкового контракту відрізнялися від спочатку обумовлених. Ялозили щось. Так і не зрозумів, потрібен я був тренеру чи ні. Вийшло, що, по суті, втратив півроку кар'єри.
- Як би ти оцінив час, проведений в «Говерлі»?
- Провів за ужгородців близько шістдесяти матчів. Перший рік запам'ятався з позитивної сторони. Склад був непоганий, і гроші справно платили. Ми отримували від футболу задоволення. Але коли почалися фінансові проблеми, постійні обіцянки погасити борги - моральний стан скотився нижче нікуди. Це була просто мука, а не гра.
- Ти чотири рази перетинався з «Чорноморцем» в той період, граючи виключно внічию (2013/14 - 1:1, 2014/15 - 0:0, 1:1, 2015/16 - 1:1 - прим.).
- Я добре запам'ятав два матчі, які ми провели в Ужгороді. Наприклад, в 2014-му, коли «моряки» були на ходу, виступали в Лізі Європи. Та й у «Говерлі» тоді були пристойні виконавці. Гра вийшла хороша, на зустрічних курсах. А ось в Одесі, куди я не поїхав, ми тоді програли - 1:2, нам забив в падінні через себе Джа Джеджу.
- Як тобі інфраструктура «Чорноморця» в порівнянні з твоїми колишніми клубами?
- Стосовно одеської тренувальної бази взагалі питань немає. Тут всі умови для проживання, відновлення, хороші поля, харчування. У тому ж «Словані» такого немає. Вся інфраструктура знаходиться на стадіоні. Про «Говерлу» навіть говорити не буду. Команді нічого не належало, все знаходилося в оренді.
- Твої враження від тренувального процесу в «Чорноморці». Важко було увійти в ритм цієї команди, зрозуміти вимоги?
- На початковому етапі було важко у фізичному плані. Справа в тому, що за 5 турів до кінця чемпіонату я полетів з Чехії, але не зміг повернутися через проблеми з візою. Довелося близько двох місяців підтримувати форму в спортзалі самостійно. А в тактичному плані влитися було легко. Вимоги тренерського штабу відразу зрозумів. Я люблю підключатися до атак, і мені подобається, що наша команда намагається побудувати гру на контролі м'яча.
- На якій позиції тобі найбільш комфортно?
- Моя рідна позиція - правий захисник, але можу зіграти і зліва. Особливої різниці не відчуваю. В «Говерлі» спершу допомагав зліва, а потім вже перевели на інший фланг. В'ячеслав Грозний пробував мене і в опорній зоні, але там відчуваю себе менш органічно. У «Словані», бувало, ставили правим півзахисником.
- Що з улюбленим ігровим номером?
- У «Чорноморці» взяв 27-й, але особливих переваг немає. У «Словані» дали 8-й, тому що, коли я прийшов у клуб, інші виявилися зайняті. В «Говерлі» дозволяли брати з 1-го по 30-й. З огляду на те, що я був одним із наймолодших, вибирав, коли інших варіантів майже не залишилося. Грав під 23-м номером.
- Торкнемося теми збірної. Дебют в U-19, участь на Євро-2009...
- Неоднозначний період. Я непогано себе проявив, зіграв три зустрічі, потрапив в остаточний список на Євро, який проходив в Україні, але в першій же грі групового етапу отримав травму. У підсумку, спостерігав з боку, як хлопці завоювали звання чемпіонів Європи. З 2010 по 2012 рік провів дванадцять матчів за U-21. Пам'ятаю наш вирішальний поєдинок за право поїхати на Євро-2013. Молодіжка невдало стартувала у відборі, набравши два очки в перших трьох турах. Потім ми здобули п'ять перемог в шести матчах, в тому числі, розгромивши шведів - 6:0. У заключному турі потрібно було просто обіграти Швецію з будь-яким рахунком. Нічия не влаштовувала обидві команди. Через дитячі помилки, ми «горіли» - 0:2 вже до сьомої хвилини, відігравши один м'яч в кінцівці.
- А з національної збірної з тобою на зв'язок виходили?
- За віком вже пора, але, напевно, поки не заслужив. Сподіваюся, що грою в «Чорноморці» зверну на себе увагу. Зараз усі мої думки про те, щоб закріпитися в стартовому складі і домагатися результатів із «моряками», а далі все залежить від мене, -
цитує Люльку офіційний сайт «моряків».